Справа № 1-10/2007 p.

 

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

31 травня 2007 року                                                                                м.  Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого              судді - Гончарука І.М. ,

при секретарі                       Таран О.В.,

з участю прокурора              Головченка Г, А.,

та адвоката                            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.  Корсунь - Шевченківський кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки і жительки АДРЕСА_1,  не працюючої,  освіта базова середня,  розлученої,  має на утримОСОБА_2 двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2,  та дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3,  українки,  громадянки України,  раніше не судимої,  -

у вчиненні злочину передбаченого  ст.  15,  ч. 2  ст.  302 КК України,  -

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_2 в лютому 2003 року в м.  Корсунь - Шевченківський,  Черкаської області,  разом з громадянином Німеччини ОСОБА_5 змовилися разом зайнятися звідництвом для розпусти з метою наживи і запланували із України перемістити до 10 осіб жіночої статі для заняття проституцією в Німеччині,  при цьому обумовили між собою свої дії для досягнення цього результату. А саме ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_2 підшукувати в Україні жінок,  які б погоджувалися надавати сексуальні послуги за плату на території Німеччини,  а він брав на себе зобов'язання через свого знайомого в м.  Кьольн влаштувати цих жінок у готелі і зводити їх з чоловіками для добровільного сексуального спілкування за плату. При цьому ОСОБА_5 обумовив винагороду ОСОБА_2 в сумі 2% від отриманого прибутку в місяць за надання сексуальних послуг однією особою жіночої статі. На такі умови заняття звідництвом ОСОБА_2 погодилася і через свого знайомого ОСОБА_6 в квітні 2004 року в м.  Корсунь - Шевченківський познайомилася з ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  схилила їх до прийняття рішення зайнятися проституцією на території Німеччини,  розповівши за умови та оплату праці проститутки до 300 евро в неділю,  а потім через мережу "Інтернет" на адресу (ІНФОРМАЦІЯ_4) вона переслала фотокартки ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9. для того,  щоб ОСОБА_5 прийняв рішення чи підходить їх зовнішність для роботи проститутками. Після цього ОСОБА_2 в телефонній розмові з ОСОБА_5 повідомила останнього про те,  що є дві особи жіночої статі для переміщення в Німеччину,  але візи в Німеччину їм не відкриють. У відповідь ОСОБА_5 попросив ОСОБА_2 знайти інший шлях переправити жінок до Німеччини. Після цього ОСОБА_2,  зв'язалася із своїми знайомими ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_11,  які запропонували свої послуги у переміщенні людей в Німеччину транзитом через Польщу.

26.04.2004 року ОСОБА_2 відкрила Польські візи у закордонних паспортах ОСОБА_9. та ОСОБА_8 і після цього 8 травня 2004 року поїхала у м.  Заставна,  Чернівецької області до ОСОБА_10 через якого організовувала переправку ОСОБА_9. 1981 р.н. і ОСОБА_8 1979 р.н. через державний кордон України до Німеччини транзитом через Польщу,  зобов'язавшись заплатити посередникам за цю послугу гроші в сумі 2500 Євро. Про вартість такої послуги ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_5 та надала контактні телефони в Німеччині ОСОБА_11 для того,  щоб він зміг через неї передати гроші. Спочатку ОСОБА_5 через свого знайомого громадянина Німеччини ОСОБА_12 через систему грошових переказів "Вестерн Юніон",  з метою досягнення спільно з ОСОБА_2 злочинного результату,  а саме переміщення громадянок України в Німеччину для подальшого зведення їх до розпусти,  11 та 14 травня 2004 року переслав 150 Євро,  які ОСОБА_2 отримала в банку "Аваль" м.  Заставна,  Чернівецької області. З цих грошей вона 150 грн. переслала в м.  Черкаси для придбання квитків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в межах України,  потім після зустрічі 15 травня 2004 року в м.  Чернівці з потягу ОСОБА_2,  ОСОБА_5 передав гроші ОСОБА_11 в сумі 2800 Євро для відкриття віз з Польщі до Німеччини та перевезення людей,  яка в свою чергу передала їх через знайомого своєму чоловіку ОСОБА_10.

 

2

 

Проте ОСОБА_2 довести свій умисел,  який був направлений на те,  щоб через громадянина Німеччини ОСОБА_5 звести ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з особами чоловічої статі для добровільного надання сексуальних послуг і отримувати наживу,  не вдалось по причині від неї не залежній,  так як 19 травня 2004 року вона була затримана працівниками міліції.

