ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 р. Справа № 2а-15231/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільков В.В.
при секретаріБіленькій О.Ю.
за участю:
представника позивача
представника відповідача 1) Мироша Б.Р.,
Мирошниченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до відповідачів: 1) Дніпропетровської митниці, 2) Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідачів: 1) Дніпропетровської митниці, 2) Головного управління державного казначейства України у м. Києві, про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, в якому просить:
- визнати нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000385/1 від 19.05.2010 року;
- скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000584 від 19.05.2010 року;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12272,58 гривень;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1582,54 гривень;
- стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати по справі.
В обґрунтуванні позову зазначено, що 19.05.2010р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000385/1 стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару. На підставі зазначеного рішення 19.05.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000584, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, в обґрунтування рішення і картки відмови відповідач 1) щодо зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ІАМУ. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача 1) по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2011р. була здійснена, в порядку процесуального правонаступництва, заміна відповідача 1) - Криворізької митниці на належного відповідача 1) – Дніпропетровську митницю.
Представник відповідача 1) Дніпропетровської митниці в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час порівняння заявленої позивачем митної вартості товару було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів інформація, про які була наявна в митному органі, тому відповідачем 1) було прийняті оскаржувані рішення, при цьому було застосовано шостий метод визначення митної вартості.
Відповідач 2) – Головне управління державного казначейства України у м. Києві в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття не повідомив, надав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що Головне управління державного казначейства України у м. Києві будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, що підтверджується тим, що позивач не вказує на управління, як на порушника своїх прав. Крім того, відповідач 2) зазначив, що казначейське обслуговування Криворізької митниці, як організації здійснюється у Головному управлінні державного казначейства України у Дніпропетровській області, а в Головному управлінні державного казначейства України у м. Києві знаходиться тільки депозитний рахунок 3734, рух коштів на кредит здійснюється митними органами, а дебет – організаціями-платниками. Крім того, 09.03.2011р. до суду від відповідача 2) надійшло клопотання, в якому, зокрема, зазначено прохання надіслати копію позовної заяви з додатками, проте, суд, при відкритті провадження у справі надсилалась копії зазначених документів. На підтвердження факту отримання відповідачем 2) копії позовної заяви з додатками в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.12.2010 року.
За таких обставин, відповідно до положень ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача 2) Головного управління державного казначейства України у м. Києві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
12.02.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та фірмою «Alderston GB Limited», м. Лондон, Велика Британія (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 0212 - SG02/10 від 12.02.2010 року. Згідно з умовами цього контакту постачальник зобов’язувався здійснити поставку товару, зокрема, цегла вогнетривка № 5 KOLAS 130 та суміш жаробетонну KOTOR TO7A-1, позивачу, а позивач зобов’язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.
Відповідно до п. 4.2 Контракту загальна вартість продукції становить 2 108 644,75 Євро.
Згідно з умовами Специфікації № 1 від 12.02.2010р. до Контракту погодженої між позивачем та постачальником загальна ціна товару складала 2 108 644,75 Євро.
Згідно п.5.2 Контракту Покупець зобов’язується здійснити оплату продукції прямим банківським переводом на рахунок продавця у розмірі 30% загальної вартості продукції авансом відповідно до рахунку наданого продавцем протягом 10 банківських днів від дати підписання контракту обома сторонами, та 70 % вартості продукції протягом 5 календарних днів від дати отримання повідомлення Продавця про наявність партії продукції на митному ліцензійному складі смт. Радушне, Україна.
Відповідно до п. 3.1. Контракту поставка продукції Продавцем здійснюється узгодженими партіями на умовах DDU - митний ліцензійний склад смт. Радушне, Україна ІНКОТЕРМС-2000.
Додатком №3 до Контракту між Постачальником та Покупцем був узгоджений графік поставок продукції.
На виконання положень Графіку, Продавцем на адресу Позивача була направлена партія товару, ціна якої була визначена у відповідності до умов Специфікації та підтверджується рахунком-фактурою №100212-016 від 18.05.2010 року.
18.05.2010р. для митного оформлення партії товару позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД № 113050000/2010/003279 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 13050000/2010/004003.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи:
- рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000366/1 від 13.05.2010 року;
- облікова картка суб’єкта ЗЕД № 11305/02/98/00015 від 10.02.2010р. ;
- накладна CMR А № 0056 від 11.05.2010р.;
- книжка МДП (Carnet TIR) GX.63886461 від 12.05.2010р.;
- рахунок-фактура (інвойс) № 100212-016 від 18.05.2010р.;
- пакувальний лист від 11.05.2010р.;
- зовнішньоекономічний договір (контакт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТОК № 1 від 12.02.2010р.;
- некласифікований документ ФІТ-Й АКТ № 75/04-026/1455113-1 від 17.05.2010р.;
- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.04.2010р.;
- некласифікований документ – сертифікат якості від 11.05.2010р.;
- некласифікований документ – сертифікат якості від 11.05.2010р.;
- сертифікат про проходження товару невизначеної форми № 100992 від 04.05.2010р.;
- ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні № 113050000.2010.004003 від 19.05.2010р.
