Справа № 2а-2а/1570/95/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року колегія Одеського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Бжассо Н.В.,
суддів: Єфіменко К.С.
Потоцької Н.В.
При секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції за участю третьої особи на стороні відповідача Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення недійсним та зобов’язання надати статус біженця в Україні
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного комітету України у справах національностей та міграції, за участю третьої особи на стороні відповідача Управління міграційної служби в Одеській області за результатами якого позивач просить визнати рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 02.08.2010 року за № 187-10, відповідно до якого йому було відмовлено у наданні статусу біженця в Україні - недійсним з моменту його прийняття та зобов’язати відповідача надати йому статус біженця в Україні.
Як зазначив позивач, він є громадянином Гвінеї (Конакрі). Внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками політичного переконання був вимушений залишити свою країну. В пошуках притулку у жовтні 2009 року звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області з заявою про надання статусу біженця в Україні, посилаючись на те що,будучи президентом громадської молодіжної організації «Барака Форс»(Baraka Force), яку фінансувала партія R.P.G. (Rassemblement du people de Guinee), почав відчувати переслідування з боку служб безпеки за участь у опозиційному до влади політичному мітингу. Однак 13.08.2010 року позивач отримав повідомлення №17-5-1169 про прийняття рішення яким йому відмовлено у наданні статусу біженця.
Вважаючи рішення необґрунтованим та незаконним ОСОБА_1 просить суд визнати його недійсним з моменту прийняття та зобов’язати відповідача надати статус біженця в Україні, оскільки воно прийнято у порушення статті 1 Закону України «Про біженців», так як переслідування представників опозиційних партій у Гвінеї за оцінками міжнародних організацій прирівнюються до злочинів проти людства.
У судовому засіданні позивач підтримав свій позов, та додатково пояснив, що до України він прибув транзитом через такі країни: Марокко, Туреччина. В кожній країні перебував не більше ніж ніч. Документів, за якими він відбув зі своєї країни, та прибув до України не бачив, так як з ним був посередник. Останній, по прибутті до України, не віддав йому зазначені документи. У подальшому мати позивача та його кузина, яка є громадянкою Франції передали позивачеві внутрішній паспорт Гвінеї (Конакрі), свідоцтво про народження, свідоцтво о прописці, довідки з оцінками та атестати про освіту, медичну довідку, копію посвідчення президента громадської молодіжної організації «Барака Форс»на ім’я позивача.
Позивач також зазначив, що в Гвінеї Конакрі залишилася його мати, яка має там малий бізнес, спочатку до неї приходили військові з питаннями про місце його знаходження, у теперішній час його мати ніхто не хвилює.
Крім того, позивач зазначив, що у теперішній час президентом Гвінеї Конакрі є колишній лідер партії R.P.G., ОСОБА_6, під опікою якого знаходилася його молодіжна організація «Барака Форс», але повернутися до своєї країни позивач не має бажання, так як теперішній лідер країни співпрацює з особами, які раніше були політичними опонентами.
У теперішній час лідеру країни більш ніж 70 років, він може і не бути обраним на другий строк президентства, тому позивач хоче спостерігати, що буде відбуватися в Гвінеї Конакрі, а потім вирішувати чи потрібно йому повернутися до своєї країни.
В місті Одесі він підробляє на ринку «7 кілометр», проживає по АДРЕСА_1
Відповідач та третя особа до суду не з’явилися, сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, матеріали справи, особову справу позивача № 09/283, суд прийшов до наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, 27.10.2009 року громадянин Гвінеї Конакрі, ОСОБА_1 звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області з заявою про надання йому статусу біженця.
19.11.2009 року провідним спеціалістом відділу у справах біженців УМС в Одеській області з позивачем по справі в присутності перекладача була проведена співбесіда.
20.11.2009 року у відповідності до абзацу 3 статті 12 Закону України «Про біженців» було прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Гвінеї Конакрі, ОСОБА_1.
24.02.2010 року Управлінням міграційної служби в Одеській області було прийнято висновок щодо відмови в наданні статусу біженця позивачу по справі ОСОБА_1, який ґрунтується на наступних встановлених фактах.
У заяві та інтерв’ю позивач вказав, що він був президентом громадської, молодіжної організації «Барака Форс»(Baraka Force), яку фінансувала R.P.G. (Rassemblement du people de Guinee). 28.09.2009 року був організований мітинг, в якому приймала участь організація позивача. Під час мітингу відбулося зіткнення з військовими, під час якого було вбито двох членів організації. Наступного дня 29.09.2009 року ОСОБА_1 почали розшукувати військові, що стало підставою для останнього вважати себе політично переслідуємою особою.
24.02.2010 року за результатами розгляду особової справи заявника Управління дійшло до висновку, що громадянин Гвінеї Конакрі ОСОБА_1 не підпадає під критерії визначення «біженця» у відповідності статті 1 Закону України «Про біженців».
Вказане рішення Управління обґрунтувало тим, що інформація, яку позивач зазначив під час подання заяви та співбесід, а також в деяких особистих вмотивуваннях іноземця, були виявлені протиріччя стосовно фінансування політичної партії членом якої він себе проголошував, обставин його виїзду з країни, місця переховування, місця народження, зв’язків та інших незначних обставин.
Згідно документів наданих іноземцем до Управління міграційної служби в Одеській області, вбачається те, що ОСОБА_1 виїхав з Гвінеї Конакрі та прибув до України легально. Іноземець не мав проблем з виїздом з країни свого громадянства, незважаючи на той факт що він, за його словами, перебував під загрозою арешту. Цей факт ставить під сумнів існування проблем з правоохоронними органами Гвінеї Конакрі взагалі.
Жодного документу на підтвердження обставин, які викладені у заяві та під час співбесіди позивачем надано не було.
Рішенням Комітету №187-10 від 02.08.2010 року з посиланням на статті 1, абзац 5 статті 10 Закону України «Про біженців»висновок Управління міграційної служби в Одеській області було підтримано, у наданні статусу біженця в Україні громадянину Гвінеї Конакрі ОСОБА_1 відмовлено.
13.08.2010 року позивач отримав повідомлення про відмову у наданні статусу біженця.
Перевіряючи правильність, всебічність та обґрунтованість дій відповідача, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 звернувся до органів міграції з логічно непослідовною, неправдоподібною та такою, що не викликає довіри особистою історією, у зв’язку з чим міграційні служби прийшли до вірного висновку, що дійсною причиною виїзду позивача із країни походження є економічна міграція.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про біженців” відповідно до статті 1 якого біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Виходячи із змісту частини п'ятої статті 14 Закону України "Про біженців" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця на основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця.
При цьому суд вважає, що "побоювання стати жертвою переслідувань" складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи "побоювання". "Побоювання" є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем.
Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Факти обґрунтованості побоювань переслідування (загальну інформацію в країні походження біженця) можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, із звітів Міністерства закордонних справ тощо.
Таким чином, особа, яка шукає статусу біженця має довести, що його подальше перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та свободі і така ситуація склалася внаслідок його переслідування за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
В ході розгляду справи, судом було встановлено, що об’єктивної сторони побоювань позивача стати жертвою політичних переслідувань не має, оскільки останній особисто підтвердив, що у теперішній час президентом Гвінеї Конакрі є колишній лідер партії R.P.G., ОСОБА_6, під опікою якого знаходилася його молодіжна організація «Барака Форс».
З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання йому статусу біженця в Україні відповідачем та третьою особою здійснені усі дії, передбачені законодавством про біженців, для встановлення інформації про заявника та обставин, які стали підставою для звернення із заявою про набуття статусу біженця. При цьому Комітет та Управління діяли в межах Закону України "Про біженців", прийняли рішення відповідно до повноважень, визначених статтями 6, 7 цього Закону та інших його норм, які передбачають виконання зазначеними органами своїх повноважень, з якою це повноваження надано та з дотриманням процедури прийняття рішень, встановленої Законом, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, ч.6 ст.128, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції, за участю третій особи на стороні відповідача Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення про відмову в наданні статусу біженця нечинним та зобов’язання надати статус біженця в Україні – відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.167 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 23 березня 2011 року .
Головуючий Бжассо Н.В. Суддя Єфіменко К.С.
Суддя Потоцька Н.В.