Справа № 2а-9722/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року. м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
при секретарі –Арсенюк А.О.
за участю: представника позивача –ОСОБА_1
представника ГУМВС України в Одеській області –Фомічової О.Г.
представник Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області –не прибув
третя особа –не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Одеській області та Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_5 про визнання протиправним наказу ГУМВС в Одеській області від 02.07.2010 року № 637, наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 466 о/с від 14.09.2010 року, зобов’язання начальника ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
13.10.2010 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовом (а.с.3-6), який доповнив 09.12.2010 року (а.с.63-66), та зазначив, що він проходив службу в ОВС на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області. Наказом № 466 о/с від 13.09.2010 року Головного управління МВС України в Одеській області (далі ГУМВС) він був звільнений з ОВС у відставку за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
23.06.2010 року відносно позивача - ОСОБА_4 прокуратурою було порушено кримінальну справу за ч.2 ст.368 КК України та обвинувачено в порушенні ст.7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, ст.ст.2,3 Закону України „Про міліцію”, що виразилось у неділових стосунках з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та безпідставному намаганні звільнення останніх від кримінальної відповідальності за грошову винагороду.
Представник позивача просив визнати протиправними та скасувати накази № 637 від 02.07.2010 року та наказ № 466 о/с від 14.09.2010 року в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, оскільки вони є незаконними та необґрунтованими, з огляду на ті обставини, що під час проведення службового розслідування та в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»у позивача не були відібрані письмові пояснення. Представник позивача вважає, що звільнення ОСОБА_4 відбулося без законних підстав, та в порушення вимог п.66 Положення, оскільки він не скоїв жодного вчинку, який міг би дискредитувати звання працівника міліції. Крім того, представник позивача вважає, що відповідач повинен був звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, тільки після набрання законної сили обвинувальним вироком по кримінальній справі, яка була порушена відносно нього 23 червня 2010 року та звільнити за п.67 Положення, згідно якого особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду.
Представник позивача в судовому засіданні просив визнати протиправними та скасувати накази № 637 від 02.07.2010 року та № 466 о/с від 14.09.2010 року, поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області та стягнути з Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2010 року по день винесення рішення суду.
Суд протокольною ухвалою від 17.02.2011 року залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 (а.с.102).
У судовому засіданні представник позивача посилаючись на обставини, викладені в заяві позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області заперечував проти задоволення позову та вважав, що при звільненні позивача порушень Закону допущено не було. Представник відповідача зазначив, що факт порушення 23.06.2010 року кримінальної справи відносно ОСОБА_4, був встановлений співробітниками УСБУ в Одеській області, у зв’язку з чим було проведено службове розслідування. Головним управлінням МВС України в Одеській області 02.07.2010 року було складено висновок про необхідність звільнення ОСОБА_4 з ОВС за п.66 Положення –за вчинення дій, що дискредитують звання особи рядового та начальницького складу ОВС України, що виразилось у неділових стосунках з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та безпідставному намаганні звільнення останніх від кримінальної відповідальності за грошову винагороду. Саме на підставі цього висновку наказом начальника ГУМВС №637 від 02.07.2010 року було прийнято рішення про звільнення з ОВС ОСОБА_4 за п.66 (за дискредитацію) Положення. Вищезазначений наказ був реалізований наказом начальника ГУМВС № 466 о/с від 13.09.2010 року, яким ОСОБА_4 звільнено.
Представник відповідача –Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області, у судове засідання не з`явився, але 02.03.2010 року надіслав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності (а.с.110).
Третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_5 до судового засідання не з’явився, але 03.03.2011 року подав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності (а.с.118).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_4 з 27 березня 2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ, остання займана ним посада –заступник начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Постановою старшого слідчого прокуратури Одеської області Бойко А.Г. від 23.07.2010 року порушено кримінальну справу за ч.2 ст.368 КК України відносно ОСОБА_4 В даній постанові (а.с.15-16) зазначено, що ОСОБА_4 зловживая своїм службовим становищем та з корисливих мотивів, маючи на меті отримання хабаря, заявив ОСОБА_7, що в зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків є заступником начальника Усатівського відділення міліції, працює в одному приміщенні з начальником вищезазначеного відділення Поповим Б.А. та слідчим Бойчуком В.В., в провадженні якого знаходяться матеріали перевірки в прядку ст. 97 КПК України відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_10, та з якими підтримує добрі стосунки, в зв’язку з чим може прийняти міри до вирішення питання із зазначеними працівниками міліції про не притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 186, 302 КК України, а також притягнути ОСОБА_10 до меншого ступіня кримінальної відповідальності за ст. 186 ч.1 КК України замість ст.186 ч.3 КК України, у випадку передачі йому матеріальної винагороди в сумі 4000 доларів США, які будуть розділені між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 З метою припинення протиправних дій майора міліції ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 звернулись до Управління Служби безпеки України в Одеській області, де від них були прийняті відповідні заяви та у подальшому проведено ряд оперативно-розшукових заходів, спрямованих на викриття протиправних дій працівників міліції. Працівниками УСБУ в Одеській області 30.06.2010 року було проведено обшук у приміщенні Усатівського СВМ Біляївського РВ. 30.06.2010 року майора міліції ОСОБА_4 та майора міліції Попова Б.А. було затримано згідно ст. 115 КПК України працівниками спеціального підрозділу Управління СБУ України в Одеській області та поміщено до ІТО ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Постановою старшого слідчого прокуратури Одеської області від 09 червня 2010 року обвинуваченого ОСОБА_4 відсторонено від займаної ним посади –заступника начальника Усатівського СВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області на період провадження досудового слідства та судового розгляду (а.с. 97-98).
Начальник Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області довідкою про надзвичайну подію серед особового складу Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області повідомив начальника ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області Бурдейного О.С., про те, що 30.06.2010 року в с.Усатово Біляївського району співробітниками УСБУ в Одеській області при отриманні грошових коштів було затримано начальника Усатівського СВМ Біляївського РВ майора міліції Попова Бориса Анатолійовича та заступника начальника Усатівського СВМ майора міліції ОСОБА_4 (а.с.84).
Інспекцією з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області було проведено службову перевірку відносно співробітників міліції Біляївського РВ ГУМВС, за результатами якої складено висновок, затверджений начальником ГУМВС України в Одеський області 02.07.2010 року. Згідно висновку службове розслідування було закінчено, та зроблено висновок про необхідність звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ згідно п.66 Положення за грубе порушення ст.7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, ст.ст. 2, 3 Закону України „Про міліцію” (а.с.89-91).
На підставі вищезазначеного висновку Головним управлінням МВС України в Одеській області 02.07.2010 року виданий наказ № 637 «Про покарання працівників Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області», пунктом 1 якого позивач звільнений з органів ОВС за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, ст.ст.2,3 Закону України „Про міліцію” (а.с.92-94).
На виконання вказаного наказу № 637 від 02.07.2010 року Головним управлінням МВС України в Одеській області 13.09.2010 року був виданий наказ №466о/с, відповідно до якого позивач звільнений з ОВС за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з вислугою років на день звільнення –12 років 06 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні-15 років 03 місяця 05 днів (а.с.7).
В наказі ГУМВС України в Одеській області № 372 від 28.04.2010 року підставою звільнення вказано, що 30.06.2010 року майор міліції ОСОБА_4 спільно з начальником Усатівського СВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Поповим Б.А., в порушення вимог ст.2, ст.3 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, отримали частину хабара в розмірі 500 доларів США та були затримані працівниками УСБУ в Одеській області.
Суд вважає, що накази ГУМВС України в Одеській області про звільнення ОСОБА_4 видані без порушення норм діючого законодавства, є обґрунтованими та скасуванню не підлягають. При цьому суд виходить із наступного.
Статтями 2 та 3 Закону України „Про міліцію” ВР-№565-Х-ІІ від 20.12.1990 року встановлені основні завдання та принципи діяльності міліції. У відповідності до статті 18 цього Закону Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі Положення). Згідно з пунктом 66 Положення, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення. Пункт 67 як підставу для звільнення з ОВС вступ в законну силу вироку суду.
Пунктом 62 вищезазначеного положення передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Отже, пунктом 66 вищезазначеного Положення передбачено особливу підставу звільнення працівників міліції з ОВС за дискредитацію.
Пунктом 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.03.2006 №3460-IY (надалі –Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено поняття службова дисципліна –це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 7 Дисциплінарного статуту, передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, у тому числі згідно п. 6 та п. 8 передбачено звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Статуту встановлений порядок накладання дисциплінарних стягнень, за якою з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Пунктом 7 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06 грудня 1991 року, передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є заяви, скарги та листи громадян, повідомлення державних органів, громадських організацій, телебачення, радіо, та інших засобів масової інформації, повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду, повідомлення працівників органів внутрішніх справ про допущенні або виявлені порушення. Службове розслідування проводиться у місячний термін від дня надходження в органи внутрішніх справ заяви, скарги, інформації чи повідомлення про порушення.
Суд вважає, що відносно позивача не було порушено порядок проведення службового розслідування, оскільки відповідачем були дотримані передбачені законом права та інтереси ОСОБА_4 як особи, відносно якої проводилось службове розслідування.
Судом також встановлено, що службове розслідування відносно позивача було проведено в місячний термін відповідно до вимог п.7 вищезазначеної Інструкції та Дисциплінарного статуту.
Судом встановлено, що Дисциплінарним статутом (стаття 14) передбачено, що начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, з огляду на вищезазначене, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що при звільненні ОСОБА_4 відповідачем не були виконані вимоги Дисциплінарного статуту, щодо необхідності обов’язкового відібрання в нього письмових пояснень, оскільки дана норма рекомендує порушнику надати пояснення, але не зобов’язує особу, яка проводить службове розслідування обов’язково відбирати їх.
Суд прийшов до висновку, що позивача було звільнено за результатми службового розслідування за скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що є окремою підставою для звільнення, яке ніяк не пов'язано з порушенням кримінальної справи і набранням чинності вироком, який буде постановлено судом за результатами розгляду кримінальної справи, тому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що відповідач повинен був звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, тільки після набрання законної сили обвинувальним вироком по кримінальній справі.
Висновок службового розслідування відносно співробітників міліції Біляївського РВ ГУМВС був складений 02.07.2010 року та затверджений начальником ГУМВС України в Одеській області Яцковим М.В. 02.07.2010 року. Отже, матеріалами службового розслідування доведено, що ОСОБА_4 допущено грубе порушення ст.2 та ст.3 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС, що виразилось у неділових стосунках з громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та безпідставному намаганні звільнення останніх від кримінальної відповідальності за грошову винагороду (а.с.91).
Суд оцінюючи докази, які є у справі, дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 було звільнено з органів внутрішніх справ з дотриманням вимог чинного законодавства, правомірно, у межах повноважень, у спосіб та на підставах, встановлених законом, а саме Законів України "Про затвердження Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Таким чином, з урахуванням всіх зазначених обставин встановлених судом, суд вважає, що накази №637 від 02.07.2010 року та № 466 о/с від 14.09.2010 року є законним та обґрунтованим, передбачених законодавством підстав для їх скасування судом не встановлено. Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв’язку з відсутністю підстав для поновлення позивача на службі.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і вони задоволенню не підлягають.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 04 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»№ 3460-ІУ від 22.02.2006 року, «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року, Законом України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 року, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 –163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 в задоволенні позову до Головного управління МВС України в Одеській області та Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_5 про визнання протиправним наказу ГУМВС в Одеській області від 02.07.2010 року № 637, наказ начальника ГУМВС України в Одеській області № 466 о/с від 14.09.2010 року, зобов’язання начальника ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського РВГУМВС України в Одеській області та стягнення з ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2010 року – відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 11 квітня 2011 року.
Суддя О.В.Глуханчук
.
/