УХВАЛА

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 705/4763/22

провадження № 61-8973 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава України в особі Державної казначейської служби України,

третя особа - Черкаський апеляційний суд,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року в складі судді Линдюка В. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд,

про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29 липня 2022 року нею було подано до Черкаського апеляційного суду інформаційний запит, відповідь на який не було надано у п`ятиденний строк, визначений статтею 20 Закону України

«Про публічну інформацію».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 580/3473/22 за її позовом визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду її інформаційного запиту від 29 липня 2022 року й зобов`язано надати їй повну та всебічну запитувану інформацію. Однак Черкаським апеляційним судом не надано відповідь на її інформаційний запит навіть на день набрання рішенням суду законної сили - 14 листопада 2022 року, тобто після трьох місяців із дня звернення із таким інформаційним запитом.

Позивач уважала, що Черкаським апеляційним судом їй завдано моральної шкоди, яка полягає у відсутності належного та своєчасного реагування судом на поданий нею інформаційний запит. Розмір шкоди оцінено нею у 12 000,00 грн, із розрахунку 4 000,00 грн за кожен місяць порушеного права.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на її користь

12 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У результаті задоволення відводів та самовідводів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського міськрайонного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Жашківського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Звенигородського районного суду Черкаської області цивільна справа № 705/4763/22 неодноразово передавалася на розгляд до іншого суду найбільш територіально наближеного

в порядку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

На підставі Розпорядження голови Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д. І. від 26 лютого 2024 року справу № 705/4763/22 було передано

до Ватутінського міського суду Черкаської області в зв`язку з неможливістю призначення суддів у Звенигородському районному суді Черкаської області

для її розгляду.

06 березня 2024 року вказана справа надійшла до Ватутінського міського суду Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 19 квітня 2024 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ненадання апеляційним судом відповіді на її інформаційний запит могло змінити плин її життя, негативно вплинути

на її стосунки з оточуючими та зумовити появу інших незручностей. Сам по собі факт порушення прав позивача на отримання запитуваної інформації

від Черкаського апеляційного суду за відсутності доведеної наявності втрат немайнового характеру, не є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, так як її наявність та розмір, відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, підлягає доведенню особою, яка порушує питання

про її відшкодування. При цьому ініціювання позивачем судового розгляду

в зв`язку з реалізацією права на судовий захист своїх прав та інтересів не може вважатися таким, що безумовно призводить до завдання моральної шкоди.

Також позивачем не доведено, що запитувана нею інформація мала для неї надважливе значення, а тривале її ненадання спричинило погіршення самопочуття, серйозні зміни в її психоемоційному стані. У національному законодавстві є дієвий механізм виконання судових рішень в адміністративних справах, передбачений статтею 382 КАС України, але позивачем не надано відомостей, що вона зверталась до Черкаського окружного адміністративного суду з клопотанням

про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі

№ 580/3474/22.

Районний суд зазначив, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 03 жовтня 2019 року у справі «Нестеренко та інші проти України» (заява № 26256/11 та 3 інші) не є релевантним до обставин справи, що розглядається судом, а тому позивач помилково здійснила розрахунок заподіяної моральної шкоди за витрачений час на відновлення порушеного права за аналогією розрахунку, здійсненого у цьому рішенні.

Пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), відповідно до якої відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення особи, районний суд указав, що створення формальних передумов для відшкодування моральної шкоди як способу отримання позивачем матеріальної вигоди є несумісним із завданням цивільного судочинства, принципом добросовісності використання процесуальних прав та здійснення процесуальних обов`язків.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, що сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності Черкаського апеляційного суду, що полягає у ненаправленні позивачу відповіді на інформаційний запит від 29 липня 2022 року, що встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду

від 14 жовтня 2022 року у справі № 580/3473/22, не може слугувати безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази розладу здоров`я позивача внаслідок душевних страждань чи моральних переживань,

які виникли в результаті зазначених подій. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції, проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання

або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить

від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій,

їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки

та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Прийняття судом адміністративної юрисдикції рішення на користь позивача

є достатнім для відновлення її порушених прав і, відповідно, достатнім для відшкодування шкоди, оскільки порушення органами державної влади прав

та законних інтересів громадян не завжди має обов`язковий наслідок відшкодування на їх користь шкоди у вигляді грошових коштів.

Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/3473/22 встановлено, що будь-яких допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність Черкаського апеляційного суду вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, нею не надано,

а самого лише посилання на наявність моральних страждань та причинний зв`язок із оскаржуваними розпорядженнями відповідача недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 22 травня 2024 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що: судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду, належним чином не досліджено й не оцінено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім цього, справу розглянуто

і вирішено неповноважним складом суду, й в ухваленні судового рішення брали участь судді, яким було заявлено обґрунтований відвід (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цю справу з суду першої інстанції.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Черкаський апеляційний суд є учасником у цій справі, зокрема є третьою особою на стороні відповідача,

та апеляційною інстанцією щодо перегляду судових рішень всіх районних судів Черкаської області, у тому числі Ватутінського міського суду Черкаської області, суддею якого працює Линдюк В. С . Останній відмовив у задоволенні її заяви

про його відвід від розгляду даної справи та не заявив самовідвід, чим, на її думку, умисно застосував вибіркове правосуддя.

Черкаський апеляційний суд, який бере участь у справі як третя особа, будучи зацікавленим у розгляді цієї справи, умисно та свідомо проігнорував вимоги щодо заявлення самовідводу від її розгляду. Крім того, Черкаський апеляційний суд

є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 із примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року

в адміністративній справі за її позовом до Черкаського апеляційного суду

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто судді Черкаського апеляційного суду мали явний конфлікт інтересів під час розгляду цієї справи, що виключало розгляд справи ним як судом, встановленим законом. Вважає, що апеляційний суд тим самим грубо порушив її права на судовий захист та доступ до правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено неповноважним складом суду,

що суперечить як практиці ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція), так і національному законодавству.

Вказує, що суди не надали належної оцінки її доводам про обґрунтування вимог щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, вибірково застосовано практику Верховного Суду, а також не враховано вимоги спеціального закону, який регулює правовідносини у сфері надання публічної інформації. Черкаським апеляційним судом допущено бездіяльність, яка полягає у тривалому ненаданні запитуваної нею інформації, а тому вона має право на відшкодування

їй моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив

на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки доводи є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 580/3473/22 частково задоволено позов

ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року. Зобов`язано Черкаський апеляційний суд розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року та надати їй повну і всебічну запитувану інформацію. У задоволенні інших позовних вимог (стягнення із відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн) відмовлено (а. с. 60-66, т. 1).

Із указаного рішення суду випливає, що 29 липня 2022 року ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернулась до Черкаського апеляційного суду з інформаційним запитом, в якому просила:

- надати інформацію щодо підстав встановлення перешкод у доступі

до правосуддя у цивільній справі № 705/2159/19, провадження № 22-ц/821/464/22;

- надати інформацію щодо реєстраційного номеру клопотання від 09 березня

2022 року;

- надати інформацію щодо ПІБ службової особи, що здійснила реєстрацію клопотання від 09 березня 2022 року та клопотання від 12 квітня 2022 року,

а також ПІБ службової особи, якій було доручено здійснення сканування матеріалів цивільної справи № 705/2159/19, провадження № 22-ц/821/464/22 та їх планові строки направлення до Електронного суду та електронної пошти ОСОБА_1 ;

- запитувану інформацію надати у встановлений законом строк на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

06 березня 2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа у справі № 580/3473/22, виданого 09 грудня 2022 року Черкаським окружним адміністративним судом

про зобов`язання Черкаський апеляційний суд розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року та надати їй повну і всебічну запитувану інформацію (а. с. 130, т. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, доводи

і вимоги касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави

для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу

на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду

у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується питання, чи може суд апеляційної інстанції розглядати справу (переглядати судові рішення

за відповідними апеляційними скаргами), де він виступає учасником справи і підставою позову про відшкодування моральної шкоди хоча і з держави є, на думку позивача, неправомірні дії саме апеляційного суду.

Передача справи на розгляд об`єднаної палати дозволить забезпечити єдність судової практики.

Звертаючись до Уманського міськрайонного суду Черкаської області суду

з позовомпро відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 , визначила відповідачем - Державу Україна в особі Державної казначейської служби України, а третьою особою - Черкаський апеляційний суд.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили,

в адміністративній справі № 580/3473/22 її позов до Черкаського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено. Під час розгляду цієї адміністративної справи було встановлено, що Черкаським апеляційним судом у порушення вимог

Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надано відповіді

на інформаційний запит ОСОБА_1 у визначені законом строки (протягом

5-ти робочих днів з дня його отримання), що стало підставою для задоволення позову ОСОБА_1 і зобов`язання відповідача розглянути цей запит та надати повну і всебічну запитувану інформацію.

У зв`язку з задоволенням суддями судів першої інстанції Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського міськрайонного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Жашківського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Звенигородського районного суду Черкаської області численних відводів та самовідводів цивільна справа № 705/4763/22 неодноразово передавалася на розгляд до іншого суду найбільш територіально наближеного в порядку, встановленому пунктом 2

частини першої статті 31 ЦПК України.

В останній раз справа була передана до Ватутінського міського суду Черкаської області на підставі Розпорядження голови Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д. І. від 26 лютого 2024 року справу № 705/4763/22

в зв`язку з неможливістю призначення суддів у Звенигородському районному суді Черкаської області для її розгляду.

