Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-64/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої - судді Нагібіної Г.П.
суддів: Мирошниченка В.С., Черниш О.А.
при секретарі –Дегтярьові Д.В.
за участю:
представника позивача –ОСОБА_1
представників відповідачів –Коваль О.М., Абрамова В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України та Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною, визнання дії протиправною та стягнення шкоди, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність Генеральної прокуратури України, в частині невиконання вимог закону щодо розгляду скарги та прийняття відповідного рішення за результатами розгляду скарги протиправною, визнати дію Генеральної прокуратури України, в частині направлення скарги, якою оскаржено бездіяльність прокуратури Миколаївської області, до прокуратури Миколаївської області для розгляду, протиправною та стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету 20 000 грн. моральної шкоди, заявданої протиправними дією та бездіяльністю Генеральної прокуратури України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (далі позивач) зазначає, що направив на адресу Генеральної прокуратури України скаргу на бездіяльність прокуратури Миколаївської області. За результатами розгляду зазначеної скарги Генеральна прокуратура України, в порушення ст.19 Закону України «Про звернення громадян», повернула скаргу до прокуратури Миколаївської області.
В зв’язку з вищезазначеним ОСОБА_1 вважає, що Генеральною прокуратурою України допущено протиправні дію та бездіяльність щодо розгляду скарги, чим порушено його права та завдано моральну шкоду.
В обґрунтування розміру моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає, що в зв’язку з тим, що він не отримав очікуваних за законом результатів щодо розгляду скарги та поновлення його порушених прав, про які зазначалось в скарзі, що викликало справедливе обурення, негативні емоції та психічні напруження, пов’язані зі зверненням до суду за захистом свого права, організацією захисту в суді, що включає певні матеріальні затрати, пов’язані із судовим провадженням.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача (Генеральної прокуратури України) позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви, надавши письмові заперечення.
Представник відповідача (Державного казначейства України) позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 13.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 18.04.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року N 1789-XII, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Генеральна прокуратура України (далі відповідач 1), є юридичною особою і в розумінні ст.3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, дія та бездіяльність якої оскаржено.
Державне казначейство України (далі відповідач 2), є самостійним суб’єктом владних повноважень, до якого у даній справі спрямована вимога про стягнення коштів.
Позивач звернувся з заявою про злочин, адресованою Генеральній прокуратурі Україні від 22 липня 2010 р., в якій просив притягнути суддю Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Покотилову О.Г. до відповідальності, передбаченої законом (а.с.72), яку скерував до Президента України (а.с.71), яка супровідним листом від 09.08.2010 р. № 22/088234-11 (а.с.73) направлена до Вищого адміністративного Суду України.
Вищими адміністративним судом України 30.08.2010 р. позивачу надана відповідь за № В-1768 (а.с.74). Отримавши дану відповідь, позивач звернувся з заявою від 15.09.2010 р. до Вищого адміністративного суду України, в якій просив направити на адресу Генерального прокурора України його звернення разом із заявою про злочин (а.с.75).
Генеральна прокуратура України листом від 20.10.2010 р. № 09/1-23128-05, направила заяву позивача щодо неправомірних, як на його думку, дій судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області направила до заступника прокурора Миколаївської області з дорученням організувати відповідну перевірки викладених у заяві доводів (а.с.77).
Листом від 04.11.2010 р. № 09/1-55-03 позивачу надана відповідь за підписом начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах Ю.А.Табула (а.с.78).
Позивач 23.11.2010 р. направив скаргу Генеральному прокурору України «на бездіяльність прокуратури Миколаївської області», в якій в прохальній частині зазначив, що просить вжити заходів до належного розгляду в органах прокуратури України заяви про злочин, про що повідомити його (а.с.7).
Листом від 15.12.2010 р. № 09/1-23128-05 заява позивача щодо неправомірних, як на його думку, дій судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області скерована заступнику прокурора Миколаївської області для (а.с.8).
Представник позивача в судовому засіданні зазначала, що підставою оскарження дій та бездіяльності Генеральної прокуратури стало порушення останньою ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян».
Такі посилання колегія суддів вважає необґрунтованими, в зв’язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Ст.3 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року N 1789-XII передбачено, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду (ст.12 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року N 1789-XII).
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року N 1789-XII, систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Відповідно до ч.2,3 ст.30 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року N 1789-XII, повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства і дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством. Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.
Аналіз вищезазначений норм дає підстави прийти до висновку про наявність компетенція та повноважень відповідача щодо надання відповіді на скаргу позивача.
Відповідно до абз.2 п.6.1 Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 53 від 30.09.2005 р., звернення, що надійшли до Генеральної прокуратури України, після реєстрації у секретаріаті (проставлення штампа з датою надходження і реєстраційного номера) передаються до управління розгляду звернень та прийому громадян. Працівники цього відділу вивчають звернення та визначають структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, до компетенції якого належить вирішення питань, викладених у зверненні, після чого повертають їх до секретаріату для подальшого спрямування.
П.3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9гн від 28.12.2005 р. визначено, що звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються в управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення. Оперативними працівниками зазначеного відділу повертаються письмові звернення, оформлені без додержання вимог ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", заявникові з відповідним роз'ясненням.
Так, як за заявою позивача про злочин рішення прокурором обласного рівня прийнято не було, тому відповідач направив скаргу позивача до заступника прокурора Миколаївської області.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в скарзі від 23.11.2010 р. не вимагалось прийняття Генеральної прокуратурою рішення по суті його заяви про злочин, а лише вимагалось вжити заходів щодо належного розгляду в органах прокуратури України заяви позивача про злочин, що, на думку колегії, суддів фактично було вчинено відповідачем, оскільки і скаргу позивача і заяву про злочин направлено заступнику прокурора Миколаївської області.
Стосовно посилання позивача на порушення ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року393/96-ВР, колегія суддів зазначає наступне.
Ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року393/96-ВР визначено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаної норми вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що дії Генеральної прокуратури України щодо направлення скарги на неправомірні дії прокуратури Миколаївської області та заяви про злочин для перевірки до прокуратури Миколаївської області, до компетенції якої територіально віднесено розгляд поданої заяви позивачем про злочин, не є владними управлінськими, а тому не підпадають під дії Закону України «Про звернення громадян». Такі дії пов’язані з організацією внутрішньої діяльності органів прокуратури стосовно організації перевірки скарги позивача та заяви про злочин, які Генеральна прокуратура України повинна вчиняти при отриманні відповідних звернень.
Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно визначення позивачем способу захисту, як на його думку, порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.
В своїй позовній заяві позивач просить визнати бездіяльність Генеральної прокуратури в частині невиконання вимог закону щодо розгляду скарги та прийняття відповідного рішення за результатами розгляду протиправною.
Як встановлено в судовому засіданні, на скаргу позивача від 23.11.2010 р. Генеральна прокуратура України, в строки, визначені законом, надала відповідь, що виключає наявність бездіяльності, тому що факт отримання відповіді з Генеральної прокуратури України представник позивача не спростовує, а лише зазначає, що не згоден зі змістом даної відповіді.
Стосовно позовної вимоги про визнання дій Генеральної прокуратури України, в частині направлення скарги до прокуратури Миколаївської області для розгляду протиправною, то в цій частині колегія суддів прийшла до висновку, що Генеральна прокуратура України діяла в межах та у спосіб, визначений законами України.
Також колегія суддів зазначає, що приводом до звернення до суду став факт не згоди позивача зі змістом відповіді Генеральної прокуратури України від 15.12.2010 р. № 09/1-23128-05, яку він отримав на свою скаргу від 23.11.2010 р.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вищезазначена норма закону розрізняє такі види порушення права, як дію, бездіяльність та рішення суб’єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги щодо визнання дії та бездіяльності незаконними стосовно одного листа є взаємовиключними і не можуть мати місце одночасно.
Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.2 ч.2 ст.23 Цивільного Кодексу України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до абз.1,2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У зв’язку з відсутністю неправомірних дій та бездіяльності з боку Генеральної прокуратури України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову і в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 доведено правомірність своїх дій та висновків, а тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 158 –163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною, визнання дії протиправною та стягнення шкоди в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2011 р.
З оригіналом згідно:
Головуюча –суддя (підпис) Г.П. Нагібіна
Судді: (підпис) В.С. Мирошниченко
(підпис) О.А. Черниш
Головуюча –суддя Г.П. Нагібіна