ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/1661/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі - позивач, ТОВ «Текссол-С») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № №UA100300/2020/000141/2 від 23 вересня 2020 року.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та безпідставністю застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації відповідачем не наведено. Зазначив, що ненадання позивачем частини запитуваних відповідачем документів було зумовлено їх відсутністю. Крім іншого, Київською митницею не було належним чином обґрунтовано застосування саме резервного методу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаргу обгрунтовано тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, вказаного в митній декларації, встановлено, що документи, зазначені в ч.2 статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.

В апеляційній скарзі було заявлено клопотання про заміну Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359), як відповідача по даній справі, на її правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43997555).

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 (далі - Постанова №895) реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби (у тому числі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.

04.12.2020 утворено Київську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України, покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» з 01.07.2021 розпочали свою роботу митниці, як відокремлені підрозділи Держмитслужби України.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання апелянта та допустити заміну відповідача його правонаступником - Київською митницею (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

ТОВ «Текссол-С» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувало проти її задоволення та наполягало на законності оскаржуваного рішення. В обґрунтування своїх доводів зазначило, що відповідачем не зазначено, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, апелянт безпідставно зазначає, що товар не є стоковим, оскільки це спростовується матеріалами справи, а зазначення умов та термінів оплати за товар в інвойсі не є обов`язковим з огляду на умови контракту, надання специфікації та висновків про якісні та вартісні характеристики товару є правом, а не обов`язком декларанта, належного обґрунтування застосування резервного методу визначення митної вартості не надано.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Текссол-С» зареєстровано як юридична особа 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі продавець) та ТОВ «Текссол-С» 12.10.2012 укладений контракт №1012/12 (далі контракт), відповідно до якого продавець, зокрема, продає позивачу тканини власного виробництва.

Продавець та позивач 11.10.2016 уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

Продавець та позивач 29.12.2017 уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

Продавець та позивач 27.12.2019 уклали додаткову угоду №1012/12/12 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2021.

Продавець та позивач 03.07.2020 уклали додаткову угоду №433 до контракту (далі додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі товар): тканина вибивна полікотон, 55% поліестер та 45% бавовна, сток, 76х66/30х30, 1х1, завширшки 220 см, у кількості 24 512 кг, 96 886 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна.

Загальна вартість товару за інвойсом №DE/INV/5051/20, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 74 761,60 долар США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

Продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди 04.07.2020 виставив позивачу до сплати інвойс №DE/INV/5051/20 (далі інвойс) на загальну суму 74 761,60 долар США.

Позивач 15.09.2020 з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA100000/2020/905167.

Позивач 21.09.2020 подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418931, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21.09.2020 загальна вартість товару складає 74 761,60 долар США, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна.

Позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21.09.2020 подано такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 04.07.2020 (0271); рахунок-фактура №DE/INV/5051/20 від 04.07.2020 (0380); коносамент №MEDUPK879997 від 09.07.2020 (0705); автотранспортна накладна №А372540 від 18.09.2020 (0730); сертифікат про походження товару №PTEA/CO/21-01416 від 28.08.2020 (0861); додаткова угода (4103); додаткова угода №1012/12/12 від 27.12.2019 (4103); контракт (4104).

Після подання вказаної митної декларації 21.09.2020 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі запит ), а саме: 1) копії митної декларації країни відправлення; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) якщо рахунок сплачено банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).

Позивачем 23.09.2020 надано такі додаткові документи разом із супровідним листом №2109/20-02 від 21.09.2020 (далі лист):

1) щодо копії митної декларації країни відправлення товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну) позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця, будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, стосовно товару.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;

2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.

Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту.

Водночас, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Відтак, твердження відповідача про неможливість встановити умови та термін оплати інвойса не узгоджується з наданими для підтвердження митної вартості товару документами позивача.

Позивач також повідомив відповідачу, що товар станом на день підписання листа був неоплаченим, відтак Позивач не міг надати витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.

Щодо зазначення продавцем номера інвойса в додатковій угоді раніше дати її видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує вихідний номер інвойса до такої додаткової угоди в своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою інвойсу в день його видачі. При цьому, в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойса, а не на його дату.

Щодо зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Позивач зазначив, що в інвойсі міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату.

Окрему увагу позивач звернув на те, що такі аргументи відповідача жодним чином не пояснюють, як вони унеможливлюють здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару.

Щодо витребування відповідачем у запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необґрунтованою;

3) щодо виписки з бухгалтерської документації та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа виписка з бухгалтерської документації стосовно товару та будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, оскільки він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплаченим;

4) щодо сертифіката про походження товару та сертифіката якості позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Позивач зазначив, що продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару.

Відповідач 23.09.2020 прийняв оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000141/2, так як за результатами опрацювання документів встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21.09.2020 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Митний орган зазначає, що пункт 4 контракту передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту; пункт 3 контракту передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойса. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар; в інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. В інвойсі №DE/INV/5051/20 від 04.07.2020 зазначено коносамент №MEDUPK879997, який був виставлений 09.07.2020, тобто пізніше дати складання інвойса.

Митниця також вказує на те, що в пункті 3.1 додаткової угоди зазначено інвойс №DE/INV/5051/20, однак дана додаткова угода була раніше підписана 03.07.2020, ніж виданий інвойс №DE/INV/5051/20, що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

Пунктом 5 контракту передбачено, що продавець зобов`язаний надати позивачу разом із товаром наступні документи: комерційний рахунок (інвойс); коносамент; специфікація; сертифікат про походження товару; сертифікат якості. Однак копії сертифіката якості та сертифіката про походження товару до митного оформлення не надавались. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а, 2б, 2в та 2г за неможливо застосувати через відсутність у митниці відповідної інформації. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині 2 статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 0,6739 доларів США, 5,86 доларів США за 1 кг (митна декларація №UА500050/2020/209247 від 01.09.2020).

