КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
11.04.2011 № 17/001-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2011
у справі № 17/001-11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"НІКО"
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору поставки та стягнення 102900 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.11 у справі № 17/001-11 позов задоволено повністю. Розірвано договір від 27.07.10 № 4, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО» та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1. Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» 102 900 грн. попередньої оплати, 1 114,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України).
Відповідно до підпункту «г» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за подання апеляційних скарг і касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору по першій інстанції, а зі спорів майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи із оспорюваної суми.
В пп. «а», «б» п.2 ст. 3 Декрету вказано, що із заяв майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із спорів немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 оскаржує судове рішення в повному обсязі, то, відповідно, при зверненні з апеляційною скаргою він мав сплатити державне мито, виходячи із суми позову 102 900 грн. (спір майнового характеру – 514,50 грн.), по спору немайнового характеру – 42,50 грн., а всього 557,00 грн.
Додана до апеляційної скарги квитанція від 25.03.11 № NOJW957703 на суму 522,00 грн. свідчить, що державне мито сплачено ОСОБА_1 в неналежному розмірі, що не відповідає п. 2 ст. 3 Декрету.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, вона оформлена з порушенням пункту 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки до скарги не додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Після усунення обставини, зазначеної у пункті 3 частини першої ст. 97 ГПК України, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу від 26.03.11 б/н на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.11 у справі № 17/001-11 з доданими до неї матеріалами не приймати до розгляду та повернути Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1.
2. Матеріали справи № 17/001-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
12.04.11 (відправлено)