РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуСправа №160/19521/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2024р. (згідно відомостей Нова Пошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачеві основного розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.12.2019р. без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням проведених платежів;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019р. у розмірі 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 30.06.2023р. за №33/24/С-10400, наданою Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" та здійснити обчислення та виплату в повному обсязі недоотриманої частини пенсії після її перерахунку, з урахуванням раніше виплачених коштів без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням проведених платежів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), яку йому було призначено у розмірі 85% від грошового забезпечення. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023р. у справі №160/18741/23, пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві з 01.04.2019р. зменшивши основний розмір пенсії позивача з 85 до 70% сум грошового забезпечення. На адвокатський запит представника позивача від 04.07.2024р., листом №0400-010202-8/144940 від 12.07.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що оскільки рішенням суду від 16.10.2023р. у справі №160/18741/23 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 85% від грошового забезпечення, тому йому проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, яким максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає, що такими діями відповідач порушив норми Конституції України, оскільки при перерахунку його пенсії відповідач повинен розраховувати основний розмір пенсії у відсотках від суми грошового забезпечення, право на які позивач набув на момент виходу на пенсію, а саме: в розмірі 85% від грошового забезпечення. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 25.07.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.29).

01.08.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись, зокрема, на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 по справі № 160/18741/23 Головним управлінням з 01.12.2019 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 30.06.2023 № 33/24/С-10400, з урахуванням раніше виплачених сум, при цьому, Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» також внесено зміни в статтю 13 Закону № 2262, за якими максимальний розмір пенсії, що призначається за вислугу років, не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії Позивача з 01.12.2019 у розмірі 85%, не підлягають задоволенню (а.с.40-41).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2024р. було продовжено строк розгляду даної справи до 10.10.2024р. (а.с.44).

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 10.10.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З 26.10.2005 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 85% грошового забезпечення, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 13.12.2005р. та розрахунку на висновку про призначення пенсії за вислугу років №83/28529 від 17.11.2005р., наявними у справі (а.с.11,16).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі №160/18741/23, яке набрало законної сили 16.11.2023р., позов ОСОБА_1 було задоволено та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 30.06.2023 р. за №33/24/С-10400, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.21-23).

На виконання наведеного рішення суду, пенсія позивачеві була перерахована з 01.12.2019р., виходячи з 70% грошового забезпечення, що підтверджується копією листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010202-8/144940 від 12.07.2024р. (а.с.15).

На адвокатський запит представника позивача від 04.07.2024р., листом №0400-010202-8/144940 від 12.07.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що оскільки рішенням суду від 16.10.2023р. у справі №160/18741/23 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 85% від грошового забезпечення, тому йому проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, яким максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявної у справі (а.с.15).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо зменшення позивачеві основного розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.12.2019р. без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням проведених платежів, у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019р. у розмірі 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 30.06.2023р. за №33/24/С-10400, наданою Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" та здійснити обчислення та виплату в повному обсязі недоотриманої частини пенсії після її перерахунку, з урахуванням раніше виплачених коштів без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням проведених платежів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).

Цим Законом  держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 13   Закону №2262 (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) було визначено, що пенсії за вислугу років призначаються у таких розмірах, а саме: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та   військової служби за контрактом,    особам начальницького   і   рядового складу   органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше    (пункт   "а" статті 12): за вислугу 20 років – 50 процентів, а звільненим у відставку за віком   або   за   станом   здоров`я   -   55   процентів відповідних   сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги    понад   20    років   -   3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, згідно ст.13 Закону №2262 (в редакції чинній до 01.10.2011р.) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен  перевищувати 90 процентів відповідних  сум грошового забезпечення.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262  (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч.2 ст.13 Закону №2262 в редакції Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, що набрали чинності з 01.05.2014р., визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, можна дійти висновку, що лише з 01.05.2014р. при реалізації права громадян на призначення пенсії за наведеним Законом №2262, розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення та наведеними нормами не врегульовується питання проведення перерахунку уже призначених до 01.05.2014р. пенсій, при цьому, перерахунок уже призначених пенсій врегульований ч.4 ст.63 Закону №2262.

