Справа №22-а-3023 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиргуненко Ю.М.

Код категорії  10.3.1 Суддя-доповідач - Хвостик

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Хвостика С. Г.,

суддів -  Жмаки  В. Г.,  Дубровної  В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі-відповідач)

на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 17 лютого 2010  року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -

встановила:

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 17 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – ОСОБА_2.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 09 липня по 31 грудня включно 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, виходячи з розміру,   встановленого ч.1 ст.28   Закону   України   «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачки відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Місцевим судом вірно встановлено, що позивачка є пенсіонеркою, яка перебуває на обліку у відповідача, отримує мінімальну пенсію за віком та має статус «Дитини війни», тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії у вигляді надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2007 року позивачка не отримувала підвищення до пенсії у вигляді надбавки як дитині війни. З 01 січня і до 22 травня 2008 року позивачка отримувала підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є меншим, ніж 30% від  мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У період з січня по грудень 2009 року включно позивачці щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивачки права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення їй доплати до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

На думку колегії суддів, місцевим судом вірно застосовано положення ст.ст.6.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік». З урахуванням норм Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та відсутність нормативно-правових актів, які б призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році, місцевий суд вірно встановив обов'язок відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії позивачці з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги дію у часі рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Судом першої інстанції правильно встановлена відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відмову у задоволенні позову через порушення позивачкою строку звернення до суду з огляду на вимоги ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також відсутність підстав для задоволення вимог позивачки щодо нарахування відповідачем визначеної ним грошової суми недоплаченої надбавки до пенсії за позовом.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача про нарахування і виплату надбавки позивачці у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, в а разі їх невідповідності мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в законі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вищевказаних законів таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідач повинен був діяти відповідно до вимог ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам», колегія суддів

ухвалила:          

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 17 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -