КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2002/10                                              Головуючий у 1-й інстанції:   Колдіна О.О.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києві  про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачці щомісячної доплати до пенсії р розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 9 липня 2007 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком довічно або до скасування відповідної норми закону.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року даний адміністративний позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо ненарахування виплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними; зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачці за період з 02 червня по дату винесення рішення суду з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись із постановою суду від 20 грудня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києа - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва  від 20 грудня 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                 Я.Б.Глущенко

                                                                                              С.Б.Шелест