Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-3964/11 Головуючий у 1 й інстанції - Овчаренко Н.Г.
Доповідач - Кочкова Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2009 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому (з урахуванням уточнень) просив на підставі ст. 229 ЦК України визнати недійсним нотаріально посвідчений договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 30 березня 2007 року між ним та його сином ОСОБА_2 (а.с. 2-4, 31-33, 74-77). В обґрунтування позову посилався на те, що помилявся відносно обставин, які мають істотне значення: вважав, що підписує договір довічного утримання, а не договір дарування.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені: визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 30 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, скасована державна реєстрація права власності на вказану квартиру на ім*я ОСОБА_2, визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3, із відповідача стягнуті на користь позивача повернення судових витрат у сумі 16гр. (а.с.94).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові (а.с.103-104).
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3. 30 березня 2007 року він нотаріально посвідчив договір дарування вказаної квартири сину ОСОБА_2. Із тексту договору вбачається, що сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдарованим від дарувальника ключів від квартири свідчить про те, що передача речі відбулась. Дарувальник передав обдарованому ключі до підписання цього договору. Дарувальник стверджує, що дарування здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства як фізичного, так і психічного. Договір дарування зареєстрований у КП ДМБТІ 2 травня 2007 року (а.с.34).
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що волевиявлення позивача, викладене у договорі дарування, не відповідало його внутрішній волі, оскільки він вважав, що підписує договір довічного утримання. Однак, із такими висновками погодитись не можна.
Згідно із ст.. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов*язується передати іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність, а відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Із ч.1 ст. 229 ЦК України вбачається, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов*язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду медичні документи: довідку про знаходження на лікуванні з 25 травня по 11 червня 2010 року, перебування з 1977 року на диспансерному обліку, довідку МСЕК про встановлення 1 групи інвалідності (повторний огляд) від 27 червня 2006 року (а.с.56-61). Однак, вказані документи не свідчать про те, що стан здоров*я позивача на момент укладення договору дарування 30 березня 2007 року не давав йому можливості розуміти природу правочину, права та обов*язків сторін, інших доказів у матеріалах справи не має, а сам по собі похилий вік позивача та стан його здоров*я не являється підставою для задоволення позову.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що, згідно із п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові, оскільки позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що, підписуючи договір дарування, він вважав, що підписує договір довічного утримання.
Посилання в апеляційній скарзі на ст.. 727, 728 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані норми регулюють розірвання договору дарування, і не відносяться до предмету спору.
Керуючись п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :