Справа № 308/13966/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2024                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/648/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2024.

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області  про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави та продовжено цей строк, до 23.10.2024, щодо:

        ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант» розвідроти, учасника бойових дій, громадянина України, українця, неодруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

       Клопотання мотивовано тим, що СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024071030001685, відомості про яке 23.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

       Органом досудового розслідування встановлено, що 22.08.2024, точного часу на даний момент органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , спільно з іншими йому раніше знайомими п`ятьма особами, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , приїхали з м. Київ до м. Ужгорода, на автомобілі марки «Opel» моделі «Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору.

       23.08.2024 близько 08 год 30 хв, вказані шестеро осіб приїхали на автомобілі марки «Opel» моделі «Vivaro» до будинку АДРЕСА_2 , з метою відшукання «кол-центру», який на їхню думку повинен був там знаходитись. В той день, вказані особи були частково одягнуті у тактичний одяг кольору «хакі». Однак, за вказаною адресою знаходились приміщення, двері до яких були зачинені, тому вказані особи почали чіплятись до пересічних громадян, з метою з`ясування їхньої можливої причетності до вчинення шахрайських дій. Цього ж дня, близько 08 год 50 хв за адресою АДРЕСА_2 , проходив ОСОБА_13 . У той час, у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , виник спільний злочинний умисел,

-2-

направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_13 , вчинене за попередньою змовою групою осіб, оскільки вважали на той час, що ОСОБА_13 є учасником «кол-центру», який насправді ніякого відношення до злочинних дій не мав.         ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел та діючи за попередньою змовою з іншими вищевказаними п`ятьма учасниками, підійшли до останнього, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх діянь, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, застосовували до потерпілого фізичну силу, а саме в супереч волі ОСОБА_13 , під руки привели його до вищевказаного автомобіля «Opel» моделі «Vivaro», та всупереч його волі помістили до салону автомобіля, при цьому під час поміщення до автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , наносили по тулубу та голові потерпілого численні удари руками, які спричинили потерпілому фізичні страждання. Після того, як ОСОБА_13 всупереч його волі та із застосуванням насильства помістили до салону вищевказаного автомобіля, останньому почали показувати фотографії на мобільному телефоні, незнайомих йому дівчат та почали обвинувачувати його у причетності до незаконного функціонування «кол-центру», застосовуючи до нього психологічне насильство. Однак, потерпілий, не будучи учасником такого центру, повідомив, що вперше бачить даних дівчат, і що ніякого відношення до роботи «кол-центру» немає. Після чого, протримавши потерпілого в салоні автомобіля близько п`ять хвилин та не отримавши бажану інформацію, його відпустили і повідомили йому, що у випадку його звернення до поліції, він про це пожаліє.

       23.08.2024 близько 09 год 20 хв за адресою АДРЕСА_3 , проходила ОСОБА_15 . У той час у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, оскільки на той час вважали, що ОСОБА_15 є учасником «кол-центру», яка насправді ніякого відношення до злочинних дій не мала. Так, ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх діянь, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, реалізуючи свій злочинний умисел та діючи за попередньою змовою з іншими вищевказаними п`ятьма учасниками, різко вийшов з автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 та застосовував до потерпілої ОСОБА_15 фізичну силу, під руки проти її волі привели її до правих бокових дверей автомобіля «Opel» моделі «Vivaro», які допоміг відчинити ОСОБА_8 та всупереч її волі помістили до салону автомобіля. Після того, як ОСОБА_15 всупереч її волі та із застосуванням насильства, помістили до салону вищевказаного автомобіля, де застосовуючи погрози фізичного та психологічного насильства, просили останню повідомити дані організатора «кол-центру» та обвинувачувати її у причетності до незаконного функціонування такого центру. Однак, потерпіла, не будучи причетною до вчинення злочинних дій, повідомила, що відношення до роботи «кол-центру» немає. Після чого, протримавши потерпілу в салоні автомобіля близько 10 хв, її відпустили та повідомили їй, що у випадку її звернення до поліції, вона про це пошкодує.

       23.08.2024 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 26.08.2024 за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

       Необхідність продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5 слідчим мотивовано необхідністю проведення ряду слідчих та процесуальних дій: проведення допиту підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з врахуванням допитів підозрюваних, повідомити про зміну раніше повідомленої підозри з викладенням

-3-

фактичних обставин в кінцевій редакції; встановити всіх осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення та при наявності достатніх доказів у порядку ст. 276, 277, 278 КПК України повідомити останнім про підозру; у встановленому ст. 290-291 КПК України порядку надати доступ до матеріалів кримінального провадження підозрюваним та їх захиснику, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування; при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії, необхідність в яких, може виникнути в ході досудового розслідування у даному кримінальному правопорушенні. Оскільки з об`єктивних причин досудове розслідування завершити не вдалось, а встановлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшилися та не припинили існувати, слідчий вважав, що наявні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_5 вартою без можливості внесення застави.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому заявлені прокурором ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, у зв`язку з чим застосування більш м`яких запобіжних заходів фактично буде недостатніми для запобігання даним ризикам. При цьому, слідчим суддею встановлено, що у ході досудового розслідування необхідно провести слідчі та процесуальні дії, атому запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 необхідно продовжити в межах строку досудового розслідування, а саме, до 23.10.2024 без визначення розміру застави.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 просить скувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з позбавлення волі, а саме особисте зобов`язання. Вважає ухвалу незаконною та не обґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. ОСОБА_5 вважається таким, що раніше не судимий, а за злочин у вчиненні якого він підозрюється, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, що у принципі унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_5 не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, не перешкоджав кримінальному провадженню та йому не повідомлено про підозру у вчиненні інших злочинів. ОСОБА_5 не порушував та не має наміру порушувати свої процесуальні обов`язки, у тому числі переховуватися від органу досудового розслідування та суду чи незаконно впливати на учасників кримінального провадження, що свідчить про відсутність заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, неповнолітню дитину на утриманні, несудимий, а тому рішення суду про продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.

Перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

-4-

За приписами ст. 29 Конституції України та ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дотримано.

       Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024071030001685, відомості про яке 23.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

        23.08.2024 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 26.08.2024 за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

За приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

-5-

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у виді тримання під вартою обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, слідчим суддею визнана і така підтверджується наявними в провадженні доказами. З таким висновком слідчого судді погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, а саме ухвали 26.08.2024, якою щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання підозрюваного на строк, до 16.09.2024, та з урахуванням необхідності виконання ряду процесуальних дій, а також з урахуванням існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, оскільки ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не змінилися, та не зменшилися.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 23.10.2024, оскільки таке продовження, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою та не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.

Твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та можливість застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, а саме у виді особистого зобов`язання, є непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не

-6-

зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також апеляційний суд враховує, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

З урахуванням конкретних обставин та  зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи,  що відповідає правовим позиціям, викладеним в  п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді  не встановлено.

       Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи про ігнорування слідчим суддею доказів, які спростовують заявлені прокурором у клопотанні ризики та обґрунтованість пред`явленої підозри, є безпідставними і такі відхиляються.

Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави слідчому судді для продовження щодо підозрюваного (обвинуваченого) раніше обраного запобіжного заходу.

Всупереч викладеним в апеляційній скарзі доводам, задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив та надав оцінку обставинам, з якими закон пов`язує порядок обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, всупереч доводів апеляційної скарги, слідчим суддею правомірно враховано і те, що ОСОБА_5 був засуджений 16.06.2020 Бориспільським міським судом Київської області за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від

-7-

відбування покарання з іспитовим строком на 01 (один) рік. У зв`язку з чим доводи захисника про відсутність у ОСОБА_5 судимості, не ґрунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи на захист підозрюваного, зокрема, те, що він має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, неповнолітню дитину на утриманні, несудимий, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, були відомі слідчому судді під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу та не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов`язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Також, положенням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або з погрозою його застосування.

Таким чином, на переконання колегії суддів, при продовженні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею правомірно не визначено розмір застави, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , вчинене із застосуванням насильства, а також з огляду на те, що покладення на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а відтак не мінімізує вищевказані ризики для кримінального провадження.

       Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, таке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

-8-

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд

                                        П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2024 щодо ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді