Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-3264\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальчук С.Я.
Категорія 10.3.1. Доповідач Бубличенко В. П.
УХВАЛА
Іменем України
28.03.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В. П.
суддів Яковлєвої С.В.
Фомічова С.Є.
розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
05 липня 2010 року ОСОБА_3 пред’явила в суд позов до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 2006 по 2009 роки.
Посилалася на те, що має статус дитини війни і відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачував їй у передбаченому законом розмірі.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2010 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області по ненарахуванню позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і зобовязав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 09 липня 2007 року.
У задоволенні решти вимог суд відмовив.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що виплати, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», проводяться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Державним бюджетом кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано, отже, будь-яких порушень з боку відповідача немає.
Крім того, мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.
Позивачка рішення суду не оскаржила.
Суд вирішив справу в порядку цивільного судочинства відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року № 1691-У1, який був чинним на час ухвалення судом рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, поданої управлінням Пенсійного фонду України, немає.
Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набула статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
У 2007-2009 роках управлінням Пенсійного фонду позивачці не нараховувалися кошти, передбачені ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", у встановленому цією нормою розмірі.
При вирішенні справи суд обгрунтовано виходив з того, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп від 22 травня 2008 року положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими відповідно було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та внесено зміни до неї, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи наведене, не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин суд обгрунтовано зобов’язав управління Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату позивачці передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії у встановленому зазначеною нормою розмірі.
Проте, колегія суддів вважає, що суд помилково не визначив кінцевий термін проведення перерахунку та виплати відповідачем підвищення до пенсії, оскільки позивачка у позовній заяві просила здійснити такий перерахунок за період з 2006 по 2009 роки, визначивши таким чином розмір заявлених нею вимог.
Крім того, відповідно до завдання адміністративного судочинства (ст.2 КАС України) захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, яка звернулася в суд з позовом. Доказів того, що порушення прав позивачки буде мати місце і в майбутньому, в матеріалах справи немає.
Виходячи з визначених позивачкою меж позовних вимог, правомірними можуть бути визнані вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Враховуючи наведене, рішення суду підлягає зміні в зазначеній частині.
Керуючись ст.ст.198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205, 207, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2010 року змінити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням проведених за зазначений період виплат.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді