Справа №22-а-2555 Головуючий у суді у 1 інстанції - Банчукова В.І.
Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Ведмедь
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Ведмедь Н. І.,
суддів - Жмаки В. Г., Дубровної В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі
на постанову Середино-Будського районного суду Сумської області від 12 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі (Далі - Управління) про стягнення недоплаченої щомісячну державну соціальну допомогу та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
в с т а н о в и л а:
Постановою Середино-Будського районного суду Сумської області від 12 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742,65 грн., та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 591,30 грн., а всього 1333 грн. 95 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.
Колегія суддів знаходить висновок суду в цій частині законним та обґрунтованим.
Позивач має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки, згідно ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ж з ч.2 ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, на підставі якого призначено пенсію позивачу , суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже суд обґрунтовано не застосував ст.ст. 99, 100 КАС України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи наступне.
Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанцій повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми, чим фактично виконав повноваження, покладені на відповідача, чого робити був не вправі.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» колегія суддів -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі задовольнити частково.
Постанову Середино-Будського районного суду Сумської області від 12 січня 2010 року у даній справі змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.»
Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -