Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-1908/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Колесник С. І.
Доповідач Бубличенко В. П.
УХВАЛА
18.03.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Фомічова С.Є.
Яковлєвої С.В.
розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
01 вересня 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
Зазначала, що має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що підвищення до пенсії у передбаченому законом розмірі їй не нараховувалося і не виплачувалося, просила зобов’язати відповідача нарахувати їй заборгованість по невиплаченому підвищенню до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року.
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2010 року позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду по нарахуванню позивачці підвищення до пенсії і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 09 липня 2007 року.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, на безпідставне поновлення судом позивачці строку звернення до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень зазначеного закону цей закон визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В зв’язку з цим, починаючи з 09.09.2010 року, справи даної категорії підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, як і до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691–VI.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві і ухвалив рішення за нормами ЦПК після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 09.09.2010 року.
Зазначена обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року; «Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року).
Колегія суддів вважає, що оскільки спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим, при вирішенні питання щодо строку, в межах якого особа може звернутися в суд за захистом права, яке вона вважає порушеним, підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.2 ст.99 КАС України в редакції, яка була чинною на час пред’явлення позову і розгляду судом першої інстанції справи, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма набрала чинності з 30.07.2010 року, до цього чинною була редакція, згідно з якою адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Cтаттею 58 ч.1 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
За цим принципом безпосередньої дії в часі законів та інших нормативно-правових актів вони поширюються тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами та нормативно-правовими актами. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що до тих правовідносин, які виникли до 30.07.2010 року підлягає застосовуванню річний строк звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що щодо заявлених позивачкою вимог про проведення перерахунку і виплати підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 серпня 2009 року, які були задоволені судом, річний строк звернення до суду пропущено.
Позивачка не просила суд поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що не мала доступу до видань Конституційного Суду, а тому дізналася про порушене право лише у 2009 році.
Відповідач у запереченні на позов просив застосувати встановлений законом строк звернення до суду і відмовити у позові.
Суд першої інстанції при вирішенні справи погодився з доводами позивачки і поновив їй строк звернення до суду, визнавши поважною причину його пропуску.
При цьому суд першої інстанції не врахував те, що виплати пенсії і підвищення до пенсії є щомісячними, позивачка знала розмір цих виплат і в разі незгоди з їх розміром мала право звернутися до суду у визначений законом строк з відповідним позовом. Тому колегія суддів вважає, що висновок суду щодо поважності причини пропуску позивачкою строку звернення до суду є помилковим, не ґрунтується на доказах, і підстав для його поновлення немає.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України по не нарахуванню позивачці підвищення до пенсії і зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 серпня 2009 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - залишенню без розгляду відповідно до ч.1 ст.203 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 203 ч.1, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області по ненарахуванню ОСОБА_3 підвищення до пенсії і зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 серпня 2009 року скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді