ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.06.06 р. Справа № 10/147пд
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання – Черняк Л.А.;
за участю представники сторін:
від позивача – Матвєєва Н. В. - довіреність;
від відповідача – Деркач О. О. - довіреність; Симонова Н. В. – довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Комунального підприємства „Готель „Київ” м. Донецьк,
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Киянка” м. Донецьк,
про стягнення заборгованості в сумі 206 354,52грн. та розірвання договору оренди, -
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду звернувся позивач, Комунальне підприємство „Готель „Київ” м. Донецьк, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Киянка” м. Донецьк, про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 206 354,52грн. по договору оренди б/н від 25.12.2001р. на нежитлове приміщення загальною площею 192,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 4, та з вимогою розірвати договір оренди б/н від 25.12.2001р. ( далі – договір).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір оренди б/н від 25.12.2001р., додаткові угоди до договору від 01.01.2004р. та 12.2005р.; Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду майна загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управління обласної ради №3/18-420, затвердженої рішенням Донецької обласної ради від 30.01.2001р.; Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду майна загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управління обласної ради, затвердженої рішенням Донецької обласної ради №4/10-266 від 09.09.2003р.; Рішення Донецької обласної ради №4/8-193 від 23.04.2003р.; розрахунок заборгованості, невиконання відповідачем обов’язків орендаря щодо сплати орендних платежів.
Відповідачем, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він обґрунтувує позов в частині розірвання договору б/н від 25.12.2001р., та просить розірвати його у зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язків по сплаті орендних платежів, встановлених додатковими угодами.
Уточнення прийнято судом в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзивах на позовну заяву та в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував.
Пояснив, що свої повноваження по сплаті орендних платежів, а також інші зобов’язання за договором виконує належним чином, вважає додаткові угоди від 01.01.2004 р. та від грудня 2005 р. неузгодженими та такими, що мають статус проекту, тому орендну плату сплачує у відповідності з первісними умовами договору від 25.12.2001 р.
Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінив доводи за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 25.12.2001р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був підписаний договір оренди б/н, відповідно до якого відповідач отримав в тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 192,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 4.
Строк дії договору сторони встановили у пункті 1.4. угоди з 01.01.2002р. по 01.01.2007р.Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Як убачається з Розділу 2 договору приміщення було передано в оренду на умовах сплати орендної плати згідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управління обласної ради №3/18-420, затвердженої рішенням Донецької обласної ради від 30.01.2001р., у розмірі 896,41грн. без ПДВ, що сплачується не пізніше 12-го числа наступного місяця: 35% - в обласний бюджет, 65% - орендодавцеві.
У грудні 2003р. позивач направив Додаткову угоду б/н від 01.01.2004р. на узгодження відповідачу, в якій змінив розмір річної орендної плати до 163 107,35грн. з ПДВ на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управління обласної ради, затвердженої рішенням Донецької обласної ради від №4/10-266 від 09.09.2003р. та експертної оцінки.
Вказана угода відповідачем не була підписана. Проти вказаного факту не заперечував позивач.
У грудні 2005р. позивач надіслав відповідачу Додаткову угоду б/н від 12.2005р. де змінив розмір річної орендної плати до 315 951,29грн. з ПДВ та співвідношення орендних відрахувань. Вказана угода відповідачем також підписана не була. Проти вказаного факту не заперечував позивач.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність заборгованості за Додатковими угодами від 01.01.2004 р. та від 12.2005р. у сумі 206 354,52 грн.
Розуміючи, що вказана угода не була підписана орендарем, позивач вважає, що її умови були прийняті до виконання відповідачем, оскільки відповідач починаючи з листопада 2004р. здійснював сплату орендної плати згідно Методики №4/10-266 від 09.09.2003р.: 50% - до обласного бюджету, 50% - орендодавцеві. Також вважає, що вказана Методика обов’язкова для виконання відповідачем відповідно до статей 4, 151 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.)., оскільки є адміністративним актом.
Приймаючи рішення суд виходить з наступного.
Вказане майно відноситься до комунальної власності, перебуває на балансі позивача, тому орендні правовідносини щодо нього врегульовані Законом України “Про оренду державного та комунального майна” ( далі – Закон) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.12 Закону , договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до положень ст.153 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.) договір вважається укладеним, коли між сторонами у відповідній формі було досягнуто узгодження по всім істотнім умовам.
Як визначено статтею 256 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.) договори найму між юридичними особами мають укладатись у письмовій формі.
Таким чином, суд встановив, що між сторонами у грудні 2001 року було досягнуто згоду про оренду приміщення загальною площею 192,7кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 4.
Як убачається з пояснень сторін, позивач протягом 2004-2005р.р. надсилав відповідачу додаткові угоди, в яких збільшував розмір орендних платежів.
Відповідно до положень статті 188 Господарського процесуального кодексу України, визначений порядок внесення змін до господарських договорів, а саме сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.
Сторона, яка одержала пропозицію про зміну, у двадцятиденний строк після одержання повідомляє про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Сторони підтвердили, що додержання порядку внесення змін до договору оренди не вчиняли.
Позивач вважає, що пропозиція щодо зміни розміру орендної плати до договору відповідачем були прийняті, оскільки відповідач починаючи з листопада 2004р. здійснював сплату орендної плати згідно Методики №4/10-266 від 09.09.2003р.: 50% - до обласного бюджету, 50% - орендодавцеві. Також вважає, що вказана Методика обов’язкова для виконання відповідачем відповідно до статей 4, 151 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.)., оскільки є адміністративним актом.
Суд вважає посилання позивача на положення вказаної статті безпідставними, з огляду на наступне.
Положеннями ст.654 Цивільного кодексу України (у редакції 2003р.) встановлено, що зміни до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як визначили сторони у пункті 2.4 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Як убачається з положень пункту 7.1 договору сторони домовились, що умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Крім того, п. 7.2. сторони передбачили, що зміни та доповнення до договору можливі лише за взаємною згодою сторін.
Згідно ст. 161 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.), одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону, умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Статтею 10 Закону розмір орендної плати віднесено до істотних умов договору оренди.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що зміни до розміру орендної плати, запропоновані позивачем у Додаткових угодах від 01.01.2004 р. та від 12.2005р. не були внесені до договору оренди б/н від 25.12.2001р., оскільки вказані додаткові угоди не були узгоджені та підписані орендарем.
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 р.) плата за користування майном сплачується орендарем виходячи з розміру, який встановлений у договорі.
Крім того, сторонами до суду надано акт звіряння взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість по орендній платі відповідача перед позивачем склала 2059,85грн., яка була сплачена відповідачем у повному обсязі згідно платіжного доручення №105 від 20.06.2006р. з призначення платежу: „борг по орендній платі згідно акту перевірки КРУ”.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо виникнення заборгованості за Додатковими угодами від 01.01.2004 р. та від 12.2005р. у сумі 206 354,52грн. за період з січня 2004р. по березень 2006р. до договору б/н від 25.12.2001р., не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що умовами п.2.4 договору та частини 2 ст. 21 Закону (у редакції від 07.02.2002р.) передбачено обов’язок відповідача у разі зміни Методики незалежно від внесення змін до договору сплачувати орендну плату відповідно нових тарифів.
Положеннями частини 2 ст. 21 Закону (у редакції від 07.02.2002р.) передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Крім того, частиною 2 ст. 21 Закону у редакції 29.06.2004р., розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
У пункті 2.4 договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
З аналізу вищевказаних норм та п.2.4 договору не вбачається обов’язку (орендаря) відповідача у разі зміни Методики незалежно від внесення змін до договору сплачувати орендну плату відповідно нових тарифів.
З таких саме підстав суд не приймає доводи позивача стосовного того, що вказана Методика обов’язкова для виконання відповідачем відповідно до статей 4, 151 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.) як адміністративний акт.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 206 354,52 грн. не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.
При вирішенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди суд враховує наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність Додаткових угод від 01.01.2004 р. та від 12.2005р., не виконання вимог яких відповідачем призвело до наявності заборгованості.
Оскільки, суд прийшов до висновку про відсутність заборгованості у відповідача за договором оренди б/н від 25.12.2001р. на умовах Додаткових угод від 01.01.2004 р. та від 12.2005р., позовні вимоги щодо розірвання договору оренди є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 1, 151, 153, 161 256 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 р.), статтями 642, 654, 762 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 р.), статтями 10, 12, 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 188 Господарського процесуального кодексу України, на підставі статей 33, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволені позовних вимог Комунального підприємства „Готель „Київ” м. Донецьк, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „Киянка” м. Донецьк, про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 206 354,52грн. по договору оренди б/н від 25.12.2001р. на нежитлове приміщення загальною площею 192,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 4, та розірвання договору оренди б/н від 25.12.2001р.
В судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 30.06.2006 р.
Суддя Приходько І.В.
Пом. с: Давидовська Т.В.
тел.: 305-75-46
Надруковано 3 прим.