Справа № 495/8254/21

Номер провадження 1-кп/495/527/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський  міськрайонний суд  Одеської області

у складі – головуючої судді – ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у вікритому судовому засіданні  клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12021162240000705 від 02.07.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12021162240000705 від 02.07.2021 року за обвинуваченням  ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушеня передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_4 , підтримане ним в судовому засіданні, яке обґрунтоване тим, що в наявний час ризики, що були підставою для обрання під час досудового слідства та підготовчого судового засідання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою не зникли та не перестали існувати, а судове провадження по розгляду обвинувального        акта        не        розпочато.

Захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення кримінального провадження для розгляду по суті, обвинувачений ОСОБА_4 .

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про проведення судового засідання за ії відсутності.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

За змістом ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі. Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованого обвинуваченим злочину який є насильницьким, його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути їм призначена у разі визнання їх винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачені може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.

У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинувачених які офіційно не працевлаштовані, не одружені, тобто, в них відсутні міцні соціальні зв`язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинувачених не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженню

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що  ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п`ять років, за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що  ОСОБА_4 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно  ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 15.02.2022 року.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно  ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 392 КПК України ,суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою   обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 днів, який діє включно        по        15.04.2022        року.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її        винесення. 

Повний текст ухвали оголошено в 13 годин 00 хвилин 15.02.2022 року.

       Суддя:                                                 ОСОБА_1