ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року                               м. Київ                                        П/9991/205/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді:                         Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів:                                              Веденяпіна О.А.,                                               

                                                         Зайцева М.П.,

                                               Рецебуринського Ю.Й.,

                                               Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду звернень та зобов’язання до вчинення дій, направлених на розгляд заяв,

                                                               в с т а н о в и в :

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив:

визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо не розгляду його звернень від 15 листопада 2010 року та від 18 січня 2011 року;

зобов’язати відповідача розглянути заяви за правилами та в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

Посилався на те, що двічі 15.11.2010 та 18.01.2011 року звертався до Президента України, як суб’єкта конституційного подання, гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, з проханням подати до Конституційного Суду України конституційне подання про визнання неконституційними положення статті 66 Житлового кодексу України, статті 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, якими калькуляційною одиницею для розрахунку розміру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території встановлено 1м2 загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). У зверненнях доводив суперечність вказаних нормативних актів Конституції України. Проте, Президент самостійно жодного звернення належним чином не розглянув, хоча порушені в них питання відносяться до його безпосередньої компетенції, як глави держави та суб’єкта конституційного подання. Адміністрація президента спрямувала заяви до різних державних інстанцій, які теж не забажали розглянути їх по суті. Вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, яка порушує його (позивача) права та законні інтереси, тому просить зобов’язати Президента України розглянути звернення у порядку, передбаченому законом.

Представник Президента України у запереченні проти позову просить відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на їх безпідставність та дотримання з боку Адміністрації Президента України встановленого порядку розгляду звернень.

Сторони в судове засідання не з’явились, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі –КАС України) судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) розсудливо;

6) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

8) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

9) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наявні у справі докази не дають підстав вважати, що Президент України допустив протиправну бездіяльність при розгляді звернень ОСОБА_4

Позивач у заявах від 15.11.2010 року та 18.01.2011 року просив Президента особисто розглянути його доводи про неконституційність положень статті 66 Житлового кодексу України та статті 5 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 року, і з цього приводу внести конституційне подання.

Вказані звернення були предметом розгляду Адміністрації Президента України у межах її повноважень, передбачених пунктом 28 частини 1 статті 106 Конституції України та Положенням про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України №3504/2010 від 02 квітня 2010 року (далі –Адміністрація). Відповідно до підпункту 20 пункту 4 цього Положення, саме, на Адміністрацію покладено обов’язок  по організації розгляду звернень громадян, які направлені до Президента України, розробленню та поданню Президентові пропозицій щодо розв'язання порушених у них проблем.

Орган наділений вказаними повноваженнями не знайшов підстав ініціювати перед  Президентом України питання про необхідність звернення до Конституційного Суду України щодо неконституційності положень законів, зазначених позивачем. Проте, прохання не залишилось поза увагою, а діючи в межах своїх повноважень та у відповідності з частиною 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», заступником керівника Управління з питань звернень громадян листом за №22/146861-20 від 24.11.2010 року заяву спрямовано за належністю до Міністерства юстиції України. При цьому, Адміністрація діяла з урахуванням завдань та обов’язків, які покладені на Міністерство. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1577 від 14 листопада 2006 року, одним із завдань Міністерства є підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів.

За дорученням Міністерства юстиції України Головним Управлінням юстиції у Харківській області позивачу надано роз’яснення щодо регулювання питань, пов’язаних зі сплатою комунальних послуг та порядок оскарження нормативних актів, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України.

На повторне звернення, датоване 18.01.2011 року, відповідь надала Адміністрація листом №22/010766-20 від 26.01.2011 року. У відповіді зазначено, що відповідно до статті 119 Конституції України на місцеві державні адміністрації покладено обов’язок забезпечувати виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів виконавчої влади, законність і порядок, додержання прав та свобод громадян, тому заяви спрямовувались до цих органів.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав вважати протиправною бездіяльність Президента України при розгляді звернень від 15 листопада 2010 року та 18 січня 2011 року та, відповідно, зобов’язувати главу держави розглянути вказані звернення відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку, оскільки розгляд звернень здійснено у межах компетенції та у відповідності з вимогами діючого законодавства.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність при розгляді звернень від 15 листопада 2010 року та 18 січня 2011 року, зобов’язання розглянути звернення відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: