Справа № 2-313\11
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровника О.В.
при секретарі : Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 –про заборону здійснення будівництва та будь-яких інших дій на земельній ділянці, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про заборону здійснення будівництва та будь-яких інших дій на земельній ділянці, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, та стягнення моральної шкоди та просила зобов’язати ОСОБА_2 припинити дії, які порушують її право власності, шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будівництво та будь-які інші дії на земельній ділянці, яка знаходиться в Солом’янському районі м. Києва (мікрорайон Жуляни) по АДРЕСА_1 та належать їй на підставі державного акту серія ЯЖ № 926914 на право власності на земельну ділянку, усунути перешкоди у здійснення права користування та розпорядження належною їй на праві власності земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 незаконно побудованої ним будівлі, розташованої на земельній ділянці у Солом’янському районі м. Києва (мікрорайон Жуляни) по АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..
Мотивуючи свої вимоги тим, що у 1999 року їй було надано, для ведення городництва, земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована в мікрорайоні Жуляни Солом’янського районі м. Києва. У 2005 році цільове призначення земельної ділянки було змінено з городництва на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішеннями Київської міської ради було виготовлено проект відведення земельної ділянки та передано її у її власність. На підставі цих рішень у 2008 році вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в мікрорайоні Жуляни Солом’янського району по АДРЕСА_1 в м. Києві та зареєстровано у встановленому законом порядку.
На початку 2009 року вона подала документи на приватизацію земельної ділянки. В цей же період вона виявила, що відповідач розпочав завезення на належну їй земельну ділянку будівельних матеріалів. На неодноразові зауваження, про відсутність у відповідача права проводити будівництво на земельній ділянці, яка йому не належить, ним було лише направлено на адресу позивача лист з пропозицією обміну належної їй земельної ділянки на земельну ділянку, яка закріплена за ним. Однак, не отримавши її згоду на такий обмін продовжував будівництво.
В квітні 2009 року орган самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Жуляни»в письмовому вигляді повідомляв ОСОБА_2 про заборону будівництва у зв’язку зі зміненням розташування земельної ділянки, проведенням геодезичних робіт, виготовленням технічної документації та зміною нумерації ділянок по даній вулиці. Проте, дане попередження не було прийнято ОСОБА_2 до уваги, та збудовано на належній позивачу земельній ділянці житловий будинок. Про що, при повторному обстеженні 24.06.2010 року комісією з представників органу самоорганізації населення «Комітету мікрорайону «Жуляни», було складено акт, в якому було встановлено факт незаконної забудови.
Згідно детального плану забудови мікрорайону Жуляни та розробки технічної документації ОСОБА_2 також була виділена земельна ділянка розташована в мікрорайоні АДРЕСА_2, на яку ним було отримано акт на право власності.
Діями відповідача порушено право позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд та завдано їй моральних страждань.
На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Суд, вислухавши пояснення сторін присутніх в судовому засіданні, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (стаття 317 ЦК України)
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Така ж саме гарантія права власності на земельну ділянку встанволена ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було відведено земельну ділянку за кадастровим планом № 288, для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських будівель по провулку Совський в с. Жуляни Солом’янського району м. Києва розміром 0,08 га, з 1999 року, що підтверджується довідкою органу самоорганізації населення Комітету мікрорайону «Жуляни»м. Києва № 878/сов від 29.04.2005 року. (а.с. 9)
Рішенням Київської міської ради № 279/3370 від 16.03.2006 року Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок у мікрорайоні Жуляни в Солом’янському районі м. Києва було надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок громадянам у мікрорайоні Жуляни в Солом’янському районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради № 922/922 від 18.12.2008 року Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом’янському та Голосіївському районах м. Києва було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом’янському та Голосіївському районах м. Києва та передано громадянам, за умови виконання пункту 8 цього рішення, у приватну власність земельні ділянки загальною площею 99 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та загальною площею 38 га для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом’янському та Голосіївському районах м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. (пункти 6-7 Рішення) (а.с. 11)
Згідно додатку № 1 до вищевказаного рішення, ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд площею 800 кв.м. кадастровий номер 72:301:0010 розташовану за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 12)
Статтею 125 ЗК України встановлений порядок виникнення права власності на земельну ділянку, а саме з моменту державної реєстрації цих прав.
У статті 126 ЗК України говориться, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.
08.10.2009 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га розташовану на АДРЕСА_1 (мікрорайон Жуляни) у Солом’янському районі м. Києва. (а.с. 13)
Статтею 152 ЗК України встановлено можливість власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
09.09.2009 року ОСОБА_2 звернувся з листом до ОСОБА_1 з пропозицією здійснити обмін земельними ділянками, оскільки вони є рівноцінними з фінансової та юридичної точки зору, а також ним було вже розпочато будівництво житлового будинку. (а.с. 14)
При виїзді на земельну ділянку розташовану за адресою вул. Березова, 20 мікрорайон Жуляни в Солом’янському районі м. Києва, комісією з членів органу самоорганізації населення мр Жуляни у м. Києві було виявлено збудований на земельній ділянці, яка належить позивачу будинок, який належить іншому громадянину, а саме ОСОБА_2, про що було складено акт. (а.с. 15)
Крім того, згідно з вищевказаним актом 30.04.2009 року громадянин ОСОБА_2 попереджувався про заборону будівництва в зв’язку зі зміненням розташування земельної ділянки, проведення геодезичних робіт, виготовленням технічної документації та зміни нумерації ділянок по вулиці Березовій. В порушення даної заборони відповідач у травні 2009 року залив фундамент під житловий будинок та протягом трьох місяців побудував його.
Згідно з детальним планом забудови мікрорайону Жуляни, розробки технічної документації та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 була надана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та на яку він отримав відповідний державний акт на право власності.
Пунктами 7 та 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року зі змінами та доповненнями від 19.03.2010 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).
У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Оскільки, земельна ділянка площею 0,0800 га розташована по АДРЕСА_1 в мікрорайоні Жуляни в Солом’янському районі м. Києва належить на праві власності ОСОБА_1, що не заперечується сторонами по справі, її право власності закріплено відповідно до вимог та норм чинного законодавства України, вмотивованого обґрунтування порушення протягом тривалого часу законного права власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 суду не надав, суд приходить до висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається на душевні страждання, яких вона зазнала у зв?язку з незаконним діями відповідача та порушенням її законних прав, моральну шкоду позивач визначила у сумі 10 000 грн.
Суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 500 гривень.
Оскільки суд частково задовольняє позов, то згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 517 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього у відшкодування судових витрат підлягає стягненню 171 гривня.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 125-126, 152-153, 212 ЗК України, ст.ст. 316-317, 321, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»№ 7 від 16.04.2004 року зі змінами та доповненнями від 19.03.2010 року, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 припинити дії, які порушують право власності ОСОБА_1, а саме заборонити ОСОБА_2 здійснювати будівництво та будь-які інші дії на земельній ділянці, що знаходиться в Солом’янському районі м. Києва на АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належною на праві власності ОСОБА_1 земельною ділянкою, що знаходиться в Солом’янському районі м Києва на АДРЕСА_1, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 будівлі, розташованої на земельній ділянці, що знаходиться в Солом’янському районі м. Києва на АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди, 517 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1137 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: