Справа № 2а-11549/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.
при секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області про визнання противоправним та скасування рішень про вилучення паспорта громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон та забов’язання відкликати певну інформацію
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, та після уточнень просить суд постановити рішення яким визнати рішення відповідача від 07.08.2006 року про вилучення у нього паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, рішення відповідача від 10.10.2005 року щодо вилучення тих же паспортів незаконними та такими що підлягають скасуванню. Крім того, позивач просить суд забов’язати відповідача відкликати певну інформацію про вилучення паспортів з Державної прикордонної служби України.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Як зазначає позивач він був громадянином колишнього СРСР та з 1990 року і на момент проголошення незалежності України, а саме 24.08.1991 року і на момент вступу в силу Закону України «Про громадянство»від 08.10.1991 року постійно проживав на території України. Позивач зазначив, що був зареєстрованим на території України з 29.01.1991 року за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до ст.2 Закону України «Про громадянство»від 08.10.1991 року діючого на той час –набув громадянство України та мав право на отримання паспорту громадянина України. У його паспорті громадянина СРСР серії НОМЕР_1, який був виданий 12.11.1990 року Гульріпшським РВВС АР Абхазія, на підставі Розпорядження Президента України «Про прискорення реалізації Закону України «Про громадянство України»був проставлений напис «Україна», «України». У 1996 році, оскільки позивач був зареєстрованим та проживав у АДРЕСА_1, він звернувся в Саратський РВ УМВС України з заявою про обмін паспорту громадянина СРСР, у якому вже був проставлений напис «Україна», «України», на паспорт громадянина України нового зразку. 01.07.1996 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області був виданий, а ОСОБА_2 був отриманий паспорт громадянина України нового зразку серії НОМЕР_2, відповідно паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 був зданий у той же Саратський РВ УМВС України в Одеській області. У подальшому, на підставі паспорту громадянина України, ОСОБА_2 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3.
01.11.2006 року, позивачу стало відомо, що 07.08.2006 року ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області прийнято рішення та затверджено заступником начальника ГУ УМВС України в Одеській області, про вилучення у нього паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пізніше йому стало відомо, що існує рішення від 10.10.2005 року, яким також було вилучено у нього вищезазначені паспорти.
Позивач вважає, що вказані рішення порушують його права громадянина України, як майнові, оскільки в нього є власність, та не майнові, оскільки його жінка та донька є громадянками України. Відповідно до ст..4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом та ст..25 Конституції України. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства.
Фактично прийняттям оскаржуваних рішень ГУМВС України в Одеській області припинено громадянство України ОСОБА_2, хоча вказані рішення приймаються, відповідно до діючого законодавства, лише Президентом України на підставі пропозицій, які вносяться комісією при Президентові України з питань громадянства. Вилучення паспорту є послідовною процедурою після прийняття Указу Президента України про припинення громадянства України.
Інші випадки вилучення паспортів передбачені Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року, Інструкцією щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, яка затверджена наказом МВС від 17.08.1994 року № 316, яка діяла на момент отримання паспорту, Порядком оформлення паспорта громадянина України, який затверджено наказом МВС від 15.06.2006 року за № 600 та діє на теперішній час. Як зазначається у позові, перелічені нормативні акти містять виключний перелік випадків, в яких паспорт громадянина України може бути вилучений без припинення громадянства України. І такої підстави, яка зазначена в оскаржуваних рішеннях, існуючими на той момент нормативними актами не передбачена.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав. Свої заперечення обґрунтовує наступним.
Як зазначив представник відповідача, згідно ст.3 Закону України від 18.01.2001 року «Про громадянство України»громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місяця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»( 13 листопада 1991 року) проживали в України і не були громадянами інших держав». Аналогічні вимоги містила ст.2 Закону України «Про громадянство»в редакції від 08.10.1991 року. Дійсно, від осіб заяв для підтвердження громадянство на той час не вимагалося, проте до 1996 року позивач на території України зареєстрованим не був. Якщо особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР та станом на 24.08.1991 року та/або станом на 13.11.1991 року, не мала відмітку про постійну прописку, то до ОВС за місцем постійного проживання надавалися наступні документи: заява-анкета про встановлення належності до громадянства України; копія паспорту громадянина колишнього СРСР; рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 рік або на 13.11.1991 рік.
Саме до відання Міністерства внутрішніх справ України, Кримської АРСР, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь внутрішніх справ належить визначення належності до громадянства України; реєстрація втрати громадянства України в силу п.1 Положення про порядок розгляду питань, зв’язаних з громадянством України, затвердженого Указом Президента України від 31.03.1992 року за № 196 «Про порядок розгляду питань, зв’язаних з громадянством України». Відповідно до п.13 зазначеного Положення вирішується питання про видачу чи відмову у видачу заявникам паспортів громадян України.
В порушення вимог діючого законодавства позивач процедуру встановлення належності до громадянства України не проходив, та паспорт отримав з порушенням процедури.
В обґрунтування своїх вимог, представник відповідача посилається на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04.06.2008 року, згідно якої інспектор ОСОБА_4. зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_2, вчинив службове підроблення, котре полягало у підписанні і видачі останньому завідомо неправдивого документа –адресного листка вибуття від 10.06.1996 року, в якому зазначалася адреса позивача –АДРЕСА_2; внесення недостовірних даних до домової книги. Кримінальна справа була закрита за актом амністії.
Усі подальші дії позивача, а саме встановлення пенсії, ідентифікаційного номеру та інше мали місце на підставі незаконної та необґрунтованої паспортирізації.
Вислухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 був уродженцем, проживав та був прописаним на території колишнього СРСР в селі 1-Варча Гульріпшського району Абхазької АРСР, де 12.11.1990 року отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1, виданий Гульріпшським РВВС АР Абхазія.
В матеріалах справи існують документи, які вказують на те, що 29.11.1990 року ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за вищезазначеною адресою та прибув на постійне місце проживання в Україну. Позивач проживав та був зареєстрованим з 29.01.1991 року за адресою: АДРЕСА_2. На підтвердження зазначеного в матеріалах справи існують листок вибуття з попереднього місця проживання та прописки (ар.с.52); довідкою адміністрації села Бабушари Гульріпшського району Республики Абхазія від 17.11.2000 року за № 875 (ар.с.54); довідкою ГГіРФО Компаніївського РВ УМВС в Кіровоградській області (ар.с.56); копією домової книги (ар.с.57,58 т.1).
У подальшому зазначені обставини стали предметом перевірки та порушення кримінальної справи у відношенні старшого інспектора групи у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб міліції громадської безпеки Компаніївського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4, яку останній обіймав з 23.03.2005 року до 06.02.2007 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України (зловживання службовим становищем та службове підроблення).
Постановою від 04.06.2008 року Компаніївського районного суду Кіровоградської області у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 за ознаками ч.1 ст.364, ч.1ст.366 КК України було відмовлено на підставі п.б ст.1, п.а ч.1 ст.8 Закону України «Про амністію»від 19 квітня 2007 року.
24 червня 1996 року позивач ОСОБА_2 звернувся в Саратський РВ УМВС України в Одеській області з заявою-анкетою за № 189504 щодо обміну паспорту громадянина СРСР серії НОМЕР_1, виданий Гульріпшським РВВС АР Абхазія (ар.с.211, 213). У зазначеній анкеті проставлені відомості про місце праці позивача - інструктор-методист Саратської ДЮСШ по єдиноборствам. 01 липня 1996 року, позивачу був виданий паспорт громадянина України нового зразку, серії НОМЕР_2 (ар.с.48,49). У зазначеному паспорті є відмітка про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та відмітка про те, що позивач є військовозобов’язаним. 24 лютого 1999 року позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3. Однак з відповідей наданих до матеріалів справи вбачається, що останній ніколи не працював - інструктором-методистом Саратської ДЮСШ по єдиноборствам, та не є військовозобов’язаним (ар.с.210,216 т.1).
Відповідно до висновку від 10.10.2005 року складеного старшим інспектором з ОД ВГІРФО УМВС України в Одеській області майором міліції І.В.Євстратовим, та затвердженого в.о. начальника ВГІРФО УМВС України в Одеській області О.І.Стасюк, було вирішено про вилучення та знищення у ОСОБА_2 паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3. Вказану інформацію стосовно визначення недійсним паспорту громадянина України для виїзду за кордон направлено в Державну прикордонну службу України. Вказане рішення прийняте на підставі ст.3 Закону України «Про громадянство». На момент прийняття висновку від 10.10.2005 року діяло Положення про паспорт громадянина України, яке було затверджено постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року та Інструкція щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджена наказом МВС України від 17.08.1994 року за №311.
Відповідно до висновку ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 07.08.2006 року, затвердженого заступником начальника ГУ УМВС України в Одеській області 09.08.2006 року закінчено службову перевірку стосовно встановлення факту документування паспортом України та закордонним паспортом Громадянина Грузії ОСОБА_2 З раніше прийнятими рішеннями щодо вилучення паспортів, у зазначеному рішенні, є погодження. Крім того, вирішено направити матеріали перевірки до прокуратури стосовно дій колишнього співробітника служби. Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, вказане рішення було прийняте відповідно до наказу МВС України № 600 від 15.06.2006 року «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України». Відповідно до п.40 вказаного Порядку, погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: - оформлені з порушенням законодавства України.
08 жовтня 1991 року був прийнятий Закон України «Про громадянство», який діяв на момент отримання позивачем паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Згідно до ст.2 Закону було встановлено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, та які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні і які не були на цей момент громадянами інших держав.
Відповідно до ст.3 Закону України від 18.01.2001 року «Про громадянство України»(який діяв на момент прийняття висновків щодо вилучення паспортів у позивача) громадянинами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Однак згідно до листа Міністерства внутрішніх справ Грузії від 06.09.2006 року за № 18/3/1-287 (ар.с.199), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Варче Гульріпшського району А.Р.Абхазії, по офіційним даним Міністерства Юстиції Грузії, вважається громадянином Грузії та від громадянства не відмовлявся. Вказане підтверджується наданою до матеріалів справи та переведеною належним чином заявою –анкетою (ар.с.202) з якої вбачається, що 28 грудня 2000 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний громадянином Грузії, йому наданий особистий №НОМЕР_4, надано посвідчення особи за №НОМЕР_5, засвідчена особиста підпис позивача.
На підставі викладеного суд робить висновок, про те що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, так як останній на моменти перевірок стосовно встановлення факту документування паспортом України та закордонним паспортом, а також на момент отримання зазначених паспортів не був громадянином України, а завжди мав громадянство Грузії, що виключає з його боку законну можливість отримання паспорту громадянина України, та паспорту громадянина України для виїзду за кордон..
Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,11,ч. 4 ст.33, 159-164 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області про визнання противоправним та скасування рішень про вилучення паспорта громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон та забов’язання відкликати певну інформацію - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст рішення виготовлений 05 квітня 2011 року .
Суддя Н.В. Бжассо
/