ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м.Суми

Справа №592/2533/20

Номер провадження 22-ц/816/325/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів -          Собини О. І. ,  Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Качан Наталії Федорівні 

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2021 року, в складі судді Катрич О.М., ухвалене у м. Суми, 

                                                                     в с т а н о в и в: 

21 лютого 2020 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мірошниченка А.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, уточнивши який просив:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , залишивши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цієї квартири;

- стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що з 08 липня 2005 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . У період шлюбу за договором купівлі-продажу від 06 травня 2016 року ними придбано квартиру в АДРЕСА_2 , загальною площею 242,96 кв. м, покупцем за договором була ОСОБА_2 , а він надав відповідну письмову згоду на вчинення правочину, про що зазначено у договорі. На даний час подружжя проживає окремо один від одного, проте шлюб не розірваний. Через неприязні стосунки між ними постало питання поділу спірної квартири, якою жоден із подружжя не користується. ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з відповідним листом з метою досудового врегулювання спору про поділ спірної квартири в натурі через відповідний нотаріальний договір, але спір так і не було врегульовано.

11 червня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права спільної сумісної власності на квартиру та поділ спільного майна подружжя, збільшивши позовні вимоги, просила:

- визнати Договір відступлення прав вимоги на користь третьої особи – ОСОБА_3 , за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року № 29, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ», недійсним, а правочин удаваним;

- визнати двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною прощею 71,42 кв. м, житловою площею 35,5 кв. м, під реєстраційним номером об`єкту нерухомості 979331659101 – об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- виділити у власність ОСОБА_2 2/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

- виділити у власність ОСОБА_2 2/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 242,96 кв. м, житловою площею 73,4 кв. м;

- визнати 1/2 частину нежилого приміщення – кладової, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 4 кв. м за ОСОБА_2 ;

- визнати право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Cady», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5946/2019/1749419 від 01 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за яким відчужено автомобіль марки «Volkswagen» модель «Caddy», 2008 року випуску, номер кузову (шасі, рами) НОМЕР_2 ;

- зобов`язати відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1 відшкодувати 1/2 вартості оціненого транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Caddy», 2008 року випуску, номер кузову (шасі, рами) НОМЕР_2 , на користь позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , як компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

- стягнути судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 08 липня 2005 року по теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , мають двоє спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю. Батько з дітьми не спілкується, вчиняв домашнє насильство відносно сина ОСОБА_7 .

Не погодилась із розподілом часток об`єкту нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , визначених висновком будівельно-технічного дослідження № 1256 від 22 липня 2019 року, яке було проведено без її відома та згоди, запропоновано лише один варіант поділу квартири на окремі об`єкти нерухомості. Вказувала, що вона приймала активну участь у ремонті квартири, більше ніж чоловік, брала гроші у борг, мала депозити, діти проживають з нею, тому відповідно до ч.2 ст.70 СК України суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, а тому просила виділити у її власність 2/3 частини квартири, а не 1/2 частину як просив позивач за первісним позовом.

Також 17 лютого 2015 року, за взаємною згодою подружжя, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУМБУД-ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А та внесення спільних грошових коштів в об`єкт інвестування, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

Згідно з цим договором на ім`я довірителя ОСОБА_1 видано Свідоцтво про участь у Фонді фінансування будівництва № 31, що є Додатком № 1 до Договору про участь у Фонді від 17 лютого 2015 року № 29, яким закріплено об`єкт інвестування – двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 70,18 кв. м. Обов`язковою умовою укладення договору від 17 лютого 2015 року № 29 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» було погодження ОСОБА_2 , як дружини і подальшого співвласника. Таке погодження вона особисто фіксувала у відповідних журналах ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» щодо погодження про укладення Договору та відмітку поінформованості. Після встановлення графіку подальшого внесення довірителем коштів до фонду фінансового будівництва, у зв`язку з браком спільних сімейних заощаджень, у період з 16 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року ОСОБА_2 надала чоловікові власні кошти для внесення їх на рахунок ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» в загальній сумі 118000 грн, з яких: 13000 грн – зняла 20 лютого 2015 року з власного депозитного рахунку НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» з 16 травня 2014 року; 5000 грн – зняла з власного рахунку, які виплачені їй у зв`язку з пологами та перебуванням у відпустці по догляду за дитиною; 100000 грн – позичені нею у батька ОСОБА_8 , відповідно до розписки від 16 лютого 2015 року.

Відповідно до відомостей, вказаних у листі ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» від 03 червня 2020 року № 03/06, саме ОСОБА_1 сплатив кошти за квартиру в повному обсязі, однак, після отримання первісного позову, їй стало відомо про прихований факт відступу ОСОБА_1 права вимоги на об`єкт інвестування за Договором № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року на користь третьої особи – його матері, ОСОБА_3 . Після завершення будівництва об`єкту інвестування і введення його в експлуатацію, ОСОБА_3 отримала у власність закріплену за первісним Договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року № 29 двокімнатну квартиру, загальною площею 71,42 кв. м, житловою площею 35,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яку одразу ж подарувала своєму сину – ОСОБА_1 за договором дарування від 29 вересня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Матус Н.М. Вважала, що Договір відступлення прав вимоги на об`єкт інвестування за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року № 29 двокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є удаваним правочином та юридичні наслідки правочину – недійсними, оскільки правочин був спрямований на приховання набуття права власності на об`єкт інвестування у шлюбі та усунення, як співвласника, ОСОБА_2 від права спільної сумісної власності на зазначений об`єкт нерухомості. Доводила, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу з визначенням її частки у спільному майні на підставі ч. 2 ст. 70 СК України у розмірі 2/3 частини.

Також, поділу підлягає нежиле приміщення – кладова, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 4 кв. м, під реєстраційним номером об`єкту нерухомості 1226870559101, яке придбане за спільною згодою подружжя і за спільні кошти. Відповідно до Договору купівлі-продажу нежилого приміщення – кладової від 29 травня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № р/ АДРЕСА_7 , її власником є ОСОБА_1 , тому вказане нерухоме майно, відповідно до ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами.

Транспортний засіб марки «Volkswagen» модель «Cady», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, придбаний ОСОБА_1 у 2008 році за згодою подружжя та за спільні кошти. У подальшому ОСОБА_1 автомобіль продав, тому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5946/2019/1749419 від 01 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також зобов`язати відшкодувати їй 1/2 вартості оціненого транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Caddy», як компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1510 грн судового збору та 9000 грн витрат на правову допомогу.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 .

Визнано 1/2 частину нежилого приміщення кладової, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 4 кв. м, за ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля «Volkswagen» модель «Cady», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, в сумі 61405 грн, які знаходяться на рахунку Ковпаківського районного суду м. Суми.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3681 грн 60 коп судового збору та 6600 грн витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Качан Н.Ф., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та виділення у власність частки цієї квартири. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3738,95 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1500 грн витрат на правничу допомогу.

Вказує, що при ухваленні рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , належної на праві особистої власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29 вересня 2016 року, суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Доводить, що діючи в межах умов Договору № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року ОСОБА_1 відповідно до п. 6.2.2 цього Договору у квітні 2016 року відступив право вимоги за Договором № 29 третій особі – ОСОБА_3 і після підписання додаткової угоди договір з ним вважався розірваним. Усі права на квартиру АДРЕСА_5 перейшли ОСОБА_3 , з якою ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» 25 квітня 2016 року укладено Договір № 87 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А та внесення грошових коштів в об`єкт інвестування, 06 липня 2016 року складений Акт прийому-передачі квартири, а 22 липня 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказану квартиру. Зазначає, що ОСОБА_2 у квітні 2016 року була повідомлена про намір та факт відступлення ОСОБА_1 прав вимоги третій особі.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 13,  ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Жалковський В.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, вирішити питання розподілу судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн. Вказує, що зобов`язання за Договором № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року були виконані саме ОСОБА_1 згідно з графіком внесення платежів за рахунок спільних коштів подружжя.  Заперечує доводи апеляційної скарги щодо обізнаності ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за Договором № 26 третій особі, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 60-65 СК України ОСОБА_1 не було отримано письмової згоди дружини, як подальшого співвласника. Вважає недоведеним ОСОБА_1 факту надання йому матір`ю ОСОБА_3 коштів на придбання його сім`єю нерухомості, отриманих нею від продажу квартири у м. Черкаси. Доводить, що після погіршення шлюбних відносин та вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля, з метою окремого проживання від чоловіка, нею за власні кошти зроблений капітальний ремонт у спірній квартирі, що істотно збільшило її вартість і в силу вимог ч. 1 ст. 62 СК України є підставою для визнання спірної квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя. 

Третя особа – ОСОБА_3 також подала відзив на апеляційну скаргу, в яком підтримала доводи представника ОСОБА_1 – адвоката Качан Н.Ф., просила скасувати рішення суду в частині визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цієї квартири, у задоволенні цих вимог ОСОБА_2 відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Вказує, що вона у встановленому законом порядку у 2016 році набула у власність квартиру АДРЕСА_5 і в подальшому на власний розсуд розпорядилася цим нерухомим майном, подарувавши цю квартиру своєму синові ОСОБА_1 за договором дарування від 29 вересня 2016 року. Доводить, що після надання нею частини коштів для придбання сином ОСОБА_1 квартири по АДРЕСА_8 , які вона отримала від продажу квартири у м. Черкаси, було прийняте рішення про оформлення на неї права власності на спірну квартиру про пр-ту М.Лушпи. Заперечуючи доводи про передачу коштів від продажу квартири у м. Черкаси не сину ОСОБА_1 , а дочці ОСОБА_9 для придбання квартири по АДРЕСА_9 , зазначає, що дочкою квартира придбана до відчуження нею своєї квартири. 

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника – адвоката Качан Н.Ф., третьої особи ОСОБА_3 , які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та її представника – адвоката Жалковського В.Ю., які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08 липня 2005 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (т. 1, а.с. 6, 55), мають двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю в квартирі АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 120).

Згідно з судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на двох неповнолітніх дітей (т. 1, а.с. 139).

На підставі договору купівлі-продажу № 5946/2019/1749419 від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 автомобіль «Volkswagen» модель «Cady», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, придбаний ним у період шлюбу 10 листопада 2010 року (т. 1, а.с. 194). 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за місцем реєстрації ОСОБА_2 : АДРЕСА_10 направляв листа з повідомленням про намір відчужити цей транспортний засіб (т. 2, а.с. 1).

Перебуваючи у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2016 року,  сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 242,96 кв. м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 4-5). Сторони визнають, що ця квартира є спільним майном подружжя і підлягає поділу. 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_10 направляв лист з пропозицією поділити в натурі зазначену квартиру у позасудовому порядку, з цією метою було виготовлено технічний паспорт та замовлено будівельно-технічне дослідження (т. 1, а.с.10, 11-25).

17 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУМБУД-ІНВЕСТ» був укладений Договір № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А та внесення грошових коштів в об`єкт інвестування, а саме: двокімнатну квартиру під номером АДРЕСА_5 . Згідно у умовами цього договору на ім`я довірителя ОСОБА_1 видано Свідоцтво про участь у Фонді фінансування будівництва № 31, що є Додатком № 1 до Договору про участь у Фонді від 17 лютого 2015 року № 29, яким закріплено об`єкт інвестування – двокімнатна квартира АДРЕСА_6 між АДРЕСА_11 , загальною площею 70,18 кв. м (т. 1, а.с. 46-51).

За інформацією ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» від 03 червня 2020 року, ОСОБА_1 згідно з вказаним договором та виданим йому свідоцтвом, в якому визначений графік внесення коштів (17.02.2015, 18.02.2015 та 27.02.2015), сплатив їх за квартиру в повному обсязі у сумі 498526 грн, що також підтверджується у листі ПАТ « Укргазбанк» від 25 листопада 2020 року (т. 2, а.с. 57).

Після цього, у квітні 2016 року ОСОБА_1 написав заяву, в якій відступив права вимоги третій особі – ОСОБА_3 , і після підписання додаткової угоди договір з ОСОБА_1 вважається розірваним, усі права на квартиру АДРЕСА_12 перешйли третій особі (т. 1, а.с. 45, 50).

У подальшому, 25 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» був укладений Договір № 87 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А та внесення грошових коштів в об`єкт інвестування, а саме двокімнатну квартиру під номером АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 69-76).

У цей же день на ім`я ОСОБА_3 видане Свідоцтво про участь у Фонді фінансування будівництва № 92, що є Додатком № 1 до договору, в якому також визначений графік подальшого внесення коштів і зазначено, що 25 квітня 2016 року сплачено 100 % - 498526 грн та видана довідка від 04 липня 2016 року (т. 2, а.с. 77-78, 82).

28 квітня 2016 року між сторонами була укладена ще одна Додаткова угода № 1 до договору № 87 від 25 квітня 2016 року (т. 2, а.с.80).

06 липня 2016 року був складений Акт прийому-передачі квартири, за яким ПАТ «Сумбуд» (забудовник) передав вказану вище квартиру в належному стані довірителю – ОСОБА_3 (т. 2, а.с.81).

22 липня 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 88-89).

За договором дарування від 29 вересня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Матус Н.С., ОСОБА_3 подарувала сину ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, матеріалами реєстраційної справи № 979331659101 (т. 1, а.с. 60-61, т. 2, а.с. 60-90).

За поясненнями ОСОБА_2 , на придбання спірної квартири вона знімала кошти з депозитного рахунку, брала кошти у борг, потім робила за власні кошти там ремонт, купувала меблі, чоловік в цьому участі не приймав, грошей не давав, частину давала свекруха ОСОБА_3 , але цих грошей на придбання квартири не вистачило. Вважає, що здійснення нею за власні кошти капітального ремонту у квартирі істотно збільшило її вартість, в силу вимоги ч. 1 ст. 62 СК України, з цих підстав спірна квартира підлягає визнанню судом об`єктом спільної сумісної власності подружжя. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 надала суду копії розписок, за якими вона позичала гроші у свого батька ОСОБА_8 у м. Глухів Сумської області за розписками від 16 лютого 2015 року, 02 травня 2016 року та 09 лютого 2019 року отримала у борг 100000 грн, 100000 грн та 150000 грн; 06 січня 2018 року отримала у борг від ОСОБА_10 200000 грн, 07 січня 2019 року отримала у борг від ОСОБА_10 200000 грн (т. 1, а.с. 83- 87, 119, 136).

Згідно з довідками АТ КБ «Приватбанк`від 11 червня 2020 року та від 12 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 мала депозитний рахунок з 01.01.2015-01.03.2015 і здійснювала транзакції (т. 1, а.с. 134-135).

Згідно з копіями товарних чеків, квитанцій, видаткових накладних за період з 28.11.2017, 05.01.2018, 19.01.2018, 22.01.2018, 02.08.2018, 09.08.2018, 14.02.2018, 20.02.2018, 26.02.2018, 17.12.2018, 17.02.2019, 12.05.2019, 08.07.2019, договору купівлі-продажу № 22 меблів від 22.06.2019 року, договору від 20.12.2018, 05.08.2019 та 10.08.2019, 26.09.2019 тощо, саме ОСОБА_2 займалася придбанням меблів, будівельних матеріалів, замовленням різних видів ремонтно-будівельних робіт (т. 1, а.с. 143-180).

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування, суд першої інстанції виходив з того, що перебуваючи у шлюбі сторони вибирали цю квартиру для проживання в ній сім`єю, договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 17 лютого 2015 року був укладений між чоловіком – ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» і тільки після внесення всії суми вартості квартири у розмірі 498526 грн, у 2016 році право власності на цю квартиру було оформлено за третьою особою – матір`ю відповідача ОСОБА_3 , за відсутності доказів надання третьою особою коштів на придбання цієї нерухомості, спірна квартира є такою, що придбана за спільні кошти подружжя і є спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. ч.1, 2 ст. 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України)  

Згідно із ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зі змісту роз`яснень п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно із ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Виходячи із встановлених обставин справи на наведених норм матеріального права, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2005 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою реалізації спільного рішення про забезпечення сім`ї житлом, разом обрали двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 70,18 кв. м.

