Справа № 2а/1570/2036/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.
при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.
за участю сторін:
від позивача представник - ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача представник - Чернецький І.С., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0000161701/0 від 01.02.2011року на суму 338668,55грн. та №0000151701/0 від 01.02.2011року на суму 1920,00грн., -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся з позовом cуб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0000161701/0 від 01.02.2011року на суму 338668,55грн. та №0000151701/0 від 01.02.2011року на суму 1920,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеною фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси планової виїзної документальної перевірки cуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання ним податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010року був складений акт перевірки № 59/17-01-3221312616/6 від 19.01.2011року, яким зафіксовані, в тому числі порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу" № 265/95-ВР від 06.07.1995року із змінами та доповненнями, п. 1.2., ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005року за N 40/10320, із змінами та доповненнями, яке полягало в тому, що суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 не оприбутковувалися готівкові кошти в книзі обліку доходів та витрат по формі №10, не проведено розрахункових операції у порядку, встановленому законодавством на загальну суму - 67733,71 грн. та порушення п. 1, 3 ст. 3 ЗУ "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року із змінами та доповненнями, яке полягало втому, що позивач здійснював торгівельну діяльність без придбання торгівельного патенту за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. (тобто 3 календарних місяця), у наслідок чого не сплачена вартість торгівельного патенту у розмірі 960грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси по відношенню до позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000161701/0 від 01.02.2011року на суму 338668грн. 55коп., за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки та № 0000151701/0 від 01.02.2011року на суму 1920грн., за здійснення діяльності, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 не згоден з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх неправомірними та безпідставними, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», позивач є суб'єктом малого підприємництва, видом діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами, розрахунки за яким він здійснює виключно в безготівковій формі через установу банку на підставі договору про відкриття поточного рахунку, у зв’язку з чим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: порушення позивачем порядку проведення розрахунків внаслідок відсутності у позивача реєстраторів розрахункових операцій, не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до Закону № 265/95-ВР (п. 6 ст. 9 в редакції, що діяла у період, за який проведено перевірку) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Висновок відповідача про порушення позивачем оприбуткування готівкових коштів на протязі другого кварталу 2010року, з посиланням на подані позивачем декларацій про доходи, позивач вважає помилковим, оскільки під час перевірки суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 пояснював перевіряючому, що при заповненні декларацій про доходи суми доходів в декларації були помилково зазначені в декларації з ПДВ. Це вбачається як з накладних, а також рахунків, що виписувалися позивачем своїм покупцям, та з податкових декларацій по ПДВ. Більш того, сам відповідач в Акті перевірки (п. 2.2.1. стор. 10 Акту) зазначає про це. Тому, позивач вважає, що до нього неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у відповідності до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 (далі - Указ № 436/95). Крім того, позивач посилається на те, що дія вказаного Указу розповсюджується лише на підприємства, що підтверджується листом від 09.08.2010 року №11-110/4073-13707 Національного Банку України.
Також позивач посилається на те, що відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів певних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій суб'єкта господарювання.
Тому, позивач вважає, що висновки відповідача, наведені в Акті перевірки щодо застосування відповідальності до позивача за неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат у вигляді фінансових санкцій, передбачених Указом № 436/95 за не оприбуткування готівкових коштів в касі у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми не ґрунтуються на законодавстві і є неправомірними.
Також позивач вважає, що висновок відповідача про порушення ним п.п. 1, 3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»теж не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до п. 1 ст. 3 Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Позивач здійснював торгівельну діяльність виключно в безготівковій формі через установу банку, тому вимоги п. 1 ст. З Закону щодо обов'язку придбання патенту на здійснення торгівельної діяльності на позивача не поширюються.
Окрім того, позивач вважає, що відповідачем помилково застосовано до позивача відповідальність у вигляді штрафних санкцій за законодавством, оскільки відповідно до роз'яснень ДПА України від 14.02.2011 № 4091/7/23-4017/131 щодо порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій, у разі встановлення порушень, вчинених у період до 01.01.2011року, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення, по яких прийняті після 01.01.2011 року, застосовуються штрафні фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II Податкового кодексу України.
