Справа № 2а-5641/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
при секретарі судового засідання - Міхно Н.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
перекладача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення неправомірним та його скасування, зобов’язання прийняти рішення, -
встановив:
26 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення відповідача про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця неправомірним та його скасування; зобов’язання відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. (а.с.3-5)
Відповідач в судове засідання не прибув. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.126), про причини неприбуття суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надійшло. Заперечення проти позову до суду не надійшли.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин Республіки Камерун, національний паспорт, НОМЕР_1, виданий 18.02.2008 року, дійсний до 18.02.2013 року, прибув на територію України, м. Сімферополь, 22.12.2009 року за одноразовою візою № НОМЕР_2, яка дійсна з 10.11.2009 року до 10.11.2010 року. (а.с.44)
13 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу біженця, мотивуючи заяву тим, що у зв’язку з тим, що: «25.02.2008 року в Камеруні була революція, так як населення було невдоволене тим, що піднялась ціна на паливо, що підштовхнуло на підняття цін на інші товари та продукти. Також влада хотіла змінити конституцію, тобто збільшити строк перебування президента на посту, це не подобалось людям, тому вони вийшли на вулиці з протестом. Були люди, що протестували мирно, але були й люди, які почали рушити будівлі, багато людей займалось крадіжками. 26.02.2008 року відбулась сутичка між протестуючими та поліцією, з гелікоптера поліція розстрілювала мітингуючи, 5 чоловік було вбито (одним з вбитих був мій друг), майже всіх заарештували. 27.02.2008 року до мене до дому прийшла поліція та заарештувала мене. Я зрозумів спочатку, чому так сталось, але потім зрозумів, що однією з причин початку мітингів було підвищення цін на паливо, тому поліція заарештовувала людей, що мають бізнес пов'язаний з паливом. Через місяць мене відпустили, але знов затримали у липні 2008 року. 26.11.2009 року мене відпустили, для того, щоб пройти медичний огляд, так як я себе дуже погано відчував. 02.12.2009 року я мав знову прийти до лікаря на перевірку, а так як 10.12.2009 року я мав знову повернутися у затримання, то я вирішив збігти, в чому мені допоміг мій брат. Я поїхав до матері, далі я поїхав до м. Дуала (17.12.2009 року), а далі 18.12.2009 року виїхав з Камеруну.»(а.с.16)
Будь-яких матеріалів, що могли бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця позивачем до заяви не додано.
В анкеті позивача, як особи, яка звернулась з заявою про надання статусу біженця, від 13.04.2010 року (а.с.22-26) зазначено, зокрема:
- Прізвище, ім’я, по батькові:
ОСОБА_1;
- дата, місце народження:
ІНФОРМАЦІЯ_1 року; Камерун, Південно-Західна провінція, м. Кумба;
- громадянство/підданство, національність, віросповідання:
Камерун; камерунець, бакуері; християнин-католик;
- країна постійного проживання, країна вибуття:
Камерун; Камерун, Південно-Західна провінція, м. Кумба;
- адреса проживання в Україні:
АДРЕСА_1;
- рідна мова:
бакуері, англійська;
- освіта:
середньо-технічна: початкова школа «Лобе Таун»- 1985-1992 рр., середня школа «GSS»- 1992-1997 рр., вища школа «GSS»- 1997-2002 рр., технологічний інститут «Трастек»- 2003(4)-2005 рр.;
- сімейний стан:
неодружений;
- члени сім’ї, які не супроводжують заявника:
ОСОБА_4 –батько, 1950 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.; ОСОБА_5 –мати, 1957 року народження, постійно проживає в Камеруні, м. Майока, працює вчителем початкової школи; ОСОБА_6 –брат, приблизно 35 років, у 2007 році переїхав до Германії, має посвідку на проживання; ОСОБА_7 –брат, приблизно 33 роки, навчається з 2006 року у Бельгії; ОСОБА_8 –брат, приблизно 32 роки, на даний момент переховується в Нігерії від влади Камеруну; ОСОБА_9 –сестра, 1981 року народження, рік тому переїхала до США; ОСОБА_10 –сестра, приблизно 1985 р.н., з 2000 року проживає в США разом з її батьком – громадянином США, громадянка США;
- робота:
з 2005 до 2008 року продавав бензин;
- виїзд з країни постійного проживання:
18.12.2009 роки покинув Камерун літаком, рейсом м. Дуала (Камерун) - м. Адіс-Абеба (Ефіопія), далі літаком, транзитним рейсом м. Адіс-Абеба (Ефіопія) - м. Каір (Єгипет) - м. Стамбул (Туреччина) - м. Сімферополь (Україна). В Ефіопії перебував 1 день, в Каїрі –2 дні. При собі мав національний паспорт з студентською візою до України. В інших країнах за наданням притулку або за наданням статусу біженця не звертався;
- в’їзд в Україну:
22.12.2009 року перетнув кордон України літаком, рейсом м. Стамбул (Туреччина) - м. Сімферополь (Україна). У Сімферополі знаходився 1 день, далі приїхав до Одеси; кордон перетнув легально, на підставі студентської візи за наявності національного паспорта;
- в країні постійного проживання в політичній партії, релігійній, військовій або громадській організації не перебував;
- невійськовозобов’язаний.
