УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2011 р. справа № 2а-509/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Марганець Дніпропетровської області на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року по справі №2а-509/10 за позовом прокурора міста Марганець в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м. Марганець Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року прокурор міста Марганець в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати позивачці підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 01.08.2007 року по 30.06.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної соціальної допомоги позивачці за періоди з 01.08.2007 року по 30.06.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково, а саме: зобов’язано відповідача здійснити нарахування та забезпечити виплату підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 19.07.2010 року по 30.06.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сум, фактично виплачених у вказані періоди.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає, що вищезазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність виділених коштів, можливості та підстав для здійснення зазначеного виду доплати.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18 листопада 2004 року (далі –Закон №2195) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.5).
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст.6 названого Закону.
Отже, Управління Пенсійного фонду України Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачам згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01 січня 2009 року по 16 листопада 2009 року, та сплатити на їх користь заборгованість з цих виплат.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст.6 названого Закону. Проте відповідач будь-яких дій з цього приводу не здійснював.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем без поважних причин було пропущено строк подачі позовної заяви згідно ст. 99 КАС України, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (опубліковане в офіційних виданнях України 27.07.2007 року), та Рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року (опубліковане в офіційних виданнях України 06.06.2008 року) є загальнодоступними, позивач мав змогу з ним ознайомитись та міг дізнатись, що його право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки порушено саме з моменту оприлюднення зазначених рішень Конституційного Суду України. Також позивач отримував пенсію щомісячно та мав можливість контролювати її розмір.
Позивач звернувся за позовом до суду 19.07.2010 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (а. с.1).
Виходячи з цього строк звернення позивачем до суду з вимогою перерахунку та виплати йому щомісячної допомоги, як «дитині війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 18.07.2009 року пропущений без поважної причини та в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з визначенням періоду за який суд першої інстанції зобов’язав перерахувати та виплатити підвищення до пенсії.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами першої інстанції не розглядалися.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог, позивач своїм правом оскаржити постанову суду першої інстанції не скористався, що позбавляє суд процесуальної можливості переглянути постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення
Керуючись ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Марганець Дніпропетровської області на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року по справі №2а-509/10 - залишити без задоволення;
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року по справі №2а-509/10- без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: М.В. Мірошниченко
Суддя: О.В. Юхименко