Факт подання вищезазначених документів позивачем був підтверджений відповідачем під час судового засідання.
19.05.2010 року, при митному оформленні партії товару, Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000385/1 на підставі якого, стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 19.05.2010 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000584, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При визначенні митної вартості товару відповідачем 1) було застосовано шостий (резервний) метод.
Відповідно до п. 4 Контракту № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р. ціни на продукцію вказані у Специфікації № 1 до Контракту (Додаток № 1) і розуміються на умовах DDU - митний ліцензійний склад в смт. Радушне (Україна).
Виходячи з положень п. 4.2. Контракту загальна вартість продукції, що поставляється становить 2 108 644,75 євро.
Специфікацією № 1 до Контракту визначена така вартість товару:
- цегла вогнетривка № 5 KOLAS 130 - 1,54 Євро за одиницю товару;
- суміш жаробетонна KOTOR TO7A-1- 921,64 Євро за одиницю товару.
У порядку, визначеному п. 5.2. Контракту постачальник виставив Позивачу інвойси (рахунки - фактури) № 100212-016 від 18.05.2010р. та № 0410/4/0054/15 від 11.05.2010р. на передплату, виходячи із вищевказаної ціни. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 30.03.2010р. та №3 від 28.05.2010 року.
Згідно з вимогами ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордом України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Частина 3 ст. 260 Митного кодексу України встановлює, що для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Митна вартість товарів визначалась відповідно до положень Специфікації № 1 до Контракту, інвойсів на передплату та підтверджена оплатою, проведеною відповідними платіжними дорученнями (ціною, що фактично сплачена).
Згідно положень ст. 262 Митного кодексу України митна вартість та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через мирний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договорами (контрактами) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми – виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно, до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Із змісту зазначених положень чинного законодавства України вбачається, що позивач може надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку.
На думку суду, документи, які надав позивач для митного оформлення товару, є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 19.05.2010р. при здійсненні перевірки заявленої позивачем митної вартості товару відповідач 1) запропонував позивачу для підтвердження заявлених в декларації відомостей надати додаткові документи, в тому числі прас-лист фірми виробника та калькуляцію виробника товару. Позивачем були надані у якості додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів копію ВМД країни-відправника, комерційні пропозиції постачальника. При цьому зазначено, що калькуляцію фірми виробника та висновки про якісні та вартісні характеристики надати неможливо.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Найбільш поширеним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч. 5 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Ненадання позивачем калькуляції фірми виробника та висновку про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством не є підставою неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки така вартість визначається за наявними матеріалами. За таких обставин, маючи в наявності Контракт, Специфікацію № 1 до Контракту, інвойси № 100212-016 від 18.05.2010р. та № 0410/4/0054/15 від 11.05.2010р. з урахуванням додатково наданих позивачем експортної декларації, що є офіційним документом у Євросоюзі та листів Постачальника від 22.04.2010р. № 100422-1, від 18.01.2010р. № 100118-1, від 05.02.2010р. № 100205-1, від 08.02.2010р. № 100208-1, від 21.01.2010р. № 100012-1, прас-листа на 2010р., з офіційною пропозицією щодо цін на товари, відповідач 1) не мав жодних перешкод у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Криворізька митниця Державної митної служби України (зараз ліквідована), визначаючи митну вартість товару, застосувала шостий (резервний метод), при цьому, в порушення положень ч. 5 ст. 266 МК України, відповідачем 1) не було надано обґрунтування неможливості послідовного застосування в даному випадку попередніх методів визначення митної вартості товару.
Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або, які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов’язаних з продавцем осіб.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ІАМУ.
Як зазначалось вище, специфікацією № 1 до Контракту визначена така вартість товарів:
- цегла вогнетривка № 5 KOLAS 130 - 1,54 Євро за одиницю товару;
- суміш жаробетонна KOTOR TO7A-1- 921,64 Євро за одиницю товару.
Відповідно до витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ від 13.05.2010р. митна вартість товарів: цегла вогнетривка № 5 KOLAS 130 становить 1,67 дол. США за кілограм товару, суміш жаробетонна KOTOR TO7A-1 становить 1,31 дол. США за кілограм товару.
Згідно до п. 3 розділу III Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009р. № 602 передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС ДМСУ; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДМСУ, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Таким чином, посадовими особами відповідача 1) вищезазначені вимоги виконані не були, оскільки оскаржуване рішення приймалось лише на підставі інформації, отриманої від ЄАІС ДМСУ (ЄАІС ІАМУ), про що зазначається самим відповідачем 1) у винесеному Рішенні.
