П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Панталієнка П.В.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г, –
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві (далі – Управління ПФУ) про перерахунок пенсії за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 року,
в с т а н о в и в:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління ПФУ про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХII), і призначення доплати згідно зі статтею 39 вказаного Закону в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову Управління ПФУ привести їх у відповідність із останніми, просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановою від 15 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року, в задоволенні позову відмовив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 року зазначені судові рішення залишені без змін.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2009 року, 8 грудня 2009 року, 13 травня 2010 року, 2 червня 2010 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2009 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування норм матеріального права.
Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, виходив зі встановлених ними обставин про те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, яке пов’язане із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Розрахунок пенсій позивачу Управління ПФУ провело виходячи з розміру 19 грн 91 коп., визначеного чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” (далі – постанова № 1).
На думку касаційного суду, відповідач правомірно застосував механізм обчислення позивачу вказаної пенсії, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – постанова № 523) та постановою № 1. В частині відмови у позові щодо встановлення доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, суд касаційної інстанції послався на пункт 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489-V), яким зупинено дію частини другої статті 39 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
У постановах Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2009 року, 8 грудня 2009 року, 13 травня 2010 року, 2 червня 2010 року та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2009 року, суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається розмір пенсії за віком. Що стосується доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, то в постановах Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2009 року, 13 травня 2010 року, 2 червня 2010 року зроблено висновок про те, що на час виникнення спірних відносин відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, оскільки дію цієї статті призупинено статтею 71 Закону № 489-V.
Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною четвертою статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А пунктом 2 постанови № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-IV, на думку Верховного Суду України , не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Верховний Суд України вже неодноразово висловлював аналогічну правову позицію. Зокрема, у постановах від 30 вересня 2008 року (справа № 21-217во08), 4 листопада 2008 року (справа № 21-903во08), 16 вересня 2009 року (справа № 21-1293во09) Верховний Суд України указував на можливість застосування положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-IV для розрахунку пенсій чи доплат, передбачених Законом № 796-ХІІ.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
З урахуванням наведеного постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий П.В. Панталієнко
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара
І.С. Берднік С.М. Вус
Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська
М.І. Гриців В.С. Гуль
В.І. Гуменюк М.Б. Гусак
А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний Г.В. Канигіна
М.Р. Кліменко
П.І. Колесник Є.І. Ковтюк
М.Є. Короткевич
В.І. Косарєв О.В. Кривенда
В.В. Кривенко О.Т. Кузьменко
Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко
В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар
П.П. Пилипчук О.І. Потильчак
Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко
А.І. Редька Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь
Т.С. Таран О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов О.А. Шаповалова
І.Б. Шицький В.Ф. Школяров
А.Г. Ярема