За спільним рішенням та за згодою дружини – ОСОБА_2 , 17 лютого 2015 року між чоловіком – ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» був укладений Договір № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А та внесення грошових коштів в об`єкт інвестування, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_5 . Згідно з виданим на ім`я довірителя ОСОБА_1 . Свідоцтвом про участь у Фонді фінансування будівництва № 31, що є Додатком № 1 до Договору № 29, сума внесених коштів (вартість квартири) становить 498526 грн, а графіком подальшого внесення довірителем коштів до ФФБ визначено внесення коштів трьома платежами: 17 лютого 2015 року, 18 лютого 2015 року та 27 лютого 2015 року (т. 1, а.с. 46-51).

Інформацією ПАТ «Укргазбанк» від 25 листопада 2020 року підтверджується, що обумовлена сума вартості квартири  – 498526 грн була внесена ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» у повному обсязі у період з 17 лютого 2015 року по 27 лютого 2015 року (т. 2, а.с. 57).

Після внесення всієї суми вартості квартири – 498526 грн, ОСОБА_1 у квітні 2016 року, без письмової згоди дружини ОСОБА_2 , відступив права вимоги третій особі – своїй матері  ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 45).

У подальшому саме ОСОБА_3 з квітня 2016 року виступала довірителем у всіх відносинах з ТОВ «ФК «СУМБУД-ІНВЕСТ» щодо квартири АДРЕСА_5 і на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 липня 2016 року, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 88, 89).

Обґрунтовуючи своє рішення про відступлення права вимоги за Договором № 29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А та внесення грошових коштів в об`єкт інвестування, ОСОБА_1 посилався на те, що мати ОСОБА_3 надала йому кошти на придбання цієї квартири, які вона мала від продажу квартири у м. Черкаси. 

З матеріалів справи вбачається, що дійсно за договором купівлі-продажу від 13 березня 2012 року ОСОБА_3 продала належну їй квартиру у м. Черкаси за 173304 грн (т. 1, а.с. 193), однак суду не надано доказів, що така грошова сума була передана ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі (за договором дарування) і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України такі грошові кошти були його особистою приватною власністю та у 2015 році вкладені ним у придбання спірної квартири. Крім того, розмір внеску ОСОБА_1 за квартиру АДРЕСА_5 , становить 498526 грн і значно перевищує суму, одержану його матір`ю при відчуженні квартири у м. Черкаси.

Крім того, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підтвердження доводів про придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя вказує, що діючи в інтересах сім`ї, за розпискою від 16 лютого 2015 року взяла у борг у свого батька ОСОБА_8 100000 грн, а також знімала кошти з власних банківських рахунків, і за рахунок цих коштів вже 17 лютого 2015 року згідно з графіком внесення довірителем платежів до ФФБ ОСОБА_1 було сплачено внесок за квартиру.

Враховуючи, що повна сума вартості квартири АДРЕСА_5 , внесена  ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , за відсутності доказів здійснення платежів за рахунок його особистих коштів у розумінні ст. 57 СК України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і, відповідно, набуття цього нерухомого майна у спільну сумісну власність подружжя.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.  

Реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_3 та подальше дарування її сину, є намаганням позивача ОСОБА_1 стати одноособовим власником житла, придбаного у шлюбі за спільні кошти подружжя, що порушує права та інтереси його дружини ОСОБА_2 , які, як правильно вирішив суд першої інстанції, підлягають захисту шляхом визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цієї квартири.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. 

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині – без змін.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України при відмові у задоволенні апеляційної скарги з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею та документально підтвердженні витрати по оплаті професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000 грн, що відповідає принципу розумності, справедливості, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Керуючись ст. ст. 367 - 369,  п. 1 ч. 1 ст. 374,  ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390  ЦПК України, апеляційний суд  

                                                      п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Качан Наталії Федорівні залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2021 року в частині визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цієї квартири залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 гривень витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. 

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді:                                                                                        О. І. Собина

                                                                                                   Т. А. Левченко