Справа № 2-1309/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді                                          Корецького Д.Б.,

при секретарі                                              Кур’яніновій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що 20 вересня 2007 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, зареєстрований у Дніпровському відділі РАЦС м. Херсона, актовий запис №594. Зазначив, що брак на момент подачі позовної заяви не розірваний, за час шлюбу ним та ОСОБА_2 було придбано майно.

          Просив виділити йому в натурі його долю у спільному сумісному майні, а саме: душова кабіна (Аполо); посудомийка (Бош); два розкладних дивана; люстра (виробництва Італія); пральна машина (Бош); холодильник (Сансунг); плита (Електролюкс); Л.духовка (Електорлюкс); СВЧ піч (Самсунг); витяжка (виробництва Італія); телевізор (Самсунг); комплект люстр; столик туалетний; люстра (виробництва Італія)

          Позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі.

Представник позивача за дорученням –ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

          Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила, що позов не визнає та надала заперечення на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 20 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований у Дніпровському відділі РАЦС м. Херсона.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20 січня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Відповідно до зазначеного рішення, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, встановлено та поділено майно, яке було спільно нажите за час спільного перебування у шлюбі.

04.02.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою здійснити поділ майна подружжя, виділити його в натурі та стягнути з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 253 782,07грн., на ремонт, який, на його думку, проведений в квартирі АДРЕСА_2 під час сумісного проживання з відповідачкою.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,  хвороба  тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як вбачається з матеріалів справи частина зазначеного майна, яке вказав позивач, а саме: два розкладних дивана; СВЧ піч, згідно вище зазначеного рішення суду було виділено ОСОБА_2 в приватну власність як - диван; м’який куточок та кухонний гарнітур.

Відповідно до ст. 57 СК України, майно набуте чоловіком чи дружиною до шлюбу є особистою приватною власністю.

Представник відповідачки, зазначила, що позивач безпідставно включив до розподілу майно, яке було придбано ОСОБА_2 до укладення шлюбу, а саме: туалетний столик та пральна машина «Бош».

Одночасно судом встановлено, що позивач включивши до списку розподілу майна, речі, а саме: люстра; люстра підвісна (виробництво Італія); комплект люстр; витяжка (виробництво Італія); холодильник (Самсунг); духовка (Електролюкс);  плита (Електорлюкс); посудомийка (Бош); телевізор (Самсунг); душова кабіна (Аполо); шафа у ванній, не надав жодних доказів, підтверджуючих існування цих речей.

Суд критично ставиться до заявлених вимог позивача, щодо стягнення з відповідачки грошових коштів на ремонт, який на думку позивача, проведений в квартирі АДРЕСА_2 під час сумісного проживання, оскільки позивачем в позові не зазначено на вулиці якого міста розташована вказана квартира, де на думку позивача, були проведені ремонтні роботи.

На підтвердження того, що вказана квартира, дійсно була придбана в період сумісного проживання не надано ніяких правовстановлюючих документів на право власності, з зазначенням коли та ким була придбана відповідна квартира.

Одночасно в позовних вимогах не вказано, які саме ремонтні роботи були проведені в зазначеному приміщенні та їх вартість.

Посилання позивача на специфікацію №1, як доказ у справі, не находе свого підтвердження, оскільки не зазначено, щодо якого об’єкту вона складена, до якого акту додається, хто її виконавець та замовник, відсутні підписи.

Посилання позивача на акт виконаних робіт від 08 вересня 2008 року, як доказ у справі, не находе свого підтвердження, оскільки дата зазначеного акта вказана 08 вересня 2008 року, а ремонтні роботи виконані в повному обсязі 09 березня 2009 року, що не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того зазначений акт не має реквізитів юридичної особи, яка виконала ремонтні роботи.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ремонт в зазначеній квартирі не робила, виготовляла та встановлювала, на замовлення ОСОБА_1, міжкімнатні двері та шафи.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що виконав роботи, щодо установки системи кондиціонування, замовником якої був ОСОБА_1, посилаючись на акт виконаних робіт від 20 липня 2007 року та специфікації №1 від 20 липня 2007 року до нього.

Таке ствердження не відповідає дійсності оскільки відповідно до довідки голови правління ОСМД «Перлина Херсону»ОСОБА_8 зазначена квартира була придбана подружжям ОСОБА_2 –ОСОБА_1 тільки у 2008 році.

Відповідно до усіх договорів підряду адреса реєстрації замовника ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1, од же не зрозуміло де саме проводились ремонтні роботи замовлені ОСОБА_1

                Судом встановлено, що на момент розгляду цивільної справи відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, від 14.07.2009 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить, на підставі договору –дарування, ОСОБА_9.

     Позовні вимоги ОСОБА_1, щодо поділу майна є безпідставними і необґрунтованими, вимоги про стягнення компенсації за ? суми затрачених на ремонт в розмірі 253 782,07 грн. задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного, суд, розглянувши справу в межах предмету спору, на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що суперечать законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому не підлягають задоволенню.   

Керуючись ст.10,57,60,208,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.57,60,61,65,69,71 СК України,  суд, -

в  и  р  і  ш  и  в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя –відмовити повністю.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяД. Б. Корецький