Справа  № 2-а-27/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 січня 2011 року                                                            Лубенський міськрайонний суд

                                                                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді -      Литвин  М.  М.

при секретарі Гусак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду  України в Лубенському районі про перерахунок компенсації  в разі  втрати  годувальника  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про перерахунок та виплату компенсації. У позові вказала, що її чоловік – ОСОБА_3, мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Їх спільна з чоловіком дочка – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті чоловіка перебувала на його утриманні. На підставі  ст.52 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щомісячної виплати  50  процентів  мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої  законодавством України.  Дізнавшись, що  її дочка отримує  меншу компенсацію ніж це передбачено законом, вона 27.07.2010 р.  звернулась  з відповідною заявою до УПФ  в Лубенському районі з проханням здійснити перерахунок і виплату недоплачених коштів , на що  останнє відповіло відмовою.

Позивач прохає відновити строк звернення до суду;визнати  дії УПФУ в Лубенському районі протиправними; зобов»язати УПФУ в Лубенському раоні провести перерахунок  щомісячної  компенсації в разі втрати  годувальника  ОСОБА_2 та  виплачувати  їй відповідно до ст.52, ч.3 ст.67 ЗУ «Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної  ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне  пенсійне страхування» починаючи з  дня смерті батька, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 позов підтримує.

Представник УПФУ в Лубенському районі  позов не визнав.

                    З’ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Ст. 8, 22 Конститутції України закріплюють принцип верховенства права та гарантованості конституційних прав і  свобод, забороняє при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.52 «Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» щомісячна  компенсація  в разі втрати годувальника, призначається на кожного непрацездатного члена сім»ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів  мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської  катастрофи  мають  непрацездатні члени сім»ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому  дітям  щомісячна компенсація  призначається незалежно від того, чи були  вони  на утриманні годувальника.

                    З прийнятям ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п.28, р.ІІ) було внесено зміни до ст. 30 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими встановлено, що дітям компенсація надається не у вигляді 50  процентів  мінімальної пенсії, а в  порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

                    З прийняттям  Рішення  Конституційного Суду N 10-рп/2008 вiд 22.05.2008 року таку зміну визнано неконституційною.          

                    Судом встановлено, що дочка позивачки –ОСОБА_2,1993року є  донькою  померлого ОСОБА_3, на момент його смерті перебувала на його утриманні і згідно чинного законодавства має право на отримання гарантованої державою компенсації у вигляді щомісячної виплати 50 процентів  мінімальної  пенсії. Але така компенсація виплачувалась у розмірах значно менших, ніж передбачено чинним законодавством України. Допомога нараховувалась на підставі постанов КМ України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На прохання позивачки здійснити перерахунок і виплату недоплачених коштів УПФУ в Лубенському районі відповіло відмовою. /а.с.13-14/.

Суд вважає, що оскільки компенсаційні виплати особам регулюються Законом України, який має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зменшення цих компенсаційних виплат заборонено Конституцією України, позивач має право на отримання компенсації в розмірах встановлених ст. 52 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати компенсацію, передбачену ст.52 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п..28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми п.6 ст.30 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, нараховувати та здійснювати виплату гарантованої державою компенсації у вигляді щомісячної виплати 50 процентів мінімальної  пенсії.

Суд вважає, що до вимог позивачки слід застосувати шестимісячний строк позовної давності, передбачений ст.99  КАС України.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню  з  04.04.2010 року.

Оскільки обов”язок по нарахуванню та виплаті пенсії законодавчо покладено на УПФУ в Лубенськомк районі, то  воно є належним  відповідачем по справі і  необхідно  зобов”язати його виплатити позивачу перераховану компенсацію.

Позивач при подачі позову як і відповідач звільнені від оплати судового збору, тому судовий збір   слід компенсувати за рахунок держави.  

 Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.52 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 10, 28 ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,  ст.ст. 10-12, 86, 128, 158 -163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду  України в Лубенському районі про перерахунок компенсації  в разі  втрати  годувальника  задовольнити частково.

Визнати дії управління ПФ України  в Лубенському районі  неправомірними.

Зобов’язати управління ПФ України в Лубенському районі   Полтавської області провести перерахунок  щомісячної компенсації в разі втрати  годувальника  ОСОБА_2 та виплачувати її відповідно  до ст. ст.52,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розрахунку  мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.28  ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 04.04.2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом  десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      Литвин М. М.