13.04.2010 року позивача ознайомлено з порядком прийняття рішення за його заявою, правами і обов’язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. (а.с.30)
Наказом начальника Управління міграційної служби в Одеській області № 28 від 16 квітня 2010 року «Про дозвіл у прийнятті заяви про надання статусу біженця»прийнято до розгляду заяву позивача та згідно чинному законодавству зобов’язано провести відповідну процедуру. (а.с.21)
Відповідно до протоколу співбесіди, проведеної з позивачем 13.05.2010 року провідним спеціалістом відділу у справах міграції Управління міграційної служби в Одеській області Пожераускасом П.О. в присутності перекладача (а.с.31-35), позивач на питання відповів, зокрема:
- прибув пізніше зазначеного строку через відсутність перекладача;
- за національністю камерунець (етнічна група бакурі);
- рідна мова бакурі, володіє англійською мовою;
- неодружений, однак мав би одружитись;
- професійно-технічна освіта;
- навчався: в початковій школі у м. Ікундутісі –з 1985 по 1995 (повинен був навчатись 7 років, але через матір довелось переїхати до іншого міста); середній державній школі Мойока –з 1995 по 2000 роки; вищій школі Мойока –з 2000 по 2002 роки; Технологічному інституті –з 2004 по 2005 роки (фах-комп'ютерні мережі);
- в Камеруні залишилися, в тому числі, сини –ОСОБА_11, 2002 року народження, та ОСОБА_4, 2008 року народження;
- з 2002 року після школи і до вступу до інституту у 2004 році викладав дітям англійську і комп’ютерну передачу інформації, які вивчав у вищій школі;
- працював на себе;
- грошей багато не було, життя доволі складне, працював на себе, продавав паливо;
- дружина та син мешкають на даний момент в ДР Конго, штат Норд-Ківу, АДРЕСА_2;
- в Україні не знає, що планує робити, бо немає місця для працевлаштування;
- до Управління звернувся тому, що мав проблеми з державою. Проблеми політичні. В Камеруні було підвищення вартості нафти, що сприяло підвищенню вартості інших товарів, це призвело до бунту. Також були зроблені законопроекти для підвищення строку повноважень президента і також було зачинено популярну телевізійну компанію. З 25.02.2008 року почався бунт, 26.02.2008 він продовжувався. Деякі бунтівники зробили напад на поліцейських і побили їх, деякі наносили пошкодження урядовим будинкам і приватним також. Перший та другий поліцейські відділки були спалені у м. Кумба. Увесь мітинг проходив у місті Кумба. Почались пограбування. Увесь цей час він перебував удома з родиною.