Виходячи з положень п. 1 ст. 1 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 15.04.1994р. митною вартістю товарів, що імпортуються, є вартість угоди, тобто ціна, фактично сплачена, або така, що підлягає сплаті за товари. Норма аналогічного змісту міститься у ч. 2 ст. 266 Митного кодексу України, у силу положень якої основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами.
Відповідач 1) не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, у зв’язку з тим, що під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки була відсутня потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була відсутня необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів в залежності від джерела, яке використовувалося для митної оцінки товарів, митниця не обґрунтовано застосувала шостий метод визначення митної вартості товару.
При визначенні митної вартості товарів за методами № 2 та 3 за основу береться ціна договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Виходячи з наданого відповідачем 1) витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ, не можна зробити однозначного висновку, що вказана в ньому ціна за товар є ціною договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а не митною вартістю, визначеною безпосередньо митним органом.
Крім того, відповідач 1) у своїх запереченнях зазначив, що для застосування методів №4 та №5 відсутня необхідна інформація. У той же час Відповідачем 1) на підтвердження даного факту не подано жодного доказу щодо збирання необхідної інформації шляхом подання відповідних запитів, тощо.
Представник митниці у судовому засіданні підтвердив факт ненедсилання жодних запитів для з’ясування питання щодо можливості застосування методів №4 та №5.
Отже, митницею не було обґрунтовано необхідність застосування саме шостого методу визначення митної вартості товару, при цьому не обґрунтовано і неможливість застосування попередніх п’яти методів оцінки, адже митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України.
Таким чином, є підстави для визнання нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000385/1 від 19.05.2010 року та скасування виданої Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000584 від 19.05.2010 року.
19.05.2010р. позивачем для митного оформлення партії товару було оформлено вантажну митну декларацію форми ВМД № 113050000/2010/004053, розрахунки в якій було зроблено виходячи з ціни товару, визначеної відповідачем 1). При цьому, різиця між нарахованим та сплаченим ПДВ склала 12272,58 гривень, а ввізне мито 1582,54 гривень. Сплата Позивачем митних зборів та платежів у зазначених розмірах підтверджується відбитком печатки митного органу «Криворізька митниця. Сплачено» у відповідній графі вантажної митної декларації та не заперечується відповідачем-1. На підтвердження факту сплати зазначених платежів позивачем надано платіжне доручення № 1000028618 від 16.04.2010р. на суму 394000,00 гривень.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2005 №1093 «Про переведення митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства» митні та інші платежі, які вносяться до/або під час митного оформлення, переводяться на розрахункове касове обслуговування через органи Державного казначейства України.
Основним завданням Головного управління державного казначейства України у м.Києві є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.
Відповідно до п. 3.1. «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплаті, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім’я митних органів в УДК у місті Києві.
Відповідно до п. 2 розділу IV. Облік надходження платежів до держбюджету, Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів, затвердженого Держмитслужбою України наказом від 25.09.2007 №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1096/14363, щоденно, у визначений згідно з окремим наказом по митному органу час, після отримання відповідної інформації з усіх підрозділів митного оформлення відділ адміністрування митних платежів подає Службі фінансів і бухгалтерського обліку зведену у реєстри інформацію про належні до перерахування держбюджет митні та інші платежі, нараховані за оформленими в повному обсязі ВМД, МД-1 М-15, М-16. Служба фінансів та бухгалтерського обліку митного органу у день отримання інформації про належні до перерахування в держбюджет митні та інші платежі, нараховані оформленими в повному обсязі ВМД, МД-1, М-15, М-16, перераховує ці кошти до держбюджету на відкриті у встановленому порядку, рахунки Державного казначейства України.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» безпідставно нарахованих та надмірно сплачених у вигляді обов’язкових платежів, а саме: надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12272,58 грн. та надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1582,54 грн., є обґрунтованими з огляду на те, що Головне управління державного казначейства України у м. Києві є органом, який забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевого бюджетів, тобто є особою, яка здійснює операції з повернення надмірно сплачених позивачем податків і зборів (обов’язкових платежів).
Крім того, в Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві знаходиться депозитний рахунок 3734, рух коштів на кредит здійснюється митними органами, на дебет - організаціями-платниками.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000385/1 від 19.05.2010 року та видана Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000584 від 19.05.2010 року прийняті не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів: 1) Дніпропетровської митниці, 2) Головного управління державного казначейства України у м. Києві, про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000385/1 від 19.05.2010 року.
Скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000584 від 19.05.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12272,58 грн.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1582,54 гривень.
Присудити з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 141 грн. 93 копійки.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 08.04.2011 року.
Суддя
В.В Ільков