Митним органом відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21.09.2020 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.09.2020 №UA100300/2020/000141/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.09.2020 №UA100300/2020/00237.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ від 23.09.2020 №UA100300/2020/419339 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 388 562,51 грн.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21 вересня 2020 року.

Водночас, позивачем було надано відповідачу контракт, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс №DE/INV/5051/20 від 04.07.2020, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 74 761,60 долар США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21.09.2020 в розмірі 74 761,60 долар США

Твердження відповідача про неможливість встановити умови оплати за товар не знайшло свого об`єктивного відображення, адже відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту оплата за товар згідно з інвойсом здійснюється відповідно до пункту 3 контракту, який, у свою чергу, передбачає, що ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування і доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено даним контрактом

В той же час, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, оскільки контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в спірному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Позивач повідомляв відповідача про те, що інвойс від 04.07.2020 №DE/INV/5051/20 станом на день підписання листа позивача від 21.09.2020 №2109/20-02 був неоплаченим, а тому позивач не міг надати витребовувані відповідачем банківські платіжні документи.

Слід вказати, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не надав сертифікат про походження товару, то слід зазначити, що позивач разом із митною декларацією IM40ДЕ №UA100300/2020/418931 від 21.09.2020 надав сертифікат про походження товару №PTEA/CO/21-01416 від 28.08.2020, в якому міститься посилання на інвойс №DE/INV/5051/20 від 04.07.2020.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним каталоги, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Каталоги, прайс-листи виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини 3 статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Позивач листом від 21.09.2020 №2109/20-02 повідомляв відповідача про відсутність у нього каталогів, прайс-листів виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Що стосується реквізитів коносаменту в інвойсі №DE/INV/5051/20 від 04 липня 2020 року, то суд зазначає, що відповідач вказує, що в інвойсі від 04 липня 2020 року зазначено коносамент №MEDUPK879997, який виставлений 09 липня 2020 року, тобто, пізніше дати складання інвойсу. Зазначене є розбіжністю, яка ставить під сумнів достовірність вказаних документів.

З даного приводу позивач пояснив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Позивач зазначив, що в інвойсі міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату.

Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номера інвойса в додатковій угоді раніше дати її видачі, то інвойс формується продавцем, який за інформацією позивача, резервує вихідний номер інвойса до такої додаткової угоди в своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою інвойсу в день його видачі. При цьому, в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойса, а не на його дату.

Проте, на переконання суду, вказані обставини також жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару та не свідчать про її фіктивність.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою, інвойсом, та не викликають сумніву у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Також слід зазначити, що ненадання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Слід зазначити, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від від 19 червня 2018 року по справі №826/6346/16.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація ІМ40АА №UА500050/2020/209247 від 01.09.2020.

Проте, як вірно було зазначено судом першої інстанції, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що суперечить вимогам статті 55 МК України.

Водночас, товари за митною декларацією ІМ40АА №UА500050/2020/209247 від 01.09.2020 постачалися на умовах CPT м. Одеса, Україна, які передбачають те, що в ціну товару включена його доставка до місця призначення на митній території України, у той час, коли спірний товар позивача постачався на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, які передбачають те, що поставка вважається виконаною за умови доставки товару до порту призначення, тобто не включають в себе витрати на його доставку до місця призначення на митній території України.

Однак, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема, витрат на страхування, витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх поставки.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації ІМ40АА №UА500050/2020/209247 від 01.09.202 є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.

Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, подаючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що він не погоджується з розміром присуджених на користь позивача витрат на правову допомогу.

Згідно ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу ч.2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно його практики, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії: договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, додаткової угоди №1 від 01.06.2020 до договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я Божка Андрія Володимировича , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1081388 від 15.02.2021, акту про надання адвокатських послуг №57 від 12.04.2021 до договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, рахунка №57/5/25062019 від 12.04.2021 та платіжного доручення №5160 від 19.04.2021.

При цьому, згідно акту про надання адвокатських послуг №57 від 12.04.2021 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000141/2 від 23.09.2020, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку 1 500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000141/2 від 23.09.2020, та їх збір 1 000 грн.; в) підготовка позовної заяви Клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000141/2 від 23.09.2020 3 500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10-01/1272 від 05.03.2021 в адміністративній справі №320/1661/21 та підготовка відповіді Клієнта на відзив в адміністративній справі №320/1661/21 1 500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 7 500,00 грн. Клієнт сплачує гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 Договору.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення розміру судових витрат у зв`язку з незазаченням обсягом позовної заяви та доданих до неї доказів, відповіді на відзив, оскільки розмір оплати за надання правової допомоги позивачу в адміністративній справі №320/1661/21 є визначеним позивачем та його представником у вигляді фіксованої суми, що підтверджується договором про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019 та додатковою угодою №1 від 01.06.2020 до договору про надання правової допомоги №5/25062019 від 25.06.2019, тобто не змінюється від витраченого адвокатом часу на надання адвокатських послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «Текссол-С» судових витрат у розмірі 7500,00 грн., понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Здійснити заміну відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби її правонаступником - Київською митницею (код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15 лютого 2022 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків