УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2011 р. справа № 2а-696/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року по справі №2а-696/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Кіровському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року позивач звернувся з позовом до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в якому просив: зобов’язати відповідача нарахувати та вплатити недоплачену щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року позов задоволено частково, а саме визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 22.10.2010 року, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 22.10.2010 року, з урахуванням різниці яка була виплачена в цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести рішення яким позивачці в позові відмовити повністю.
Апелянт вважає, що вищезазначена постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність виділених коштів, можливості та підстав для здійснення зазначеного виду доплати.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18 листопада 2004 року (далі –Закон №2195) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.17).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України №2195 викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року –були відсутні, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачу виплачувалася пенсія у збільшеному розмірі щомісячно, тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню. Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 в новій редакції.
Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України №2195.
Статтею 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у 2008 році не здійснював, а також не проводив виплату. За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України №2195.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України №2195 покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинено, а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст..6 названого Закону. Тому відповідач повинен був провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачам згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та сплатити на їх користь заборгованість з цих виплат. За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідач повинен був провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачці згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»також за 2010 рік, та сплатити на користь позивача заборгованість з цих виплат, оскільки на час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»також не призупинено, а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст.6 вищеназваного Закону.
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Зважаючи на те, що відповідач в запереченнях не наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду згідно ч.1 ст. 100 КАС України, а тому суд був позбавлений їх застосувати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення періодів за які слід підвищити пенсію позивачу у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог, позивач своїм правом оскаржити постанову суду першої інстанції не скористався, що позбавляє суд процесуальної можливості переглянути постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року по справі №2а-696/10–без змін.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.207 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року по справі №2а-696/10 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року по справі №2а-696/10–без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: М.В. Мірошниченко
Суддя: О.В. Юхименко