- 27.02.2008 року був затриманий, перебував за ґратами до 10.03.2008 року, через те що займався бізнесом і займався розповсюдженням, і тому у поліції вирішили що займався і подовженням та підтримкою бунту;
- відпустили за допомогою юриста, але хотіли щоб він повернувся 07.07.2008 року до поліцейського відділку. Після повернення у зазначений термін він перебував у затриманні до 26.11.2009 року. Розгляд справи у суді відкладався кожного разу. 26.11.2009 року він ходив до лікаря, наступного разу він повинен був прибути 02.12.2009 року. До цього часу його брат зробив йому документи для виїзду з країни. Це був його брат, який переховується у Нігерії від влади Камеруну. Після цього візиту до лікаря брат сказав йому, що якщо він повернеться, він там і загине, та повідомив, що віза вже є, але виїхати можна лише 18.12.2009 року. Тому він приїхав до матері, потім до м. Дуала, звідти вилетів літаком;
- вдалось втекти, так як він був відпущений під заставу, бо потрібно було до лікаря, документи випуску під заставу підписував брат, який зараз у Нігерії;
- приїхав саме до України, тому що брату повідомили що найбільш простий засіб отримати візу це до України;
- прибув саме до Одеси, так як його друг був у Одесі, він зустрів його у Сімферополі;
- через політичні переконання, релігію, расову чи етнічну або громадянську приналежність його не переслідували;
- має намір повернутися на батьківщину після зміни ситуації на краще.
Згідно з висновком працівника щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця від 13.05.2010 року (а.с.37-39), розглянувши справу № 10/64 громадянина Камеруну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, провідний спеціаліст відділу міграції Управління міграційної служби в Одеській області Пожераускас П.О., на підставі проведеного інтерв'ю та вивчення матеріалів справи, у яких не зазначено підстав передбачених частиною 1 статті 1 Закону України «Про біженців», відповідно до абзацу 6 статті 12 Закону України «Про біженців», вважає доцільним прийняти рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, з наступних підстав, зокрема:
«Порівняльний аналіз даних іноземцем дає підстави вважати, що їх як такі, що не відповідають дійсності. На це вказують розбіжності, виявлені в ході аналізу отриманої інформації. 1. Заявник надає інші дати стосовно своєї освіти. Під час подання заяви він навчався у початковій школі з 1985-1992 р., у середній школі 1992-1997 та у вищій 1997-2002, проте на співбесіді він повідомив наступні строки: початкова: 1985-1995, середня: 1995-2000, вища 2000-2002 … 2. Під час співбесіди з'ясовується, що іноземець перебуває у громадянському браці та має двох неповнолітніх дітей, про що раніше він не повідомляв ... Слід зазначити, що мітинг протесту мав характер заворушень, з актами руйнування майна, крадіжок, вандалізму та іншими протиправними діями вчиненими натовпом. Незважаючи на запевнення іноземця, що він не приймав участі у погромах, надати доказів цього він не може, як і не може надати будь-які докази стосовно існування загрози арешту для нього на батьківщині, що може бути використано не на його користь, а як стосовно особи, що намагається уникнути покарання за вчинений злочин. Існування зазначеної загрози поставлено під сумнів. По-перше: іноземця декілька разів відпускали під заставу, у тому числі і на лікування, що неможливо, якщо він перебував у тюрмі. Крім того, звільнення під заставу можливо лише по рішенню суду, про що іноземець не повідомляє. По-друге: згідно з відмітками у паспорті іноземця, він залишав країну у березні 2008 року, що неприпустимо, якщо він перебував дійсно під арештом. По-третє: надані документи до Управління свідчать що іноземець цілеспрямовано намагався отримати візу на навчання, зробити це під час перебування під слідством він не міг т.я. потрібно особисто бути присутнім при цьому. По-четверте: є дуже сумнівним той факт, що для того щоб звільнити заявника його брат погодився мати відповідальність за допомогу при втечі. Слід урахувати що найбільш вірогідним мотивом прибуття іноземця до України є економічні мотиви, т.я. він особисто зазначає на співбесіді, що має не дуже добрий фінансово –майновий стан родини. … існування дітей на батьківщині, можливо, вигадано взагалі, т.я. уся родина іноземця перебуває у різних країнах, що також могло спонукати громадянина Камеруну на виїзд з країни для пошуку кращої країни для проживання. … Суб'єктивні фактори, які підштовхнули заявника виїхати з Камеруну, а саме: внутрішня складна політична та економічна ситуація у країні. … В даному випадку ОСОБА_1, не підпадає під ознаки статті 1 Закону України «Про біженців»»тощо.
