ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10 березня 2011 року    15  год. 56 хв.                                    Справа №  2а-0870/177/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді             Лазаренко М.С.,

при секретарі                     Гончаренко Н.А.

за участю представників

від позивача: Кривенко Ю.С., Дондік О.В., Стрельникова Н.М.

від відповідача: Пурик С.М., Сиваш О.О.

від прокуратури: не з’явились

розглянув  в  відкритому  судовому  засіданні  адміністративну справу  

за позовом: Комунального підприємства «Водоканал»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001510805/0 від 09.12.2010р., №001520805/0 від 09.12.2010р., №001540805/0 від 09.12.2010р..

ВСТАНОВИВ:

          Комунальне підприємство «Водоканал» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень № 001510805/1 від 31.12.2010 р. про нарахування штрафних санкцій щодо податку на прибуток на загальну суму 1 032 951,0 грн,; № 001520805/0 від 09.12.2010 р. та № 001520805/1 від 31.12.2010 р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 11 749,50 грн. (в тому числі основний платіж - 7 833 грн., штрафні санкції - 3 916,50 грн.),; № 001540805/0 від 09.12.2010 р. та № 001540805/1 від 31.12.2010 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 59 988,33 (в тому числі основний платіж 19 996,11 грн., штрафні санкції 39 992,22 грн.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

          Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено наступне.

          Судом встановлено, що на підставі направлення від 08.10.10 №0845, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) та згідно із пунктом 1 статті 11, частинами 1-5 статті 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Водоканал» (далі КП «Водоканал») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2010р.. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 26.11.2010р. № 501/08-05/03327121, на підставі якого 09.12.2010р. було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001510805/0, яким відповідно, підприємству визначено суму податкового зобов'язання у сумі 1 235 868 грн. за платежем податок на прибуток, № 0001520805/0 , яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання у сумі 11 749,50 грн. за платежем податок на додану вартість, № 0001540805/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання у сумі 59 988,33 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з висновками акту та податковим повідомленням - рішенням підприємством до СДПІ подана первинна скарга, яка була частково задоволена. На підставі рішення СДПІ від 31.12.2010р. № 13334/10/25-016 про результати розгляду скарги прийняти нові податкові повідомлення - рішення від 31.12.10р. №0001510805/1 на суму 1 032 951 по податку надприбуток, № 0001540805/1 на суму 59 988,33 грн. по податку з доходів фізичних осіб №0001520805/1 на суму 11 749,50 грн. по податку на додану вартість.          

Перевіркою встановлено порушення : п.п.5.2.1, п.п.5.2.10, п.5.2, п.п.5.5.1 п:5.5, п.5.9 ст.5, п.п.11.2.3 ст.11, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 105 645 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість, у сумі 7833 грн.; п.7.3 ст.7, абз.1 пп. 9.11.3 п. 9.11 ст.9, п.16.2, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено порушення податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в загальній сумі 19 996,11 грн., в тому числі в 2009 році в сумі 3368, грн., в 2010р. в сумі 16 627,41 грн.

Щодо виявлених порушень з податку на прибуток визначених у податковому повідомленні-рішенні №001510805/1 від 31.12.2010р. судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлено, що в  перевіряємому періоді КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ПП «Молин» (код ЄДРПОУ 24911858) без укладання договору на підставі договірного листа за № 5059/09 від 04.09.2009р. про  відвантаження  склопластика РСТ-275л, в кількості 400 м.кв., по ціні 15,20 грн. за 1 м.п. з ПДВ; всього на суму 6080,90 грн. Форма оплати 100% передоплата.

Передача товару ПП «Молин» у власність КП «Водоканал» оформлена видатковою накладною від 16.09.09 № 132 на склопластик РСТ - 275Л (20500702) загальну суму 6 076,8 грн. та прибутковим ордером від 16.09.09 № 772.

КП «Водоканал» здійснювало розрахунки з ПП «Молин», у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок, згідно рахунку на оплату продукції від 03.09.09 № 288 за п/д від 09.09.09 № 8108 на суму 6 076,80.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі отриманий від ДПІ у Заводському районІ м.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ПП «Молин» (код ЄДРПОУ 24911858) від 21.06.2010р. № 1086/23-02/24911858 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Інтерконтіненталь 2009», код за ЄДРПОУ 36323667 за період з 01.08.2009р. по 30.11.2009р.

В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична адреса ПП «Молин» - 69067, м. Запоріжжя, вул. Союзна, буд.50, кв.24. Згідно довідки від 15.04.2010 року № 842/26-90 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою.

Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій на види діяльності, які мав право здійснювати, відповідно до довідки АА № 068485 від 18.03.2009 року з єдиного державного реєстру - відсутня.

Згідно з даними 1-ДФ в перевіряємому періоді на підприємстві загальна чисельність працюючих складала - 2 особи.

Перевіркою ПП «Молин» встановлено порушення :

1.          ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Молин» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2.          Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) у серпні-листопаді 2009 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Податковим органом встановлено,  що результат господарських взаємовідносин КП «Водоканал» з ПП «Молин» передбачає наявність у останнього продукції, яка реалізується, складських приміщень, дозвільних документів, транспортних засобів. Разом з цим, перевіркою ПП «Молин» встановлено, що підприємство не має матеріальних ресурсів для провадження господарської діяльності, інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій на види діяльності, які мало право здійснювати ПП «Молин» - відсутня. Крім того, ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя не підтверджений факт придбання ПП «Молин» товарів у підприємств – постачальників (виробників) та реалізації будь-яких товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч.5 ст.203, ч.І, 2 ст. 215 ЦК України, правочин між КП «Водоканал» та ПП «Молин» є нікчемним в силу ст.216 ЦК України та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В перевіряємому періоді КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ТОВ НКВФ «Тех.-Ін-Про».

КП «Водоканал» здійснювало  розрахунки з ТОВ НВКФ «Тех.Ін-Про» у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок, згідно рахунку №СФ-196 від 13.05.2008р. на підставі п/д від 11.08.2008р №20232 на загальну суму 12660 грн.

Згідно відповіді Бердянської ОДП1 (лист від 25.10.2010р № 1157/7/23-214) на запит СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про проведення зустрічної перевірки ПП ТОВ НВКФ «Тех.-Ін-Про» з питань взаємовідносин з КП «Водоканал»: «Отримана від ТОВ «Модуль Білд Груп» продукція надалі була реалізована ТОВ НВКФ «Тех-Ін Про» в адресу КП «Водоканал» (м.Запоріжжя, ІПН 033271208243, свідоцтво платника ПДВ №11045516);

Насосний агрегат ЦМК 16/27 М, що був придбаний у ТОВ «Модуль Білд Груп» у кількості 1 шт. по ціні придбання 4500 грн., надалі був реалізований ТОВ НВКФ «Тех-Ін Про» в адресу КП «Водоканал» (договір №б/н від 03.06.2008р.) згідно накладних та податкових накладних.

Посадовими особами ТОВ НВКФ «Тех-Ін Про» не надано документів стосовно умов транспортування реалізованого товару. Відповідно до інформації, вказаної у видатковій накладній, умова поставки товару - самовивіз зі складу продавця.

За результатами перевірки встановлено формування валового доходу та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами: КП «Водоканал» з питань реалізації в їхню адресу товарів, що були попередньо придбані у ТОВ «Модуль Білд Груп».

Отже, Бердянською ОДПІ за результатами перевірки ТОВ НВКФ «Тех-Ін Про» не підтверджений факт поставки на адресу КП «Водоканал» насосного агрегату ЦМК 16/27 М у кількості 1 штука на суму 5095,84 грн.

В перевіряємому періоді КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ТОВ «Промекоінтер» без укладання договору згідно договірного листа №5690 від 14.07.2008р. про відвантаження СФ-0000030 від 10.07.08 Круг БрАЖ ф120 мм. 120,689кг. На загальну суму 6 999,48 грн;, з ПДВ.

Відповідно договірного листа ТОВ «Промекоінтер» в адресу КП «Водоканал», було виписано наступну видаткову - накладну від 15.07.08 № РН-0000013 та податкову накладну № 18 від 15.07.08р на загальну суму 6 999,48 грн.

До перевірки КП «Водоканал» стосовно підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Промекоінтер» було надано копії первинних документів. У зв'язку з тим, що оригінали було вилучено відповідно до протокол виїмки.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі отриманий від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки № 123/2310/35842489 від 18.02.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ПРОМЕКОІНТЕР» (код за ЄДРПОУ 35842489), з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період травень 2008р. - грудень 2009р.

За результатами невиїзної документальною перевіркою ТОВ «Промекоінтер» встановлено: відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ "ПРОМЕКОІНТЕР" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене, в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 КП «Водоканал» безпідставно завищено валові витрати по операціях з придбання продукції у підприємства ТОВ «ПРОМЕКОІНТЕР» у розмірі 5 833 грн. в податковому періоді - З квартали 2008рік.

          В перевіряємому періоді КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ТОВ ТФ «Борістен» на підставі договору №5082/09 від 10.09.2009

Виконання робіт ТОВ «ТФ «Борістен» оформлено актами, перелік та реквізити яких наведено на сторінках 22 - 23 акту перевірки.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі отриманий від ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТФ «Борістен» (код ЄДРПОУ 35842358) від 11.06.2010 року №96/23-2/35842358 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2008 року по 31.03.2010 року..

В акті перевірки зафіксовано, що  відповідно до реєстраційних даних юридична ТОВ «ТФ «Борістен» - М.Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40. Станом на 11.06.2010 р. відповідно до акту №3584 від 11.06.2010 р. перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства ТОВ «ТФ «Борістен» (код ЄДРПОУ 35842358) за юридичною адресою. Фактична адреса підприємства не встановлена.

Перевіркою ТОВ «ТФ «Борістен» встановлено порушення:

1.          ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст; 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТФ «Борістен» (код ЄДРПОУ 35842358) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в' Порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2.          Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у червні 2008р.- березні 2010р., які підпадають під визначення ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

3.          Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у червні 2008р.-березні 2010р., які підпадають під визначення ст. З Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

          Умови договору поставки № 5082/09 від 10.09.2009р., передбачають наявність у ТОВ «ТФ «Борістен» основних фондів, необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації та інші матеріальні ресурси. Однак, перевіркою ТОВ «ТФ «Борістен» встановлено відсутність на балансі підприємства основних фондів, (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису

          Враховуючи викладене, в порушення пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону №334 КП «Водоканал» безпідставно завищено валові витрати на вартість ремонтних послуг, наданих ТОВ «ТФ Борістен» у розмірі 11355 грн.

          Також перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ТОВ «ЗНТК» на підставі договірного листа №6480 від 16.06.2009р про виконання ремонту копіювального апарату із заміною запчастин на загальну суму 6980 грн. 16 коп.

Роботи, виконані ТОВ «ЗНТК», оформлені актом здачі - приймання робіт № 304 від 23.06.2009, які наведено на сторінці 25 акту перевірки.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі отриманий від ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЗНТК» (код ЄДРПОУ 35802928) від 11.06.2010р. № 93/23-2/35802928 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 15.04.2010р.

В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична адреса ТОВ «ЗНТК» - м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40; засновником та директором підприємства є ОСОБА_8. Згідно акту перевірки фактичного місцезнаходження ТОВ «ЗНТК» від 10.02.2010р. № 41 встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою.

Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій на вид діяльності «оптова торгівлі будівельними матеріалами» - відсутня.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч.5 ст.203, ч.І, 2 ст. 215 ЦК України, правочин між КП «Водоканал» та ТОВ «ЗНТК» є нікчемним в силу ст.216 ЦК України та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, в порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону № 334 КП «Водоканал» безпідставно завищено валові витрати на вартість ремонтних послуг, наданих ТОВ «ЗНТК» у розмірі 5817 грн.

В перевіряємому періоді КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ТОВ «ТСЦ ЮГ» без укладання договору на підставі договірного листа № 6479 наступного змісту: КП «Водоканал» звертається з проханням виконати ремонт копіювального апарату Tosiba 1350, із заміною запчастин на загальну суму 6980,16 грн., в т.ч. ПДВ. Оплата протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку. Разова послуга 100% передоплата.

Роботи виконані ТОВ «ТСЦ ЮГ» оформлені актом здачі - приймання робіт № 44 від 23.06.09 до договірного листа № 6479 від 16.06.09) на сторінці 28 акту перевірки.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі отриманий від ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТСЦ ЮГ» (код ЄДРПОУ 35802954) від 11.06.2010р. № 94/23-02/35802954 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.05.2010р.

Перевіркою встановлено, що результат господарських взаємовідносин КП «Водоканал» з ТОВ «ТСЦ ЮГ» передбачає наявність у останнього основних фондів, необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації та інші матеріальні ресурси. ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя не підтверджений факт надання ТОВ «ТСЦ ЮГ» будь-яких послуг підприємствам - покупцям.

Враховуючи вищенаведене, в порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону № 334 КП «Водоканал» безпідставно завищено; валові витрати на вартість ремонтних послуг, наданих ТОВ «ТСЦ ЮГ» у розмірі 5817 грн. в податковому періоді - півріччя 2009р.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає вказані висновки необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1–3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218–235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних  державних  податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та т.і.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 р. за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб’єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові  витрати  виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;  або дата  оприбуткування  платником  податку  товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг, товарів, робіт до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2  Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як вбачається з матеріалів перевірки,  перевіряючим в повному обсязі було надано первинні документи КП «Водоканал», щодо оформлення яких перевіряючими не надано жодного зауваження. Крім того, перевіряючими не встановлено жодного порушення в бухгалтерському обліку щодо вказаних вище операцій.

Таким чином, висновки перевіряючих ґрунтується виключно на підставах, встановлених іншими перевірками, при цьому відсутні докази щодо оскарження даних висновків контрагентами.

Крім того, на сторінці 31 Акту наводяться положення розділу 2.02 "Інші фінансові умови Позики" Кредитної угоди між Європейським банком Реконструкції та розвитку та КП «Водоканал» та вказується на відсутність в кредитній угоді іншого порядку нарахування процентів.

Проте, відповідно до абзацу «е» "Процентна ставка" розділу 2.02 "Інші фінансові умови Позики" Кредитної угоди процентна ставка визначається з урахуванням вимог Стандартних положень та умов. Стандартні умови та положення це документ наданий СБРР, в якому відображені діючі принципи та практика Банку.

В розділі 3.04 "Проценти" Стандартних положень та умов зокрема зазначається наступне (мовою оригіналу):

"... на основную суму Кредита, выбранную и непогашенную на конкретный момент, начисляются проценты в течение соответствующего периода начисления процентов по

Фиксированной Процентной ставке, рассчитанной в соответствии с настоящим разделом;.." (у разі застосування фіксованої процентної ставки).

Аналогічні положення викладені при застосуванні Плаваючої процентної ставки.

Таким чином, відповідно до вимог кредитної угоди та Стандартних положень та умов проценти мають нараховуватися на суму вибраного та непогашеного кредиту протягом періоду нарахування процентів за фіксованою або плаваючою ставкою.

Окрім того, в розділі 4.03 "Інші фінансові положення" кредитної угоди встановлено зобов'язання щодо відкриття та підтримання до повного погашення Позики резервного рахунку обслуговування боргу в валюті запозичення, тобто в доларах США та євро. Причому баланс резервних рахунків на певну дату не повинен бути меншим ніж певний відсоток (для кожної дати визначений свій відсоток) від основної суми боргу, процентів, зборів та витрат у валюті, що підлягають сплаті на наступну Дату сплати процентів.

В Акті на сторінці 32 податкова інспекція посилається на вимоги П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, із змінами та доповненнями, при визначені періоду визнання витрат по процентах.

Оскільки витрати на проценти, що пов'язані із запозиченням грошових коштів, для цілей бухгалтерського обліку класифікуються як фінансові витрати, тому необхідно керуватися П(С)БО 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415, із змінами та доповненнями, яким визначені методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

З урахуванням того, що обліковою політикою підприємства не передбачається капіталізація фінансових витрат та кредитною угодою передбачено нарахування процентів між датами їх виплати, тому підприємством у відповідності до вимог П(С)БО 31 "Фінансові витрати", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" витрати на проценти визначалися щомісячно.

Таким чином, твердження податкової інспекції щодо визнання витрат по процентах в періоді, в якому мають бути проведені сплати процентів, не відповідають вимогам законодавства з питань бухгалтерського обліку.

Податковою інспекцією зазначається, що підставою для формування витрат по процентах є первинні документи, а саме кредитна угода та платіжні доручення.

Проте суд не погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, із змінами та доповненнями, платіжне доручення це розрахунковий документ, що містить , письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Таким чином, платіжне доручення це документ, що підтверджує сплату процентів за кредитною угодою, проте не є документом на підставі якого має відбуватися нарахування витрат в бухгалтерському обліку.

Щодо визнання первинним документом кредитної угоди, то суд зазначає, що кредитна угода є документом з ознаками правочину, визначеними ст. 202 Цивільного кодексу, тобто є дією осіб спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Проте первинний документ - це документ, який фіксують факти здійснення господарських операцій (п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Таким чином, кредитна угода не є первинним документом у розумінні законодавства з питань документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З урахуванням вищенаведеного,  податковою інспекцією не правильно визначена правова природа кредитної угоди (угода є правочином, а не первинним документом), а твердження, що платіжне доручення є первинним документом на підставі якого мають визнаватися витрати по процентах, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З огляду на викладене, підприємством дотримано всіх вимог щодо первинних документів встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, під час щомісячного відображення в бухгалтерському обліку витрат на проценти на підставі довідок фінансового відділу.

Щодо твердження податковою інспекцією на сторінці 33 Акту про порушення підприємством пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та безпідставного віднесення до складу валових витрат суми нарахованих процентів в періодах, які не відповідають періодам сплати процентів за умовами кредитної угоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вищенаведених вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, пов'язані з процентами по кредиту, наданому нерезидентом, включаються до складу валових витрат в періоді їх нарахування.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Оскільки в бухгалтерського обліку підприємством нарахування витрат по процентах проводилося з дотриманням вимог кредитної угоди та діючого законодавства з питань бухгалтерського обліку тому, підприємство має підстави для застосування даних бухгалтерського обліку щодо нарахованих сум процентів для цілей оподаткування податком на прибуток зазначеної господарської операції.

Таким чином, підприємством суми нарахованих процентів відносилися до складу валових витрат в періоді їх нарахування, що відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, твердження податкової інспекції щодо порушення підприємством вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Окрім того, на стор.10 та 34 Акту встановлено порушення п.п.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при врегулюванні сумнівної заборгованості перед ТОВ «Трест Запоріжбуд».

КП „Водоканал" на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 року по справі № 14/94/09 погашена заборгованість перед ТОВ „Трест Запоріжбуд" у наступних розмірах:

389 000 грн. платіжним дорученням від 20.05.2009 року № 4293;

389 000 грн. платіжним дорученням від 03.06.2009 року № 397к;

389 000 грн. платіжним дорученням від 06.07.2009 року № 6398;

363 000 грн. платіжним дорученням від 16.10.2009 року № 9450;

415 000 грн. платіжним дорученням від 16.10.2009 року № 1007;

389 000 грн. платіжним дорученням від 04.11.2009 року № 1051;

389 000 грн. платіжним дорученням від 04.12.2009 року № 1129к;

389 000 грн. платіжним дорученням від 05.01.2010 року № 7;

389 000 грн. платіжним дорученням від 04.02.2010 року № 896.

Заборгованість, що виникла на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2007 року по справі 7/92/07 щодо внесення змін в контракт № 43/03 від 06.02.2003 р., не

приймала участі в податковому обліку підприємства та до складу валових витрат не включалася. Зазначена заборгованість виникла як додаткове зобов'язання за контрактом.

Відповідно до ст.12.1.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної судом, впродовж 30 днів з моменту винесення рішення. Однак рішенням суду від 14.04.2009 р. підприємству була надана розстрочка на погашення заборгованості строком на 10 місяців. Зазначене рішення про розстрочку про розстрочку працівниками ДПІ до уваги не прийнято.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №001510805/1 від 31.12.2010 є незаконним та необґрунтованим, відтак підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та податкових повідомлень-рішень №001520805/0 від 09.12.2010р. та №001520805\1 від 31.12.2010р. судом встановлено наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р встановлено його завищення всього у сумі 7 833 грн., в тому числі по періодах: липень 2008 - 1 167 грн.; серпень 2008 - 1 055 грн.; червень 2009 - 2 327 грн.; серпень 2009 - 752 грн.; вересень 2009 - 1 532 грн.; жовтень 2009 - 500 грн.; березень 2010 - 500 грн.

Податковою інспекцією на стор. 61 Акту зазначається, що в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями КП  «Водоканал» безпідставно завищено податковий кредит на суму ПДВ по операціях з придбання товару та робіт (послуг) у контрагентів: ПП «Молин», ТОВ «ТФ «Бористен», ТОВ «ТСЦ ЮГ», ТОВ «ЗНТК», ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про», ТОВ «Промекоінтер», у розмірі 7 833 грн.

Перевіркою встановлено, що КП «Водоканал» безпідставно завищені валові витрати по операціях з придбання товарів у контрагентів фінансово-господарська діяльність яких здійснюється поза межами правового поля. Суть порушення, викладена в розділу 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки.

Згідно з п. 2.1 ст.2 Закону «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п. 7.2.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1  п.7 ст.7 Закону  України  «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками:

а)          порядковий номер податкової накладної;

б)          дату виписування податкової накладної;

в)          повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)          податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)          місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є)   опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

е)   повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)          ціну поставки без врахування податку;

з)          ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)   загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Таким чином, приписами Закону України «Про податок на додану вартість» визначений тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ у ціні товару - відсутність податкової накладної.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) «у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті  «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом , на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пунктів 9.4,  9.5,  9.6,  9.8 ст. 9 Закону «Про ПДВ» реєстрація діє до дати її анулювання.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Використання ТМЦ у господарській діяльності підприємства та виконання робіт з ремонту основних фондів, які також приймають участь в господарській діяльності підприємства, підтверджено відповідними первинними документами (про що вже зазначалося вище).

Щодо податкових накладних, на підставі яких суми податку на додану вартість були ) включені до складу податкового кредиту, то вони мають усі необхідні реквізити, які встановлені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  та складені у відповідності до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що такі товари, роботи використані в оподатковуваних операціях, вважаємо, що підприємством дотримано усіх вимог щодо включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Окрім того, чинним законодавством з питань оподаткування не ставиться у пряму залежність права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість та право на віднесення витрат до складу валових від додержання їх контрагентами вимог чинного законодавства з питань оподаткування. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати обов'язкового платежу, податку до Державного бюджету України, то відповідальність за такі порушення має нести саме такий суб'єкт господарювання. Безвідповідальність контрагентів не є підставою для позбавлення КП «Водоканал» прав на податковий кредит та валові витрати, у разі якщо виконані всі вимоги чинного законодавства з питань оподаткування та господарські операції підтверджуються документами належним чином оформленими.

Відтак, податкові повідомлення-рішення №001520805/0 від 09.12.2010р. та №001520805/1 від 31.12.2010р. є необґрунтованими та таким, що підлягають скасуванню.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та податкових повідомлень-рішень №001540805/0 від 09.12.2010р. та №001540805/1 від 31.12.2010р. судом встановлено наступне.

Податковою інспекцією на сторінці 89 Акту зазначається про порушення підприємством п.7.3 ст. 7, абзацу першого пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 16.2, пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-IV, із змінами та доповненнями, у зв'язку з невірним визначенням статусу фізичних осіб-іноземців.

Перевіркою питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету втснаовлено порушення за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. на загальну суму 19996 грн.11 коп., в тому числі в 2009р. на суму 3368 грн. 70 коп., в 2010р. на суму 16627 грн. 41 коп.

В порушення п.7.3 ст.7, абз. 1пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.2, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету встанволено, що на КП «Водоканал» до заробітної плати нерезедентів при відсутності резидентського статусу застосовували ставку 15%.

З таким висновком суд не погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізичною особою-резидентом вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Таким чином, відповідно до вимог вказаного Закону однією з основних підстав для доведення фізичною особою свого резидентського статусу є підтвердження того, що особа має місце постійного проживання на Україні.

Відносно підтвердження фізичними особами-іноземцями свого постійного місця проживання, то позивачем були надані Посвідки на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства, які видані відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Запорізькій області на підставі Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III, із змінами та доповненнями (копії документів зберігаються в бухгалтерії підприємства).

Порядок в'їзду іммігрантів в Україну та видачі посвідки на постійне проживання встановлений статтею 11 Закону України «Про імміграцію».

Так, вказаною нормою Закону встановлено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що на підставі посвідок на постійне проживання, які надані фізичними особами-іноземцями, можна стверджувати про резидентський статус таких осіб для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Окрім того, всі фізичні особи-іноземці працюють на підприємстві на підставі безстрокових трудових договорів (контрактів), при цьому місце роботи на нашому підприємстві є постійним їх місцем роботи, таким чином, виконується ще одна умова для підтвердження резидентського стагусу фізичними особами-іноземцями. А саме, такі фізичні особи перебувають в Україні не ' менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Разом з тим, звертаємо увагу на положення п. 1.14 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідно до якого місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника вважаються "податковою адресою".

Отже, для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб місце постійного проживання є місцем податкової реєстрації фізичної особи як платника податків.

Порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів встановлений ст. 5 закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 p. № 320/94-ВР, із змінами та доповненнями.

Так, відповідно до ст. 5 вказаного Закону реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників. * Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі-платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової І інспекції за місцем проживання фізичної особи. Податкова інспекція за місцем проживання фізичної особи повідомляється таку особа про одержання ідентифікаційного номеру Довідкою. Таким чином, Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру є документом, що підтверджує податкову реєстрацію фізичних осіб за місцем їх постійного проживання.

Всі фізичні особи-іноземці, що працюють на підприємстві мають ідентифікаційний номер (копії довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів зберігаються в бухгалтерії), тобто пройшли податкову реєстрацію за місцем їх постійного проживання.

З урахуванням положення п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд вважає, що податкова реєстрація фізичних осіб-іноземців та наявність Довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів є додатковим підтвердженням резидентського статусу таких фізичний осіб.

На підставі вищенаведеного встановлено, що фізичними особами-іноземцями надано достатньо доказів їх резидентського статусу для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб на підставі чого підприємством застосовувалася ставка податку в розмірі 15 відсотків до заробітної плати таких осіб-іноземців.

Таким чином, твердження податкової інспекції щодо порушення підприємством п. 7.3 ст. 7, абзацу першого пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 16.2, пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 "Про податок з доходів фізичних осіб" є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Щодо посилання податкової інспекції на наказ ДПАУ від 05.10.2004 р. № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» при визначені резидентського статусу, то суд зазначає наступне. Насамперед пп. 1.20.2 п. 1.20 Ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким встановлено порядок визначення резидентського статусу фізичної особи, не посилається на вищезазначений наказ ДПА України.

Окрім того,  форми зазначених Заяв та Повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обов'язковими до виконання, у зв’язку з тим, що  не зареєстрований Міністерством юстиції. З цього питання Міністерством юстиції України видано листи від 31.12.2009 р. № 2336-09-24 та від 11.01.2010 г. № 19485-0-33-09-20, в яких пропонується ДПАУ скасувати зазначений наказ, розробити в межах повноважень відповідний нормативно-правовий акт із зазначеного питання, узгодити його із заінтересованими органами та подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №001540805/0 від 09.12.2010р. та №001540805/1 від 31.12.2010р. є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень, не підтверджені належними доказами, а  податковим органом не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №001510805/0 від 09.12.2010р., та №001510805/1 від 31.12.2010р.; №001520805/0 від 09.12.2010р. та №001520805/1 від 31.12.2010р.; №001540805/0 від 09.12.2010р. та №001540805/1 від 31.12.2010р. у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №001510805/0 від 09.12.2010р., та №001510805/1 від 31.12.2010р.; №001520805/0 від 09.12.2010р. та №001520805/1 від 31.12.2010р.; №001540805/0 від 09.12.2010р. та №001540805/1 від 31.12.2010р. прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Водоканал» судові витрати в розмірі 3грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,  передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 29 березня 2011 року.

Суддя                                                                        М.С. Лазаренко    

Постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 29 березня 2011 року