справа № 2а-8633/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М. ,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002301701/1 від 26.10.2010 року. При цьому зазначала, що цим податковим повідомленням-рішенням їй визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього 32551, 05 грн., у тому числі: основний платіж - 31001, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1550, 05 грн., за порушенням підприємцем, на думку відповідача, вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон). З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, оскільки вимогами Закону не ставиться у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. У запереченнях надано пояснення відносно того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які, відповідно до закону, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, у разі наявності доказів про відсутність факту здійснення господарської операції або інших доказів про неправомірність збільшення податкового кредиту, що мали місце внаслідок проведення операцій за нікчемними угодами. Враховуючи наведене, Коростенська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що позивачу було правомірно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 31001, 00 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 1550, 05 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002301701/1 від 26.10.2010 року не підлягає скасуванню.
Проаналізувавши досліджені докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
У ході камеральної (невиїзної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість приватного підприємця ОСОБА_1 встановлено заниження нею, у порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкового зобов'язання з податку на додану вартість у червні 2010 року на 31001, 00 грн. у зв'язку з тим, що її контрагентом (товариством з обмеженою відповідальністю "Директорія") не подано звітність по ПДВ за червень 2010 року, тобто не відображено податкові зобов'язання. За результатами перевірки було складено акт № 174/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року.
Приватним підприємцем ОСОБА_1 на вказаний акт перевірки були подані заперечення, які, відповідно до листа Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 13073/1701 від 25.08.2010 року, залишено без задоволення.
На підставі акту перевірки № 174/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002301701/0 від 25.08.2010 року про визначення приватному підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього 32551, 05 грн., у тому числі: основний платіж - 31001, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1550, 05 грн.
За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на зазначене вище податкове повідомлення-рішення Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією 26.10.2010 року були прийняті: рішення № 25/1512212825/126 про залишення цієї скарги без задоволення та податкове повідомлення-рішення № 0002301701/1 (залишене без змін податкове повідомлення-рішення № 0002301701/0).
Суд зазначає, що згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (робіт, послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 31001, 00 грн. у декларації за червень 2010 року підтверджена податковими та видатковими накладними, договором поставки № 1004 від 01.06.2010 року, копії яких є у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки представником відповідача під час розгляду справи суду не було надано доказів на підтвердження незадекларування товариством з обмеженою відповідальністю "Директорія" своїх зобов'язань по ПДВ за червень 2010 року, правомірності визначення приватному підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього 32551, 05 грн., у тому числі: основний платіж - 31001, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1550, 05 грн., та господарські операції між позивачем і його контрагентом доведені зазначеними вище документами, наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що діючим законодавством не передбачена відповідальність та негативні наслідки для платника, який отримує товар (роботи, послуги) від контрагента, за невиконання цим контрагентом свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.10.2010 року № 0002301701/1.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 25 січня 2011 р.