Наказом начальника Управління міграційної служби в Одеській області № 35 від 14 травня 2010 року «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця»позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. (а.с.40)
Письмовим повідомленням від 14.05.2010 року № 17-9-562 позивача сповіщено про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, роз’яснено порядок оскарження зазначеного рішення та обов’язок, у разі невикористання права на оскарження, залишити територію України в установлений строк за відсутності інших законних підстав для перебування в Україні. (а.с.6)
Письмовими повідомленнями від 14.05.2010 року № 17-5-564 та № 17-4-563 про відмову громадянину Камеруну ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця сповіщено, відповідно, начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області та директора Департаменту у справах біженців та притулку Державного комітету України у справах національностей та релігій. (а.с.42, 43)
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.
В судовому засіданні позивач підтвердив вищенаведені обставини щодо прибуття та знаходження в Україні, причини еміграції та причини і підстави звернення до відповідача із заявою про надання йому статусу біженця. Анкетні дані позивач підтвердив, з урахуванням уточнень щодо:
- його сімейного стану, а саме зазначив, що він одружений, на підтвердження чого надав Свідоцтво про укладання шлюбу № НОМЕР_3 від 15.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_12 (а.с.144-147);
- майнового стану, а саме зазначив, що офіційно він працював у Громадській організації з надання допомоги жінкам з питань емансипації та отримував зарплатню, бізнесом з продажу бензину займався без офіційного оформлення, так як його бізнес був малим та не потребував оформлення, мав власність та грошові кошти на банківських рахунках, на підтвердження чого надав ОСОБА_14 між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 від 4 січня 2006 року (а.с.138-143), платіжну розписку від 30.01.2008 року надану роботодавцем: ОСОБА_15, службовцю: ОСОБА_1 (а.с.148-149); Свідоцтво про право власності від 27.03.2005 року (а.с.150-154), та на підставі вказаного зазначив, що прибув до України не через економічні проблеми.
Також, на підтвердження обставин щодо масових зворушень у Камеруні у лютому 2008 року позивач надав Матеріал із Вікіпедії, вільної енциклопедії (а.с.155-164) та фото щодо подій у Камеруні 25-29 лютого 2008 року. (а.с.175)
Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що участі у мітингах не приймав, до складу будь-яких політичних партій не входив, але, як йому сказали, він був заарештований у зв’язку із підозрою у руйнуванні майна уряду під час мітингів та за політичними переконаннями.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовано національним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (чинними та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про біженців»від 21 червня 2001 року № 2557-III (далі – ЗУ № 2557-III), Положенням про управління (відділ, сектор) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та релігій, затвердженим Наказом Державного комітету України у справах національностей та релігій від 12 лютого 2009 р. № 15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 228/16244 (далі –Положення про управління), Конвенцією «Про статус біженців»від 28 липня 1951 року, приєднання до якої відбулось на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців»від 10 січня 2001 року № 2942-III (далі –Конвенція), Угодою між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців від 23 вересня 1996 року, ратифікація якої відбулась на підставі Закону України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців та Протоколу про доповнення пункту 2 статті 4 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців»від 21 жовтня 1999 року № 1185-XIV (далі –Угода), Керівництвом з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців ООН від 1992 року.
Абзацом 2 частини 1 статті 1 ЗУ № 2557-ІІІ встановлено, що біженець –особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно зі ст. 1 Конвенції, у цій Конвенції термін «біженець»означає особу, яка:
1) вважалася біженцем згідно з угодами від 12 травня 1926 р. і 30 червня 1928 р. або згідно з конвенціями від 28 жовтня 1933 р. і 10 лютого 1938 р., Протоколом від 14 вересня 1939 р. або згідно зі Статутом Міжнародної організації у справах біженців;
постанови про відмову в праві вважатися біженцями, ухвалені Міжнародною організацією у справах біженців у період її діяльності, не перешкоджають тому, щоб статус біженця надавався особам, які задовольняють умовам, викладеним у пункті 2 цього розділу;
2) внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
З аналізу наведених норм вбачається, що поняття «біженець»включає чотири обов’язкові ознаки, а саме:
- знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства –за межами країни свого колишнього місця проживання;
- наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;
- неможливість або небажання користуватись захистом країни походження внаслідок таких побоювань;
- побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
При цьому суд вважає, що «побоювання стати жертвою переслідувань»складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи «побоювання». «Побоювання»є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішує покинути країну і стати біженцем. Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.