Статтею 113.3. Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000161701/0, яким було визначено до сплати штрафні санкції на суму 338668,55 грн., було прийнято відповідачем у відповідності до Указу Президента України. А отже, відповідно до вищезгаданої ст. 113.3. Податкового кодексу України, правових підстав застосовувати до позивача штрафні санкції за підзаконним нормативно-правовим актом - Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, у відповідача на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000161701/0 від 01.02.2011 року, не було.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.141-146).
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа –підприємець, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 39) та знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси.
Відповідно до направлення від 30.09.2010року №503, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси Ткачук Ольгою Олександрівною проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009року по 30.09.2010року відповідно до затвердженого плану перевірки.
Судом встановлено, що про проведення документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_3 проінформований письмовим повідомленням від 29.11.2010року №602/17-01, та перевірка проводилася з відома та в присутності позивача.
За результатами перевірки фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси був складений та підписаний акт перевірки від 19 січня 2011 року за реєстраційним № 59/17-01 (а.с. 11-38).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 був ознайомлений зі змістом цього акту перевірки та отримав його примірник, що підтверджується відповідним підписом (а.с. 38), а також зазначив, що з висновками перевірки не згоден.
На підставі вище зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси були прийняті відносно відповідача податкові повідомлення-рішення № 0000161701/0 від 01.02.2011року (а.с. 9) на суму 338668грн. 55коп., за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки та № 0000151701/0 від 01.02.2011року (а.с. 10) на суму 1920грн., за здійснення діяльності без отримання відповідних торгових патентів.
Також судом досліджені наступні документи: копії договору № 12-2134 від 15.07.2008 року про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування (а.с. 50-52), книги обліку доходів і витрат № 3447 від 17.07.2008 року (а.с. 54-58), рахунків, накладних та виписок по особовим рахункам (а.с. 59-112), декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року (за ІІ квартал 2010 рік) (а.с. 113-114), податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року (а.с. 115-117), реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року (а.с. 118-119), податкових декларацій з ПДВ за травень 2010 року, за квітень 2010 року (а.с 120-125).
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005року за N 40/10320, із змінами та доповненнями.
Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі –Закон) визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п. 1 ст. 3 цього Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 6 ст. 9 Закону встановлено, що при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269, відповідно до п. 1 якого книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Згідно з п. 5 вказаного Порядку суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Відповідно до п.п.1.2 ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Частинами 1,2 п. 2.6. ст. 2 вказаного Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.
Відповідно п. 4.3. ст. 4 Положення, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другий примірник, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.
З матеріалів справи вбачається, що на протязі ІІ кварталу 2010 року (з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року) позивачем було отримано дохід від здійснення підприємницької діяльності на суму в розмірі –304828 грн. (без урахування ПДВ), з урахуванням ПДВ загальна виручка від реалізації товарів складає 365793 грн., про що свідчать надані ДПІ декларація про отримані доходи, де валовий дохід за півріччя 2010 року складає 438285, 56 грн. (без ПДВ) та декларація про отримані доходи за І квартал 2010 року - 133457, 56 грн. Між тим, вказана сума не відповідає сумі, відображеної у книги обліку доходів та витрат (форма № 10) на 67 733, 71 грн. Отже позивач допустив не оприбуткування готівкових коштів в книги обліку доходів та витрат по формі № 10 та не проведення розрахункових операції на суму 67 733, 71 грн.
Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що при заповненні декларацій про доходи суми доходів в декларації були помилково зазначені з ПДВ, що підтверджується накладними та рахунками, що виписувалися позивачем своїм покупцям, а також податковими деклараціями з ПДВ, а отже виявлені відповідачем нібито готівкові кошти в сумі 67733,71 грн. виникли внаслідок помилкового подвійного врахування податку на додану вартість при підрахунку відповідачем суми виручки отриманої від реалізації товарів, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 14.5. Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Головою державної податкової інспекції України № 12 від 21.04.1993 року, фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три
квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.
