КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-452/10/2507 Головуючий у 1-й інстанції: Чугуєвська Т.П.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Безименної Н.В., Гром Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.11.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
29.10.2010 позивач звернулась до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом до УПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.11.2010 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, УПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особі, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Ічнянському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на користь позивачів витрати на правову допомогу в розмірі 150, 00 грн., оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Будь-які докази підтвердження того, що позивачем здійснювались судові витрати в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на юридичну допомогу в розмірі 150, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області –задовольнити частково.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.11.2010 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Ічнянському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 150 (сто п`ятдесят) гривень в рахунок повернення витрат на юридичну допомогу, прийнявши в цій частині нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В решті постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.11.2010 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Н.В. Безименна
Л.М. Гром