Стаття 7 ЗУ № 2557-ІІІ закріплює компетенцію органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, в тому числі прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом та прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 ЗУ № 2557-ІІІ особи, які не є громадянами України та на законних підставах тимчасово перебувають на території України і під час такого перебування в країні їх громадянської належності чи постійного проживання виникли умови, зазначені у абзаці другому статті 1 цього Закону, внаслідок яких вони не можуть повернутися до країни свого походження і мають намір набути в Україні статусу біженця, повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця до закінчення строку дії дозволу на перебування в Україні.
Відповідно до ст. 11 ЗУ № 2557-ІІІ оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.
До заяви про надання статусу біженця додаються документи, які посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.
Статтею 12 ЗУ № 2557-ІІІ встановлений порядок попереднього розгляду заяв про надання статусу біженця, відповідно до якого орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає інформацію про прийняте рішення до відповідного органу внутрішніх справ та до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а також видає заявникові або його законному представникові письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Відповідно до п. 4 Положення про управління органи міграційної служби відповідно до покладених на них завдань на підставі систематичного аналізу соціально-економічних, демографічних та інших тенденцій у сфері міграції та роботи з біженцями розробляють та здійснюють заходи щодо реалізації в регіоні державної політики за цим напрямом роботи, приймають заяви від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому Законом України «Про біженців», приймають рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця.
Відповідно до ст. 3 Угоди співробітництво між Урядом та Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців у галузі надання міжнародного захисту і гуманітарної допомоги біженцям та іншим особам, які належать до компетенції Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, здійснюється на основі Статуту Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, відповідних рішень та резолюцій Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, прийнятих органами Організації Об'єднаних Націй.
Відповідно п. 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
Також, пунктами 99-100 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН встановлено, що під відмовою в захисті країни громадянської належності необхідно розуміти, що особі відмовлено в послугах по відмові видати національний паспорт, продовжити термін його дії, відмовити в дозволу повернутися на свою територію. Вказані факти можна розцінювати як відмова в захисті країни громадянської належності. Але, якщо захист з боку своєї країни приймається і немає підстав для відмови з причин цілком обґрунтованих побоювань від цього захисту, дана особа не потребує міжнародного захисту і не є біженцем.
На підставі встановлених в судовому засіданні обставин, в тому числі враховуючи те, що: позивач легально, без будь-яких перешкод з боку влади країни походження, залишив Камерун, знаходячись під заставою; відразу, перетнувши кордон своєї країни, не звернувся за захистом до влади безпечних для позивача країн, до яких потрапив, в тому числі в Україні; наявність суттєвих розбіжностей в анкетних даних щодо позивача, які надавались самим позивачем, в тому числі про освіту, сімейний та майновий стан тощо, та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:
- позивач не підпадає під ознаки поняття «біженець», встановлені ч. 1 ст. 1 ЗУ № 2557-III, за відсутності у позивача обов’язкових ознак даного поняття, а саме: наявності цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; неможливості або небажання користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань; побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками належності до певної соціальної групи або політичних переконань, про наявність яких зазначив позивач;
- письмовий висновок працівника відповідача відповідає фактичним обставинам справи щодо позивача; відповідно,
- оскаржуване рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця –прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, в тому числі положень ч. 3 ст. 2 КАС України, тому –підстав для його скасування немає.
Враховуючи та на підставі висновків суду про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача, суд вважає за неможливе задоволення другої позовної вимоги позивача – зобов’язання Управління міграційної служби в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 15, 68, 71, 86, 94, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця неправомірним та його скасування; зобов’язання Управління міграційної служби в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, –залишити без задоволення повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В повному обсязі постанову складено 25 березня 2011 року.
Суддя М.Г. Цховребова
/