ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.07.06 р. Справа № 10/134пн
Господарський суд Донецької області у складі:головуючого судді - Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання – Давидовській Т.В.
за участю представники сторін:
від позивача - Супрун В.О – довіреність б/н від 5.05.2006 р., Міронов Ю.Б. – довіреність б/н від 05.05.2006 р. ;
від відповідача - Чумаков О.О. - довіреність № 160 від 27.04.2006 р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАН» м.Вознесенськ,
до відповідача Приватного підприємства «Торговий дім «Казимір» м.Костянтинівка,
про спонукання прийняти зобов’язання по договором та сплатити вартість продукції, -
в судовому засіданні оголошувалась перерва :
з 21.06.2006 р. по 04.07.2006 р.
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАН» м.Вознесенськ, з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Торговий дім «Казимір» м.Костянтинівка, про спонукання відповідача прийняти та оплатити товар на суму 212 754, 95 грн. згідно заявки від 03.06.2005 р. № 187.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 15/77 від 04.01.2005 р., заявку № 187 від 03.06.2005 р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 168 від 27.04.2006 р. та у судових засідання проти позовних вимог заперечував. Пояснив, що договір з позивачем був укладений, але заяву на закупівлю хімічних матеріалів не надавав, ціну товару з позивачем не узгоджував, рахунок на передоплату від позивача не надходив, аванс не сплачував.
18.05.2006 р. представник позивача заявив клопотання про зміну позовних вимог, просить спонукати відповідача прийняти хімічні матеріали згідно п.1 договору № 15/77 та заявки від 03.06.2005 р. № 187 на суму 348 910,70 грн. та спонукати провести передоплату за поставку продукції у розмірі 50 %, а саме 174 455,35 грн.
Заявлене клопотання суд не задовольнив., оскільки воно не відповідає вимогам ст.22, 54 Господарського процесуального кодексу України.
21.06.2006 р. від позивача надійшло клопотання , в якому він змінює позовні вимоги, просить спонукати відповідача прийняти хімічні матеріали згідно п.1 договору № 15/77 від 04.01.2005 р. та заявки від 03.06.2005 р. № 187 на суму 348 910,70 грн. та спонукати провести передоплату за поставку продукції у розмірі 50 %, а саме 174 455,35 грн.
Заявлене клопотання суд задовольнив на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Змінені позовні вимоги відповідач не визнав, пояснив, що пропозиція щодо оплати рахунку –фактури № СФ-0000059 від 15.05.2006 р. буде розглядатись на засіданні правління підприємства.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення
сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.01.2005 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 15/77.
Відповідно до пункту 1. договору, сторони визначили, що вартість продукції –хімічних матеріалів складає 500 000 грн.
У пункті 3 сторони встановили, що кількість, асортимент та строки поставки сторонами визначаються окремо по кожній партії.
Як убачається з пункту 7 угоди, сторони домовились, про передоплату товару у розмірі 50 %, інші 50 % сплачуються шляхом надання послуг, виконання робіт, взаємозаліком тощо.
Відповідно до пункту 13 сторони визначили термін дії договору з моменту його підписання до повного виконання.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що на підставі листа № 187 від 03.06.2006 р. відповідач здійснив замовлення на поставку партії хімматеріалів на суму 348 910,70 грн. Оскільки, умовами договору була встановлена передоплата у розмірі 50 %, просить стягнути суму 174 455,35 грн.
Приймаючи рішення суд враховує наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.
Як визначено положеннями ст.173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо).
За своєю правовою природою договір № 15/77 від 04.01.2005 р. є договором поставки. У вказаному договорі сторони визначили загальну вартість продукції у сумі 500 000 грн.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Як визначили сторона сторони у пункт 3 договорі № 15/77, кількість, асортимент і строки поставки оговорюються сторонами по кожній поставці окремо.
Позивач вважає, що поставка товару на суму 348 910,70 грн. була визначена відповідачем у листі № 187 від 03.06.2005 р., яку він розглядає як заявку на поставку товару.
Дослідив лист № 187 від 03.06.2005 р., на який посилається позивач, суд встановив, що в ньому є посилання на контракт № 68 від 01.06.2005 р., в той час як предметом розгляду цієї справи є зобов’язання за договором № 15/77.
В судовому засідання, суд встановив з пояснень сторін, що крім спірного договору між сторонами не укладалось будь - яких інших угод.
Крім того, відповідач пояснив, що вказана заявка була направлена помилково, про що позивачу надсилався лист № 132 від 04.07.2005 р.
Проти отримання листа № 132 позивач заперечував, вважає, що договір поставки № 15/77 продовжує діяти.
Суд вважає, що при наявності таких розбіжностей, лист № 187 не можливо прийняти як докази узгодження замовлення на поставку товару.
Тим більше, що у пункті 3 спірної угоди, сторони передбачили, що кожна поставка оговорюється сторонами. Будь-якого документа, який би підтвердив прийняття позивачем замовлення, порядок та строки доставки товару, умови транспортування, позивач не надав.
Крім того, у пункті 6 угоди сторони встановили, що крім замовлення на поставку товару, вони узгоджують ціну поставленої продукції, яка визначається і вказується в накладних , специфікаціях тощо.
Будь-яких накладних, специфікацій позивачем до суду не надано, позивач знов підставою узгодження ціни вважає лист відповідача № 187.
Що стосується посилань позивач по уточненим позовним вимогам на рахунок-фактуру № СФ-0000059 від 15.05.2006 р., то вказаний рахунок не можливо прийняти як докази виникнення у відповідача зобов’язань по прийняттю поставки продукції, оскільки:
по-перше, він був направлений до відповідача 15.05.2006 р, тобто після подання позовної заяви;
по-друге, відповідач надав лист та сповістив, що надана пропозиція розглядається правлінням підприємства;
по - трете, уточнюючи позовні вимоги щодо стягнення сум, позивач не змінив підставу виникнення зобов’язань. На сьогоднішній час, позивач вважає виникненням зобов’язань по договору у відповідача лист-заявку № 187.
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочку виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Отже, розглянув матеріали справи, суд вважає, що сторони не домовились по поставці окремої партії товару (її кількості, асортименту та вартості), а таким чином у відповідача не виникло зобов’язань про прийняття продукції запропонованої позивачем.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо спонукання відповідача прийняти хімічні матеріали згідно п.1 договору № 15/77 від 04.01.2005 р. та заявки від 03.06.2005 р. № 187 на суму 348 910,70 грн. не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про спонукання відповідача провести передоплату за поставку продукції у розмірі 50 %, а саме 174 455,35 грн., суд враховує наступне.
Заявлені позовні вимоги щодо стягнення передоплати є похідними від первісного позову щодо спонукання про прийняття продукції.
Оскільки суд відмовив в задоволені первісного позову, не підлягає задоволенню позов щодо стягнення передоплати у сумі 174 455,35 грн.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, керуючись статтями 22, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАН» м.Вознесенськ , заявлених до Приватного підприємства «Торговий дім «Казимір» м.Костянтинівка, про спонукання прийняти хімічні матеріали згідно п.1 договору № 15/77 від 04.01.2005 р. та заявки від 03.06.2005 р. № 187 на суму 348 910,70 грн. та спонукати провести передоплату за поставку продукції у розмірі 50 %, на суму 174 455,35 грн.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 17.07.2006 р.
Суддя Приходько І.В.