Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпро, вул. Гусенка, 13, 49005, (056) 720-93-69

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2010 року        Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді Браги А.В.,

при секретарі — Авраменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що між нею та позивачем укладено шлюб, який 10 лютого 1990 року зареєстровано відділом ЗАГС Жовтневої райради народних депутатів м. Дніпропетровська за актовим записом №191. Від даного шлюбу у позивача є спильна з відповідачем дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2003 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, причиною чого є зникнення у подружжя взаєморозуміння, поваги одне до одного, різні життєві погляди, що унеможливлює спільне подружнє життя. Спору про поділ спільного майна між подружжям немає. Позивач вважає, що родина розпалася остаточно і не може бути відновлена.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від позивача надійшла заява, відповідно до якої вона- наполягає на задоволенні своїх позовних вимог, не заперечує проти заочного розгляду справи. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 169 ч.4, ст.224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу III ЦПК України, а також без фіксування судового процесу у відповідності до ст.197 ч.2 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Так, відповідно до ст.З ЦГІК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає Цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 лютого 1990 року між позивачем та відповідачем був укладений та зареєстрований відділом ЗАГС Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська шлюб, про Що зроблено відповідний актовий запис №191. Викладене підтверджується копією наявної о в матеріалах справи свідоцтва про укладення шлюбу, згідно якого при реєстрації шлюбу позивач обрала собі прізвище відповідача - « ОСОБА_4 ».

23 листопада 1990 року від даного шлюбу в позивача та відповідача народилась спільна дитина - донька ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем.

Також судом встановлено, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинилися з 2003 року, з цього ж часу подружжя не підтримує тісних стосунків та шлюбних відносин. Причиню припинення шлюбних відносин стала відсутність в родині взаєморозуміння, різний погляди на стосунки подружжя в сім`ї, відсутність взаємоповаги в подружжя одне до одного, що призводило до постійних конфліктів, а відтак негативно впливало на шлюбні відносини. Після розірвання шлюбу дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде проживати з позивачем.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Сімейного кодексу України.

Згідно ст.104 СК України підставою для припинення шлюбу є його розірвання. Така форма припинення шлюбу, відповідно до ст.ст. 105-107, 109, ПО СК України у випадку наявності у подружжя дітей, небажання подружжя за обопільною згодою подати до суду заяви про розірвання шлюбу, можлива за позовною заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Рішення суду, яким задоволено позов про розірвання шлюбу і яке набрало законної сили, засвідчує факт розірвання шлюбу.

У відповідності до норми ст.112 СК України з метою встановлення наявності підстав для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ту обставину, що подружжя стосунки не підтримує, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені вже тривалий час та більше не відновлювались, позивач наполягає на розірванні шлюбу, зберігати шлюб з відповідачем не бажає, суд приходить до висновку, що шлюб сторін по даній справі розпався остаточно, відновлений бути не може, а тому підлягає розірванню.

Норма ст.113 СК України передбачає, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно із положеннями ст.235 ч.8 ЦПК України, які на підставі ст.8 ч.8 ЦПК України застосовуються і до позовного цивільного судочинства, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не заявлено суду про намір зміни свого прізвище на попереднє, яке вона змінила під час укладення та реєстрації шлюбу з відповідачем, суд приходить до висновку про необхідність залишення прізвища позивача без змін - « ОСОБА_4 ».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені нею при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 8,5 гривень та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104-107, 109, 110, 112, 113, 115 СК України, ст.ст.З, 8, 10, 11, 57-61, 88, 169, 197, 208, 212-215, 235 ч.8, Глава 8 Розділу III ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 10 лютого 1990 року відділом ЗАГС Жовтневої райради народних депутатів м. Дніпропетровська, про що зроблено відповідний актовий запис №191, - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 , яке було обрано нею у зв`язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_2 , залишити без змін - « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) в розмірі 8,5 (вісім гривень п`ятдесят копійок) гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 (тридцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                А.В. Брага