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 705/4897/22 (провадження

№ 61-372св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, за аналогічних процесуальних обставин заявлення відводу суддям апеляційного суду, де брали участь ті самі учасники справи, що й у справі, яка переглядається, зробив висновок:

«Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом,

у межах своєї компетенції).

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність

у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження

на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України,

що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: 1) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду;

2) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду;

3) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь

у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини,

що унеможливлюють участь судді у справі. Відповідний правовий висновок висловив Верховний Суд у постановах: від 28 грудня 2022 року у справі

№ 183/4809/19 (провадження № 61-1217св22), від 11 жовтня 2023 року у справі

№ 306/844/20 (провадження № 61-7891св23), від 06 березня 2024 року у справі

№ 686/9073/22 (провадження № 61-10417св23).

…Наявність у Черкаського апеляційного суду статусу третьої особи в цій справі

не може свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

Карпенко О. В. під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня

2023 року.

Подібний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/327/20.

…Відповідно до вимог частини першої статті 26 ЦПК України підсудність справи,

у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена

ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

За змістом статей 53, 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача

або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі

№ 572/3632/15-ц, третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи),

не його стороною. Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Враховуючи наведене, участь у цій справі Черкаського апеляційного суду

як третьої особи не є підставою і для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України.

Отже, Черкаський апеляційний суд розглянув справу повноважним складом суду.».

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

не погоджується із наведеним правовим висновком щодо застосування пункту 5 частини першої статті 36, пунктів 1 і 2 частини першої статті 411 ЦПК України (обов`язкова підстава для скасування судового рішення) з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно

із законом.

У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (див. рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands), пункт 192)).

Із практики ЄСПЛ випливає, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ

від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein

v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta), пункт 93).

Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta), пункт 93): суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене

або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.

Повинно бути визначено, окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти,

що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву у неупередженості суду (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein

v. Switzerland), пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland), пункт 30; від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta),

пункт 96).

У кожному окремому випадку необхідно визначити чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості з боку суду (рішення ЄСПЛ

від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta), пункти 97, 102).

Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його

або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення від 15 грудня

2005 року у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).

З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі

№ 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.

У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу

в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Тобто цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, одним з яких є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості

або об`єктивності судді.

Позивачка посилалася на положення пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Необхідність відводу судді від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли

у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження

№ 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або

що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 908/137/18 для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити.

Тобто вирішення питання про відвід є виконанням вимог статті 6 Конвенції щодо забезпечення принципів незалежності та неупередженості суду, який має бути максимально безстороннім та об`єктивним, а також з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулась

із апеляційною скаргою на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року до Черкаського апеляційного суду 16 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 17 квітня 2024 року визначено склад колегії для розгляду справи

№ 705/4763/22, провадження № 22-ц/821/889/24: Гончар Н. І. (суддя-доповідач), Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 25 квітня 2024 року відкрив апеляційне провадження у цій справі.

29 квітня 2024 року апеляційним судом призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, звернулась

до Черкаського апеляційного суду з заявою про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В. від розгляду справи № 705/4763/22.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 травня 2024 року заяву

ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В. визнано необґрунтованою. Передано вирішення питання про відвід судді, який

не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі судді Карпенко О. В.

від 10 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1

від 08 квітня 2024 року про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В. В ухвалі суду викладено обґрунтовані мотиви, з яких суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід.

22 травня 2024 року Черкаським апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову за наслідками перегляду рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, яке залишено без змін.

Як стверджує заявник касаційної скарги предмет даної цивільної справи безпосередньо пов`язаний із наявним конфліктом між нею і Черкаським апеляційним судом, який є учасником справи (третьою особою), щодо бездіяльності Черкаського апеляційного суду під час надання відповіді

на інформаційний запит, яка встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили,

в адміністративній справі № 580/3473/22.

Отже, суд апеляційної інстанції (у даному випадку Черкаський апеляційний суд), будучи учасником справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України,

а саме третьою особою, не може розглядати справу (переглядати рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача) щодо самого себе.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Визначення позивачем у цій справі третьою особою - Черкаський апеляційний суд, свідчить, що прийняте за наслідками розгляду позову судове рішення, може вплинути на права або обов`язки суду апеляційної інстанції.

Вирішення подібного процесуального питання визначене в ЦПК України, зокрема

у частині першій статті 26 ЦПК України, за змістом якої підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа

за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові

від 11 вересня 2024 року у справі № 705/4897/22 (провадження № 61-372св24)

про те, що:

- «наявність у суду апеляційної інстанції статусу третьої особи не може свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів цього суду»;

- «участь у справі суду апеляційної інстанції як третьої особи не є підставою і для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України»;

Відповідно до вимог пунктів 1 і 2 частини першої статті 411 ЦПК України зазначене вище є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого

в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Керуючись статтею 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 705/4763/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя

особа - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року (провадження

№ 61-8973св24).

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття

і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець