Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-3017\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко І.А.
Категорія 10.3.1. Доповідач Бубличенко В. П.
УХВАЛА
Іменем України
29.03.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В. П.
суддів Яковлєвої С.В.
Фомічова С.Є.
розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області на постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
09 березня 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначала, що має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що всупереч положенням закону таке підвищення їй відповідачем не нараховувалося і не виплачувалося, просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй у повному обсязі підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року і з 01 січня по 31 грудня 2009 року.
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року позов задоволено.
Суд поновив позивачці строк звернення до суду за захистом порушених прав, визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області по ненарахуванню позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці за вказаний період підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і залишити позовну заяву без розгляду.
Зазначає, що Державним бюджетом кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни не передбачені і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Крім того, позивачкою без поважних причин пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набула статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
У 2007-2009 роках управлінням Пенсійного фонду їй не нараховувалися кошти, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у встановленому цією нормою розмірі.
Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, суд обгрунтовано визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області по ненарахуванню позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте період, за який має бути проведено нарахування і виплата підвищення до пенсії, суд визначив неправильно.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року; «Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року).
Відповідно до ст.99 КАС України в редакції, яка була чинною на час пред’явлення позову і розгляду судом першої інстанції справи, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що щодо заявлених позивачкою вимог про проведення перерахунку і виплати підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 08 березня 2009 року, які були задоволені судом, строк звернення до суду пропущено.
Відповідач у запереченні на позов просив застосувати встановлений законом строк звернення до суду і відмовити у позові.
Суд першої інстанції поновив позивачці строк звернення до суду, не навівши у постанові доводи на підтвердження висновку щодо поважності причини пропуску позивачкою строку звернення до суду.
Виплати пенсії і підвищення до пенсії є щомісячними, позивачка знала розмір цих виплат і в разі незгоди з їх розміром мала право звернутися до суду. Оскільки позивачка не довела поважність причини пропуску строку звернення до суду, передбачених законом підстав для його поновлення немає.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час перегляду справи апеляційним судом чинною є ст.100 КАС України в редакції Закону України № 2453-У1 від 7 липня 2010 року, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області по ненарахуванню позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 08 березня 2008 року і зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці за вказаний період підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду відповідно до ч.1 ст.203 КАС України.
В решті постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 203 ч.1, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області по ненарахуванню ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 08 березня 2009 року і зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 за вказаний період підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області по ненарахуванню ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року і зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй за вказаний період підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: