Справа №  2165\2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 28” березня 2011 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі      головуючої:  судді –Овчаренко Н.Г.                               

при секретарі:  Волошиній Л.Л.                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання попереднього договору оренди недійсним та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про спонукання до укладення договору, визнання факту прийняття спадщини, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання попереднього договору оренди недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем і відповідачем 1 грудня 2010 року був укладений попередній договір, згідно з яким сторони зобов’язались до 1 січня 2011 року укласти основний договір оренди домоволодіння , яке розташоване у АДРЕСА_1(надалі –«Об’єкт»). Договір мав бути укладений строком на 4 років, орендна плата має складати 500,00 грн. на місяць.

15 грудня  2010 року позивачем був надісланий відповідачу лист, яким вона повідомила про свою відмову від укладення основного договору оренди, мотивуючи тим, що нерухоме майно, яке є предметом попереднього договору, не зареєстроване в БТІ, а тому Відповідача не можна вважати власником даного Об’єкту.

Позивач вважає, що відповідача не можна вважати власником домоволодіння, тому просив суд визнати попередній договір від 1.12.2010 року недійсним.

Відповідач у судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву у якій просив зобов*язати  ОСОБА_1 укласти з ним договір оренди житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнати його таким, що прийняв спадщину за законом після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати за ним право власності за домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку літ. Ж -2, альтанка літ.-З, літня кухня літ. И, літня кухня літ.-К, навіс літ.-Л, навіс літ.-М, споруди № 1-7, I ,II, загальною площею 188,8м?, житловою площею 81,6м?,  без додаткових актів введення в експлуатацію, визнати за ним право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0637 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову

          Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та повністю підтримав зустрічні позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін,
суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Між позивачем і відповідачем 1 грудня 2010 року був укладений попередній договір оренди  домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ.Ж -2, альтанка літ.-З, літня кухня літ.И, літня кухня літ.-К, навіс літ.-Л, навіс літ.-М, споруди № 1-7, I ,II, загальною площею 188,8м?, житловою площею 81,6м?.

          Відповідно до п.1.1. попереднього договору, позивач та відповідач зобов’язалися  до 1 січня 2010 року укласти основний договір оренди Об’єкту. Основний договір оренди мав бути укладений строком на 4 роки, орендна плата має складати 500,00 грн. на місяць.

Однак договір не був укладений, оскільки позивач відмовився від його підписання у зв’язку з тим, що відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували його право власності на домоволодіння .

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, у тому числі є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Враховуючи викладене вбачається, що укладення сторонами попереднього договору є правочином, який породжує для його учасників викладені в цьому договорі зобов’язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час, ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту попереднього договору оренди від 1.12.10 р. у відповідача відсутні підстави стверджувати про наявність порушень позивачем своїх зобов’язань за цим договором.

Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за попереднім договором оренди від 1.12.2010 р., а саме безпідставно відмовитися від укладення основного договору оренди Об’єкту,таму позовні вимоги щодо визнання недійсним попереднього договору не підлягають задоволенню.

Як вбачається з листа від 15.12.2010 року, позивач ставить під сумнів належність відповідачу на праві власності зазначеного у попередньому договорі Об’єкта.Право власності на данний Об’єкт набуте дружиною позивача за зустрічним позовом   ОСОБА_3  згідно договору купівлі-продажу домоволодіння від 20.09.2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина відповідача ОСОБА_3, яка залишила у спадок домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

          Позивач, користуючись своїми правами власника Об’єкту, здійснив разом з дружиною  його добудову без отримання на це належного дозволу.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України влаcнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном на власний розсуд, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У грудні 2010 року ТОВ „Інжиніринг-Правопроект”(Срія АВ, № 316949; строк дії ліцензії з 20 червня 2007 року по 20 червня 2012 року, дата видачі ліцензії 20.06.07р.), було проведено обслідування і оцінку технічного стану будівельних конструкцій домоволодіння АДРЕСА_1, а саме альтанки літ.З площею 17м?, літньої кухні літ.И площею 86,5м? та літньої кухні літ.К площею 14,1м?,розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даного обстеження та висновку основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно роз’яснення Конституційного суду України від 2 березня 2004 року власники приватизованих квартир та приміщень мають права на допоміжні приміщення  та місця загального користування.

Кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно опиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами.

Статтею 392 ЦК України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.

          Позивач  посилається на те, що він є власником домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1,  та складається з житлового будинку літ.Ж -2, альтанка літ.-З, літня кухня літ.И, літня кухня літ.-К, навіс літ.-Л, навіс літ.-М, споруди № 1-7, I ,II, загальною площею 188,8м?, житловою площею 81,6м?,користуючись своїми правами власника Об’єкту, власними силами за власні кошти здійснив його добудову.  Земельна ділянка, загальною площею 0,0637 га, на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку, виданого Дніпропетровською міською радою 24.01.2004 року.

При урахуванні судом експертного та технічного висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій позивача за зустрічним позовом на підставі ч.2 ст. 8 Цивільного кодексу України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) встановлено, що прийняття в експлуатацію об’єкта полягає  у визначенні готовності об’єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність приміщень до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком. Таким чином, дані приміщення з усіма їх складовими частинами є прийнятими до експлуатації та не потребують іншого проведення дослідження готовності до експлуатації –прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.

Відповідно до п.10 Переліку правовстановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 316, 331 ЦК України, суд, -

                                                            ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання попереднього договору оренди недійсним –відмовити у повному обсязі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1- задовольнити частково.

             Визнати  ОСОБА_2 таким, що прийняв спадщину після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

           Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ.Ж -2, альтанка літ.-З, літня кухня літ.И, літня кухня літ.-К, навіс літ.-Л, навіс літ.-М, споруди № 1-7, I ,II, загальною площею 188,8м?, житловою площею 81,6м?  без додаткових актів введення в експлуатацію.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, загальною площею 0.0637 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд у десятиденний строк.

Суддя:                                                                Овчаренко Н.Г.