УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2011 р.справа № 2а-374/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.
при секретарі судового засідання: Красоті А.О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року по адміністративній справі № 2а-374/10/0870 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Запорізькій області, третя особа: начальник головного Управління юстиції у Запорізькій області Горлов Віталій Геннадійович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
в с т а н о в и л а :
В січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Головного управління юстиції у Запорізькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2004 року по 19.08.2005 року у сумі 15 529 грн. 50 коп., а також моральну шкоду у сумі 50 000 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління юстиції в Запорізькій області, третя особа начальник головного Управління юстиції у Запорізькій області Горлов В.Г. про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди –відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року, задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що при вирішенні справи Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.03.2009 року не було зазначено, чому саме заробітна плата сплачується до працевлаштування його у ВАТ «Запоріжжяобленерго». Вважає, що відповідно до положень ст. 235 КЗпП України середній заробіток зберігається за ним і за період після його звільнення з ВАТ «Запоріжжяобленерго». Вказав також на те, що невиплатою йому заробітної плати за період з 13.04.2004 року по 19.08.2005 року йому нанесена моральна шкода, яка повинна бути відшкодована.
Відповідач та третя особа подали заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказали на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вказали на те, що відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року –скасовано, а рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2004 року залишено в силі. Відповідно до рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Запорізького обласного управління юстиції, третя особа: начальник Запорізького обласного управління юстиції Горлов В.Г. про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.
В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи), поважних причин неявки суду не повідомив. За вищевказаних обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності позивача.
В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю від 10.01.2011 року Коробцова Т.О. просила відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.
Третя особа Горлов В.Г. в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи), поважних причин неявки в судове засідання суду не повідомив.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи відповідно до наказу по Управлінню юстиції в Запорізькій області № 1/57 від 03.06.2002 року «Про переведення ОСОБА_1»позивача було переведено з посади заступника начальника відділу державної виконавчої служби Комунарського районного управління юстиції на посаду заступника Заводського районного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби.
Наказом від 23.09.2002 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2.»та «Про звільнення ОСОБА_1»№ 1/207 Запорізького обласного управління юстиції - позивача було звільнено з посади на підставі п.6, ч.1, ст. 40 КЗпП України з 24.09.2002 року.
Позивач не погодившись з вищевказаним рішенням про звільнення оскаржив його до суду. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року (а.с.6-8): визнано звільнення позивача незаконним, змінивши підстави та час звільнення, а саме: звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Заводського районного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби з 25 серпня 2003 року по п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Зобов’язано Головне управління юстиції у Запорізькій області зробити в трудовій книжці ОСОБА_1 відповідний запис.
Стягнуто з Головного управління юстиції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням отриманого раніше, у сумі 1 236 грн. 95 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що середній заробіток виплачується за період з дня звільнення до поновлення працівника на посаді.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає зазначити на наступне.
Відповідно до Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009 року, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2004 року по 19.08.2005 року у сумі 15 529 грн. 50 коп. задоволено частково.
Ухвалою колегія суддів Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2010 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року про поновлення на роботі позивача та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та залишено в силі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2004 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в повному обсязі.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, вставлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній та господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, тобто відсутні підстави для задоволення позову.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції, прийняв судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року відсутні.
Керуючись ч.1ст. 198, ст. ст.200, 205, 206 КАС України , колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року по справі № 2а-374/10/0870 –без змін.
Ухвала суд набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 17.03.2011 року.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: М.В. Мірошниченко
Суддя: О.В. Юхименко