Судове рішення #14543717


Справа № 22-ц-983/2011    Головуючий у I інстанції –Савченко О.А.

Категорія –цивільна    Доповідач - Бойко О. В.


                                                                   

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


30 березня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:



головуючого - суддіБойко О.В.

суддів:Демченко Л.М., Квача М.О.

при секретарі:Пільгуй Н.В.

за участю:представників відповідача ВАТ ЕК „Чернігівобленерго”

Скорик М.О., Журбіна В.О., третьої особи ОСОБА_8,

представника третьої особи Менського районного центру зайнятості Федоренко В.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ВАТ ЕК „Чернігівобленерго”, Менського РЕМ ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” про визнання незаконною відмову у прийнятті на роботу та зобов”язання відповідача укласти з працівником безстроковий трудовий договір, оплатити вимушений прогул, відшкодувати моральну шкоду,

в с т а н о в и в:

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду та прийняти  нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення постановлено з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Необ”єктивність рішення суду полягає в тому, що він був направлений на роботу з Менського районного центру зайнятості населення, а не за власною ініціативою, оскільки на той час в центрі зайнятості була заявка Менського РЕМ про наявність вакансій, а відмова в прийнятті на роботу була особиста неприязнь до нього директора Менського РЕМ. В рішенні суду необґрунтоване формулювання про те, що його кандидатура не відповідає займаній посаді. Незрозумілим є також необгрунтоване мотивування суду про відмову йому в позові за нібито „невідповідність” займаній посаді, незважаючи на його дипломи інженера-електрика, які не визнаються директором РЕМ і судом. Суперечливим є формулювання в мотивувальній частині рішення про те, що директор РЕМ має право приймати позивача на роботу або не приймати, що є неконкретним та без посилання на норму матеріального  права і що суперечить ст.22 КЗпП України.                                                

В судовому засіданні представники відповідача, третьої особи, третя особа ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити.                                                                                                                                                                                                                                                                       

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_9 згідно направлення Менського районного центру зайнятості 08 грудня 2010 року звернувся до директора Менського РЕМ з заявою про працевлаштування на посаду електромонтера, в чому йому було відмовлено. ОСОБА_9 вважає, що йому необґрунтовано відмовлено в прийнятті на роботу і тому в позовних вимогах він просить суд зобов”язати відповідачів укласти з ним безстроковий трудовий договір, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції прийшов до висновку, що відмова відповідача у прийнятті на роботу ОСОБА_9 є обґрунтована та вмотивована з урахуванням його ділових та професійних якостей за попередній період роботи на цьому ж підприємстві на такій же посаді, під час якої він мав стягнення за неякісне її виконання, та в зв”язку з тим, що посада, на яку претендував ОСОБА_9, вже не була вакантною.                                                                                                                                                                                                      

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.

Згідно ст.22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у даному випадку не було необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_9 за обставин, на які послався суд 1 інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.  

Враховуючи, що рішення суду 1 інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду 1 інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.        

       Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2011 року залишити без зміни.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.



Головуючий:Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація