Справа № 2-1709/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем   України

"11" лютого 2011 р.  Дарницький районний суд м. Києва  в складі :  головуючого

судді                                                     Ящук Т.І.

при секретарі                                       Жиленко Ю.Г.   

з участю позивача                                ОСОБА_1

відповідачки                                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу  за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2    про  розірвання  шлюбу, -

встановив:

         Позивач ОСОБА_1   звернувся  до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, просить розірвати зареєстрований між ними шлюб, посилаючись на те, що сумісне подружнє життя із відповідачкою не склалося  в зв’язку з відсутністю взаєморозуміння,  різних поглядів на життя, в тому числі сімейне,  що призводить до постійних суперечок .   Він переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечитиме інтересам сторін, які полягають у праві кожного на вільний розвиток особистості, а також не відповідатиме інтересам дітей, які полягають у забезпеченні навколо них спокійної та доброзичливої атмосфери.

          Спору про поділ майна, що є спільною власністю сторін, немає.  Між сторонами досягнуто згоди, що двоє  неповнолітніх дочок  будуть проживати з матір’ю, а батько зобов’язується  здійснювати повне  матеріальне утримання дітей.

        В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1  підтримав позов та просив його задовольнити. Пояснив, що  шлюбні стосунки між сторонами припинені  з 2008 року,  а з червня 2010 року –припинено ведення спільного господарства та бюджету, позивач став проживати окремо за іншою адресою.     Він втратив  почуття любові та поваги до відповідачки . За час,  наданий судом   для примирення , позитивних результатів не досягнуто,  навпаки, він лише переконався, що  примирення з відповідачкою неможливе  , тому  наполягає на розірванні шлюбу.

                   Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити, оскільки розірвання шлюбу між батьками негативно впливає на неповнолітніх дочок, яким завдано моральної травми діями відповідача, що залишив сім’ю. Відповідачка пояснила , що протягом останніх двох років  між сторонами дійсно відсутні шлюбні стосунки, позивач не бажає порозуміння і поновлення стосунків, проживає окремо.

          Вислухавши сторони ,  вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини  та відповідні їм правовідносини .

          Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2  перебувають в шлюбі  , зареєстрованому 06.08.1994 року  в Тернопільському міському відділі ЗАГС   , актовий запис № 977  ( а.с. 4) .          

Від шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей :  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з відповідачкою ( а.с. 11).

Спільне життя у сторін  не склалось через відсутність взаєморозуміння ,  різних поглядів на життя, в тому числі сімейне , ведення домашнього господарства ,  що викликало між сторонами конфлікти та  призвело до втрати почуттів любові та поваги  з боку позивача та припинення з   2008  року   між сторонами шлюбних стосунків.

З червня 2010 року між сторонами  було припинено ведення спільного господарства та бюджету ,  позивач став проживати окремо, за іншою адресою,  при цьому продовжує брати участь в утриманні та вихованні дітей.

За час, наданий судом для примирення ( 2 місяці) , стосунки сторін поновлені не були, позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, стверджуючи, що спільне проживання з відповідачкою є неможливим  ; перебування сторін в одній квартирі  призводить до виникнення конфлікту між ними , що негативно впливає на психіку  неповнолітніх дітей.

          Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування  жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

          Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України  шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя  та  збереження шлюбу  суперечить інтересам  одного із подружжя.

 Судом встановлено, що  сім’я сторін розпалась остаточно, подальше спільне життя сторін  неможливе,  зберігання шлюбу  є недоцільним і суперечить інтересам позивача , тому суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню.

Заперечення відповідачки щодо  відсутності у суду повноважень  на розірвання шлюбу, оскільки сторони  брали церковний обряд вінчання ,  суд не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними та не ґрунтуються на законі.  Згідно з ст. 21 СК України,  шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка , зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану . За нормою ч. 3 ст. 21 СК України , релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя .

На підставі викладеного, ст.ст. 21, 110 – 112 Сімейного кодексу України , керуючись ст.ст. 10,11, 57, 60, 209, 212 -  215, 218  ЦПК України ,суд ,-

вирішив:

   Позов   задовольнити.

Шлюб, зареєстрований  06.08.1994  року в Тернопільському міському відділі ЗАГС   , актовий запис № 977 , між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2    -   розірвати.

  Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

  Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Дарницький районний суд м. Києва  шляхом подачі  апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

   Суддя :    підпис