ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р. Справа № 82650/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Улицького В.З.

суддів:                                                             Олендера І.Я., Каралюса В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії дитині війни,–

                                                       встановила:

У липні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язання надалі виплачувати таке підвищення відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась не в повному розмірі.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов’язано відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 29.07.2008 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить за наслідками апеляційного розгляду скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом порушено норми ст. ст. 16, 19 Конституції України, на те, що відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, Пенсійний фонд України не є розпорядником бюджетних коштів. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261. Відповідно до п. 5 даного Положення Пенсійний фонд здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені а установленому порядку управління.

Апелянт також посилається на те, що відповідно до п. 9 Положення передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням. Звертає у вагу на тому, що у 2007 році підвищення до пенсії дітям війни проводилось тільки тим, хто зі статусом дитини війни мав групу інвалідності, дітям війни які не мали групи інвалідності дане підвищення не проводилось. У 2008 році починаючи з 01 січня до 22.05.2008 року відповідно до нової редакції, встановленої Законом України від 28.12.2007 року №107 «Про Державний бюджет України на 2008 рік», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 підвищення проводилось у розмірі встановленому даною постановою.

Крім того,  наголошує на тому, що не підлягає застосуванню ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру допомоги позивачу, оскільки вона застосовується виключно для визначення пенсій призначених відповідно до цього Закону.

Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає доцільним розглядати справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач  є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, а тому позовні вимоги позивача за 2006 рік задоволенню не підлягають.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була зупинена.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.

Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до вище наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни підлягає застосуванню мінімальна пенсія за віком встановлена ст. 28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування строку звернення до адміністративного суду, оскільки відповідач наполягав на застосуванні такого.

Однак кодегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо забовязання відповідача в майбутньому виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України завданням адмінстративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтесів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносинвід порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службовіих осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Судом не меже бути встановлено порушення прав позивача в майбутньому, а від так відсутні підстави для задоволення позовних вимог на майбутнє.

Оскільки на момент проголошення судом першої інстанції постанови, порушення прав позивача існувало та усунутим не було, коленгія суддів вважає за доцільне задоволити позовні вимоги позивача  за період  з 29.07.2008 року по 15.10.2009 року включно.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України,  колегія   суддів –

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області задоволити частково. Скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2009 року у справі №2а-836/09/0906 та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та  невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29.07.2008 року по 15.10.2009 року включно з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29.07.2008 року по 15.10.2009 року включно з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.             

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                                В. Улицький

Судді:                                                                                          І. Олендер

                                                                                          В. Каралюс