Позивачем надані до ДПІ декларація про отримані доходи, де валовий дохід за півріччя 2010 року складає 438285, 56 грн. (без ПДВ) та декларація про отримані доходи за І квартал 2010 року - 133457, 56 грн.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, що діяв на час подачі відповідних декларацій, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Згідно зі ст. 50 Податкового кодексу України, що діє на час проведення перевірки та вирішення спору, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
У судовому засіданні судом встановлено, що позивач не подавав до органу податкової служби декларації про доходи з виправленими показниками за спірний період.
Тому, виходячи із системного аналізу вище приведених положень законодавства України, суд приходить до висновку, що посилання позивача на допущену помилку у деклараціях про доходи є хибним та не заслуговує на належну увагу.
Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що дія Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 розповсюджується лише на підприємства, оскільки це спростовується п.1 та п. 2 вказаного Указу, яким встановлено, що фінансові санкції застосовуються й до фізичних осіб - підприємців, за порушення фізичними особами –громадянами України, які є суб’єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті. Посилання позивача при цьому на лист від 09.08.2010 року №11-110/4073-13707 Національного Банку України, не приймається судом до уваги, оскільки, вказаний лист носить рекомендаційний характер та не має юридичної сили, виходячи із принципу законності, передбаченого ст. 9 КАС України.
Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що відповідачем помилково застосовано до позивача відповідальність у вигляді штрафних санкцій, виходячи із роз'яснень ДПА України від 14.02.2011 № 4091/7/23-4017/131 щодо порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій та ст. 113.3. Податкового кодексу України, та за вчинення цього діяння передбачена адміністративна відповідальність, оскільки роз’яснення ДПА України від 14.02.2011 № 4091/7/23-4017/131 стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, в той час позивачем було допущено порушення фінансової дисципліни, яке за своєю правовою природою, не відноситься до адміністративних правопорушень у розумінні ст. 9 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
З цих підстав, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000161701/0 від 01.02.2011року (а.с. 9) на суму 338668грн. 55коп., за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки винесене відповідачем правомірно, тому позовні вимоги щодо скасування вказаного податкового повідомлення –рішення не підлягають задоволенню.
Також суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення –рішення №0000151701/0 від 01.02.2011року на суму 1920,00грн., виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 та ч. 3 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України,
діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання
послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 3 цього Закону, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Судом встановлено, що згідно з реєстраційними даними видів господарської діяльності за позивачем визначено вид діяльності –51. –«оптова торгівля»(п. 1.6. загальних положень акту перевірки) та з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами, що не входить до переліку видів товару, переліченому у ст. 3 цього Закону, якими можна торгувати без патенту.
З огляду на вищевикладені норми Закону вбачається, що позивач мав придбати патент на торгівельну діяльність.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що на нього не розповсюджується п. 1 ст. 3 Закону щодо обов'язку придбання патенту на здійснення торгівельної діяльності, оскільки той здійснює торгівельну діяльність виключно в безготівковій формі через установу банку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що діяв на час вчинення порушення, об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, до яких відноситься й безготівкова форма розрахунку.
Згідно ст. 125.1 Податкового кодексу України за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць (960грн. (три місяці) *2=1920грн.).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення –рішення №0000151701/0 від 01.02.2011року на суму 1920,00грн. прийняте відповідачем законно та обґрунтовано та в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладені на нього обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій та прийнятих рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, відповідно до положень Податкового кодексу України, Законів України «Про державну податкову службу в України», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005року за N 40/10320 та керуючись ст.ст. 2,4,71, 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0000161701/0 від 01.02.2011року на суму 338668,55грн. та №0000151701/0 від 01.02.2011року на суму 1920,00грн. –відмовити повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено11 квітня 2011 року .
Суддя Л.Р. Юхтенко