ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р. Справа № 58121/09/9104

����������Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді����������������������������������������Пліша М.А.,

суддів ������������������������������������������������������������Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі на постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 13.01.2009 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області про зобов`язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки та за 11 місяців 2008 року.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.06.2009 року позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області провести нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.   

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Верховною Радою України при прийнятті Закону України �Про Державний бюджет України на 2007 рік� видатки Державного бюджету України формувалися з врахуванням дії п. 12 ст. 71 та ст. 111 цього Закону, оскільки згідно з ст. 7 Закону України �Про соціальний захист дітей війни�, фінансування витрат, пов’язаних із застосуванням цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. А після винесення рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, видатки на вказану ціль не збільшені.

Крім того апелянт зазначає, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України �Про соціальний захист дітей війни�, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

����������Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України �Про соціальний захист дітей війни� підвищення до пенсії.

Щодо вимог позивача за 2006 рік, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України �Про Державний бюджет України на 2006 рік� було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.

Згідно ст. 6 Закону України �Про соціальний захист дітей війни�, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України �Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування�.

Статтею 62 Закону України �Про Державний бюджет України на 2007 рік� встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України �Про Державний бюджет України на 2007 рік�, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України �Про Державний бюджет України на 2007 рік� (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України �Про Державний бюджет України на 2007 рік�. З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зважаючи на те, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем з 09.07.2007 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки законодавством інших строків з цього приводу не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог за 2007 рік слід відмовити, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до суду, а, отже, вказані вимоги є безпідставними.

Що стосується позовних вимог за 2008 рік, то судом першої інстанції частково вірно зроблено висновок, що такі підлягають задоволенню з 22.05.2008 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України �Про Державний бюджет України на 2008 рік�, що обмежувало дію ст. 6 Закону України �Про соціальний захист дітей війни� визнано неконституційним. Однак колегія суддів приходить до висновку, що такі підлягають задоволенню за період з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року (в межах позовних вимог).

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі. При цьому колегія суддів вважає, що конкретні розрахунки розміру допомоги повинен визначити відповідач в межах передбачених Конституцією та законами України повноважень.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України �Про соціальний захист дітей війни� розмірі колегія суддів не вбачає.  

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України �Про соціальний захист дітей війни� підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі �Кечко проти України�).

З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205,  ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А   :

апеляційну управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області – задоволити частково, скасувати постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2009 року у справі № 2а-1577/09.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України �Про соціальний захист дітей війни� за період з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року з врахуванням ст. 28 ЗУ �Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування� та виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ������������������������������������������������������������М.А. Пліш

����������       

Судді ��������������������������������������������������������������������������������О.М. Довгополов

                                                                                                  В.В. Святецький