Таким чином, призначення пенсії вперше та перерахунок уже призначеної пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, а прийняті нормативно-правові акти та Закони не мають зворотної дії в часі за нормами Конституції України.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягає відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого відбулося призначення йому пенсії, тобто 85% грошового забезпечення, що також узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2018р. у справі №583/2264/17.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач при перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019р. не мав правових підстав застосовувати зворотню дію Закону в часі та зменшувати позивачеві відсотковий розмір уже призначеної пенсії з 85% сум грошового забезпечення до 70% за нормами ч.2 ст.13 Закону №2262, оскільки вказані норми набули чинності лише з 01.05.2014р. та стосувалися призначення пенсій вперше, а не перерахунку уже призначеної пенсії до 01.05.2014р.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019р. на виконання рішення суду, відповідачем вказаний перерахунок проведено із розміру 70% сум грошового забезпечення, тобто зменшено відсотковий розмір, з якого розраховується пенсія, що підтверджується копією листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010202-8/144940 від 12.07.2024р. (а.с.15).

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019р. у розмірі 70% сум грошового забезпечення, протиправно зменшив загальний розмір відсотку грошового забезпечення, з якого розрахована пенсія позивачеві з 85% до 70%, застосувавши норми законодавства України чинні на момент проведення такого перерахунку, що суперечить вищенаведеним вимогам та ст.58 Конституції України.

Окрім того, слід зазначити, що згідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005р. прийшов до висновків, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Отже положення ч.3 ст.22 Конституції України  необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 04.02.2019р. у справі №240/5401/18, що набрало законної сили 16.10.2019р.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до  ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства   України  визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій пенсійного органу щодо зменшення позивачеві основного розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.12.2019р., з урахуванням норм вищенаведеного пенсійного законодавства, обставин справи, встановлених судом та рішення Верховного Суду від 04.02.2019р. у зразковій справі №240/5401/18.

Відповідно до ст.19 Конституції України   органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією   та законами України.

Згідно до ч. 2   ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень, дій   чи   бездіяльності   суб`єктів  владних   повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З  урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачеві за вислугу років під час її перерахунку з 85% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019р. із розрахунку 70% грошового забезпечення чинного на момент перерахунку пенсії діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, провівши вищезазначений перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019р. із розрахунку 70% сум грошового забезпечення, зменшивши при цьому відсотковий рівень грошового забезпечення з 85%, застосованого при призначенні позивачеві пенсії, відповідач порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачеві основного розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.12.2019р., у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 30.06.2023р. за №33/24/С-10400, наданою Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області", починаючи з 01.12.2019р. та з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії позивачеві з 01.12.2019р. у розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 85% сум грошового забезпечення саме з 01.12.2019р., оскільки зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 85% на 70% відбулося з вини пенсійного органу, а згідно приписів ст.51 Закону №2262 належний перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист   прав   людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами     ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України     суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 30.06.2023р. за №33/24/С-10400, наданою Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області", починаючи з 01.12.2019р. та з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити обчислення та виплату в повному обсязі недоотриманої частини пенсії після її перерахунку, без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону №2262-ХІІ, оскільки до моменту проведення такого перерахунку наведені позовні вимоги є передчасними та направлені на захист прав позивача на майбутнє, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як суд захищає порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин,  підлягають стягненню за рахунок  бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3768899873.1 від 17.07.2024р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807 грн. 47 коп., виходячи із розрахунку: (1211,20 грн./3)*2 (а.с.8,28).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.12.2019р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 30.06.2023р. за №33/24/С-10400, наданою Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області", починаючи з 01.12.2019р. та з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 807 грн. 47 коп. (вісімсот сім грн. 47 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог  статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва