Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 року Справа № 2а-766/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:   

       Головуючого судді: Широкої К.Ю.,

       при секретарі:           Смішливій І.М.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” про стягнення податкового боргу з земельного податку;

                                                                 ВСТАНОВИВ:

20 січня 2011 року Прокурор м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго”  про стягнення податкового боргу з земельного податку у розмірі 73 297,19 грн.  

В обґрунтування позовних вимог, позивач  зазначив, що філія „Стахановтеплокомуненерго” має заборгованість  перед місцевим бюджетом по сплаті з земельного податку на суму 73 297,19 грн., що складається з основного платежу – заборгованість з податку – 64 007,89 грн., пеня – 48,11, штраф – 2 289,30 грн. Стахановською ОДПІ приймались заходи щодо погашення податкового боргу філією „Стахановтеплокомуненерго”, а саме: згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу від 05.10.2001 № 1/93 яка була вручена відповідачу, про що свідчить відповідний підпис, у зв’язку з невиконанням першої податкової вимоги, платнику податків направлено другу податкову вимогу від 14.11.2001 № 2/546, яка була вручена відповідачу. Проте, платником податку не було вжито заходів до погашення податкового боргу. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, заступником начальника Стахановської ОДПІ було прийнято рішення від 23.04.2002 № 83/5287/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з земельного податку у розмірі 73 297,19 грн.

Представник Стахановської ОДПІ Луганської області в судовому засіданні надав заяву про уточнення суми позовних вимог, в якій зазначив, що за період з 01.02.2010 по 01.10.2010 станом на 01.03.2011 Філія „Стахановтеплокомуненерго” (код 05514502) допустило заборгованість перед місцевим бюджетом з земельного податку в розмірі 68 806,34 грн., яка складається з наступного: (основний платіж (заборгованість з податку) – 59 308,63 грн., штрафні (фінансові) санкції, нараховані ДПІ – 9 289,30 грн., пеня – 208,41 грн. Вказана сума заборгованості перед бюджетом у розмірі 68 806,34 грн. є узгодженою в порядку визначеному Законом України № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”. У зв’язку з чим, представник Стахановської ОДПІ Луганської області просив стягнути податковий борг з земельного податку з відповідача в сумі 68 806,34 грн.

Прокурор – заявник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеним у позові та просив задовольнити уточнений позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000, активи платника податків – кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Відповідно до п. 4.1 Статуту відповідача (зареєстрований відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської обласної Ради 06 вересня 2000 року) майно підприємства є спільною власністю територіальних громад області і закріплене на правах оперативного управління. Це підтверджується Рішенням Луганської обласної Ради № 22/5 від 20.02.1998.; Рішенням Луганської обласної Ради 22/11 від 20.02.1998. Тобто, згідно до положень Закону України № 2181 примусово не може бути стягнуте майно, що знаходиться в оперативному управлінні підприємства-боржника.

Таким чином, стягнення земельного податку за рахунок активів відповідача на думку представника відповідача є незаконними та протиправними згідно до норм чинного законодавства. Прокурор м. Стаханова у позові, керуючись пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України № 2181, вказує, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Слідує, що за рішенням суду стягнення податкового боргу можливе виключно за рахунок активів, які в даному випадку не можуть бути стягнені. Проте у позові прокурор не вказує перелік активів, а в резолютивній частині взагалі відсутній предмет стягування у відповідності до вищезазначеної статті. Відповідач категорично не погоджується з сумою земельного податку з наступних підстав. Станом на 01.02.2011 згідно даних бухгалтерського обліку філії „Стахановтеплокомуненерго” сума боргу по земельному податку за період з 01.02.2010 по 01.10.2010 становить 57 628,76 грн., з якої 31 819,63 грн. оскаржується в Стаханівському міському суді як незаконно нарахована. Сума реструктуризованого боргу не можуть бути включені в позов у зв’язку з постановою Луганського окружного адміністративного суду № 2а-23040/09/1270 від 14.12.2009 про скасування договору № 5409/21 про реструктуризацію податкового боргу. В позові не враховано нарахування земельного податку згідно наданого відповідачем уточнюючого податкового розрахунку земельного податку, який був прийнятий до обліку Стахановською ОДПІ за вх. 12251 від 27.05.2010. У зв’язку з чим, представник відповідача просив у задоволенні уточнених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора – заявника та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених уточнених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.        

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладені функції представництва інтересів держави в суді.

Прокурор м. Стаханова Луганської області  представляє інтереси держави в особі  Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, яке в свою чергу є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за

             додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”  державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області  є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків – відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 68806,34 грн., виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та   правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтею 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 01 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов’язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов’язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року   № 2535-XII «Про плату за землю»).

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» Выдповыдач є суб’єктом плати за землю (платником).

Станом на 01.03.2011 року за період з 01.02.2010 по 01.10.2010 Філія „Стахановтеплокомуненерго” (код 05514502) має податковий борг перед місцевим бюджетом з земельного податку в розмірі 68 806,34 грн., яка складається з наступного: (основний платіж (заборгованість з податку) – 59 308,63 грн., штрафні (фінансові) санкції, нараховані ДПІ – 9 289,30 грн., пеня – 208,41 грн. Вказана сума заборгованості перед бюджетом у розмірі 68 806,34 грн. є узгодженою в порядку визначеному Законом України № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що підтверджується розшифровкою податкового боргу, податковими розрахунками земельного податку.                                                                                                                                                                    

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)  податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у

            показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) та статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» відповідач суму податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 68 806,34 грн.

Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)  у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року   № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) позивачем відповідачу надіслано першу податкову вимогу від 05.10.2001 № 1/93, яка отримана відповідачем 08.10.2001, про що свідчить підпис головного бухгалтера відповідача (арк. справи 7); та другу податкову вимогу від 14.11.2001 року № 2/546, яка була вручена відповідачу (арк. справи 8).

Заступником начальника Стахановської ОДПІ було прийнято рішення від 23.04.2002 № 83/5287/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. (арк. справи 6).

Посилання представника відповідача на те, що нарахування земельного податку є неправильним, так як вказана недоїмка виникла у зв’язку з протиправною бездіяльністю та незаконно прийнятим рішенням Стахановської міської ради № 45\23 від 24.12.2010 року, на яке 31.01.2011 був поданий адміністративний позов до Стахановського міського суду, суд оцінює критично, так як оскаржуване рішення було прийнята після періоду за який стягується податковий борг.

Крім того, ст.72 КАС України, передбачено, що обставини,   встановлені   судовим рішенням  в  адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці  обставини.

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Оскільки відповідач на час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 68 806,34 грн., уточнені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.           Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що прокурор відповідно до пунктів 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінета Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                           П О С Т А Н О В И В:

Уточнені позовні вимоги Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області задовольнити повністю.          

Стягнути з Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” за період з 01.02.2010 по 01.10.2010 податковий борг з земельного податку  у сумі  68 806,34 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот шість гривень 34 коп.), з яких: основний платіж (заборгованість з податку) – 59 308,63 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9 289,30 грн., пеня – 208,41 грн. в дохід Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 22 березня 2011 року.  

           СуддяК.Ю. Широка