ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2011 року Справа № К7/212-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідача),
суддів: Тищик І.В., Чус О.В.
при секретарі Литвин А.П.
за участю представників сторін:
від відповідача: Квітка М.О., довіреність №ЮР-22 від 05.01.11, представник;
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Одеса на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2011 року
у справі № К7/212-10
за позовом ОСОБА_2, м. Одеса
до відкритого акціонерного товариства "Укрмонтажхімзахист", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів в частині
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Дніпропетровської області 23.11.1010 року звернувся позивач - ОСОБА_2 з позовом до відповідача ВАТ “Укрмонтажхімзахист” про визнання недійсним рішення загальних зборів ВАТ “Укрмонтажхімзахист” від 30.04.2010 р. Посилаючись на те, що він, позивач, є акціонером ВАТ “Укрмонтажхімзахист” і на загальних зборах 30.04.2010 р. прийнято рішення, яке суперечить вимогам ст..ст.25, 42, 43,80,83,853акону України «Про акціонерні товариства», просив визнати його недійсним частково. А саме в частині припинення ВАТ “Укрмонтажхімзахист” шляхом реорганізації(поділу), обміну акцій на частки у статутному капіталі товариств-правонаступників та про викуп акцій тих акціонерів, які не голосували або проголосували «проти»припинення ВАТ “Укрмонтажхімзахист”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2011 року у справі № К7/212-10 (суддя Коваль Л.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення мотивоване тим, що позивач належним чином був повідомлений про порядок денний питань, які розглянуті зборами, у тому числі і в розширеному варіанті через органи преси-газету «Зоря». Щодо інших доводів, то суд першої інстанції встановив, що до правовідносин сторін застосовуються положення Закону України «Про господарські товариства», а не положення Закону України «Про акціонерні товариства», які ще на той момент не вступили в силу.
Не погодившись з рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при постановлені судового рішення, а саме п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якого до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Слід було застосовувати спеціальний закон, а не загальні положення Закону України «Про господарські товариства».
Просив скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року апеляційна скарги прийнята до провадження судді Білецької Л.М. та призначено судове засідання.
Ухвалою від 28.02.2011 року колегією суддів розгляд апеляційної скарги відкладено до 22.03.2011 року.
В судовому засіданні 22.03.2011 року оголошувалась перерва до 31.03.2011 року.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин (з подальшими змінами і доповненнями)»у вирішенні питання про застосування Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»для визначення закону, що підлягає застосуванню до відкритих і закритих товариств, створених до набрання чинності Законом України “Про акціонерні товариства”, господарським судам необхідно враховувати таке.
Відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про акціонерні товариства»це Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1-49 Закону України «Про господарські товариства»втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства».
За вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Дія статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства»протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»надає цим нормам статусу складової положень_3акону України «Про акціонерні товариства».
Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», застосовуються положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства»до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства».
Оскільки відповідач як юридична особа створений до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», то судом першої інстанції вірно застосовані положення ст. 1-49 Закону України «Про господарські товариства»і ці обставини знайшли свою юридичну оцінку в рішенні суду першої інстанції.
Що стосується доводів про неналежним чином повідомлення про розширення порядку денного зборів акціонерів, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що публікація у газеті «Зоря»від 17.04.2010 р. №41 (21052) є належним способом повідомлення, оскільки здійснено в тій же самій місцевій пресі, що повідомлення про проведення загальних зборів.
З матеріалів справи видно, що позивач є власником сертифікату акцій у кількості 950 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 грн. 05 коп. кожна. У позовній заяві він зазначив про те, що виявив бажання бути учасником новостворених товариств з обмеженою відповідальністю, тобто позивач фактично схвалив прийняті рішення на загальних зборах, (а.с. 4).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2011року у справі № К7/212-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Л.М. Білецька
Суддя: І.В. Тищик
Суддя: О.В. Чус