ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №22а-566/07 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 34 інстанції - С.А. Гончаренко
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 року м Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)
суддів - Коршун А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Серьогіна О.В.,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1, дов. від 02.03.07р.,
відповідача - Лисенко Ю.А., дов. №3358/0 від 02.04.07р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Зваорізької області, м. Оріхів Запорізької області
на постанову господарського суду Запорізької області від 04.04.07р. в адміністративній справі №11/156/07-АП
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області, м. Оріхів Запорізької області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.07 р. № 0000011701/0,
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2007 року приватний підприємєць ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорзької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.07р. № 0000011701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 23158,10 грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 04.04.07р. позов задоволено з підстав віднесення діяльності позивача щодо надання орендованого майна у суборенду третім особам у межах його діяльності як суб'єкта малого підприємництва згідно виду діяльності «надання майна в оренду», зазначеного у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм процесуального і матеріального права, а саме: Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. N 889-IV, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. №727/98, Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92р., наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» N 599 від 29.10.99 р., наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда"» N 181 від 28.07.00 р. На думку апелянта у позивача у Свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено лише вид діяльності «надання майна в оренду», отже від інших операцій позивач повинен сплатити податок у розмірі 13% згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. N 889-IV.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з актом «Про результати планової перевірки приватного підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04 р. по 31.12.06р.» від 22.01.07р. №6/1702 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.07р. № 0000011701/0 від 05 лютого 2007 року, яким приватному підприємцю ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 23158,10грн.
Як зазначено в акті, проведеною перевіркою встановлені порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92р., а саме заниження податку на доходи з фізичних осіб від підприємницької діяльності за 1-4 квартали 2005 року на 6654,55грн., та за 1-4 квартал 2006 року на 16503,55 грн., оскільки ПП ОСОБА_2 фактично здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за видом діяльності суборенда орендованого у іншого суб'єкта підприємницької діяльності майна, а не як зазначено в заяві від 14.12.04р. №12959/дск, за видом діяльності - здавання майна в оренду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 23.12.04р. отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку №НОМЕР_2, терміном дії з 01 січня 2005 року, згідно з яким позивачу надано право здійснювати таки види діяльності як роздрібна торгівля, оптова торгівля продуктами харчування, здача майна в оренду. 30 грудня 2005 року позивач також отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку №095024,терміном дії 2006 рік, згідно з яким позивачу надано право здійснювати такий вид діяльності як надання майна в оренду.
Сторони у справі не заперечують факту укладення та виконання договорів суборенди, розміру отриманих позивачем за такими договорами грошових коштів.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вид діяльності оренда майна включає в себе такий вид діяльності як суборенда.
Відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. №727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) - податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва). Загальні положення щодо відносин суборенди врегульовані, зокрема, Параграфом 1 «Загальні положення про найм (оренду)» Глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України.
Так, згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, згідно із ст.761 ЦК України. Особливості піднайму базуються на тому, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом; строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму; та до договору піднайму застосовуються положення про договір найму відповідно до ст. 774 ЦК України.
З огляду на викладене, договір суборенди або піднайму, предметом якого є передання у користування майна особою, яка має на це право відповідно до ст.761 ЦК України, це - різновид договору найму (оренди).
Посилання апелянта на те, що згідно Класифікації видів економічної діяльності України, діяльність щодо надання в оренду власного нерухомого майна та операції з нерухомістю для третіх осіб відноситься до різних підкласів (відповідно 70.2. та 70.3 код.7.0 «Операції з нерухомістю»), не приймаються до уваги, оскільки основним призначенням «Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) (ДК 009:2005)» Державного комітету статистики України N 375 від 26.12.2005 р., прийнята згідно наказу Держспоживстандарту України від 26.12.05р. N375, чинна з 01.04.2006 р. є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ. Тобто, класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. В розділі 3 «Терміни, визначення та правила застосування КВЕД» Класифікатора зауважується, що важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не задовольняти всі можливі потреби суб'єкта підприємницької діяльності.
Аргументи апелянта щодо здійснення позивачем виду діяльності «Операції з нерухомістю» Секція К 70.3 щодо оренди майна для третіх осіб як окремого виду діяльності є неприйнятними, оскільки до цієї секції віднесена лише діяльність агентств нерухомості та управління нерухомим майном, тобто взагалі не відповідає виду діяльності позивача.
Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 04.04.07р. у справі №11/156/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 04.04.07р.у справі №11/156/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.А.Проценко
Судді: А.О.Коршун
Л.П.Туркіна