Категорія №8.3.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2011 року Справа № 2а-1137/11/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тріфанова С.С., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,-
В С Т А Н О В И В:
01 лютого 2011 року Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Лисичанської міської ради. Відповідно до довідки Лисичанської міської ради № 20/15-216 від 06.07.2009 на теперішній час не виключена з реєстру СПД у м. Лисичанську. Податкові декларації та документи фінансової звітності до органу державної податкової служби не надає з 2006 року, остання декларація була надана 11.04.2006. Посилаючись на вимоги ч.2 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року просить припинити підприємницьку діяльність відповідача.
Конверт з ухвалою суду від 02.02.2011 про призначення справи до розгляду в скороченому провадженні, направлений на адресу відповідача, повернувся до суду 28.02.2011 з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”. Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У встановлений судом строк відповідачем не подано ні заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Згідно матеріалів справи відповідач – ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа – підприємець виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 22.10.1998 ( а.с.5).
Перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в м. Лисичанську Луганської області з 22.10.1998.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів.
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, платник податків зобов'язаний:
- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16);
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16);
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Згідно з п. 2 ст. 46 Закону України від 15.05.2003 № 755 – IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Висновком Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 18.08.2010 року та декларацією про доходи підтверджується, що податкова звітність в останнє подавалася відповідачем 31.12.1998 року (а.с.6,7-9).
Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:
- припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
- відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
- скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Оскільки відповідач більше року не подає органам Державної податкової інспекції документів фінансової звітності, то це є підставою припинення його підприємницької діяльності.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 38, 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області задовольнити.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, зареєстрованого як фізичну особу – підприємця виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 22.10.1998, за адресою: АДРЕСА_1
Копію даної постанови направити виконавчому комітету Лисичанської міської ради (вул. Комсомольська, 10, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) після набрання постановою законної сили.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС.С. Тріфанова