Допитана в ході досудового слідства і в судовому засідОСОБА_2 підсудна ОСОБА_2,  свою вину в інкримінованому їй злочині визнала частково,  а згодом повністю,  та суду пояснила,  що вона своїми діями сприяла тому,  щоб відправити до Німеччини для зайняття проституцією трьох дівчат,  а саме ОСОБА_8,  ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Вона мала на меті через ОСОБА_5 звести цих дівчат із клієнтами в Німеччині для надання їм сексуальних послуг. її знайомий громадянин Німеччини ОСОБА_5 їй пообіцяв,  що з кожної дівчини вона буде отримувати два відсотки в місяць від доходу,  який отримає він від надання сексуальних послуг особами жіночої статі. У березні місяці 2004 року місцевий мешканець м.  Корсунь - Шевченківського на ім'я ОСОБА_13,  який працює таксистом до її будинку привіз двох дівчат. З ОСОБА_13 вона знайома близько 13 років. Він знав,  що вона підтримує зв'язки з громадянином Німеччини і розповів,  що відпочивав із привезеними ним дівчатами і може познайомити їх з нею,  якщо вона зможе допомогти їм з роботою за кордоном України на що вона погодилася і у його автомобілі вона запропонувала дівчатам роботу проституток і розповіла про подробиці. Через деякий час ОСОБА_13 вдруге привіз дівчат на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7. З ними також приїхала дівчина на ім'я ОСОБА_9. На другій зустрічі вона сказала дівчатам зробити фотокартки для того,  щоб німець подивився на них. Далі з дівчатами вона спілкувалася по телефону. Спочатку домовились про поїздку до Києва,  де відкрили візи до Польщі. Вартість 2-х віз становить 200 грн.,  а крім цього дала дівчатам гроші в сумі 110 грн. на дорогу з дому до м.  Києва. Після цього вона поїхала у м.  Заставна,  Чернівецької області,  звідки зателефонувала дівчатам,  повідомивши про день від'їзду. Перед поїздкою у м.  Заставна вона телефонувала ОСОБА_10. Він є чоловіком її знайомої ОСОБА_11,  яка мешкає в Німеччині. Вказані особи погодилися допомогти їй перемістити двох жінок до Німеччини. ОСОБА_10 повідомив їй,  що відкриття візи до Німеччини на одну особу коштуватиме 1150 евро та крім цього ще необхідно 100 євро для перетину кордону. Після цього вона зателефонувала ОСОБА_5 і попросила його передати гроші в сумі 3000 євро дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_11,  що він і зробив. ОСОБА_8 і ОСОБА_4 вона зустріла з потягу в м.  Чернівці і супроводила до домоволодіння ОСОБА_10. На дорогу вона вислала їм 150 грн. в м.  Черкаси по системі грошових переказів. Всього дівчата та вона прожили в домоволодінні ОСОБА_10 4-5 діб. Це було пов»язано з тим,  що ОСОБА_ очікував людину,  яка повинна була забрати дівчат у Польщу для відкриття віз до Німеччини. За період проживання у ОСОБА_10 вона не розповідала останньому,  що має мету працевлаштувати дівчат в Німеччині проститутками. Домовившись з ОСОБА_10 про день від'їзду дівчат на наступних днях,  вона поїхала додому,  але була затримана працівниками міліції в м.  Чернівці. Вона передала ОСОБА_10 2500 євро,  які призначалися для переміщення дівчат з України в Німеччину транзитом через Польщу,  а 200 євро за передачу грошей залишив собі знайомий ОСОБА_11.

Після пояснення підсудна заявила клопотання про звільнення її від призначеного судом покарання шляхом застосування до неї вимог Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року,  оскільки вона має на утримОСОБА_2 двох неповнолітніх дітей.

Незважаючи на часткове та згодом повне визнання своєї вини самою підсудною в ході судового слідства,  її вина у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  15,  ч. 2  ст.  302 КК України в повному обсязі,  підтверджується,  оголошеними в судовому засідОСОБА_2 в порядку п. 2,  ч. 1  ст.  306 КПК України,  показаннями свідків дОСОБА_2 ними під час досудового слідства,  оскільки зазначені особи до суду тривалий час доставлені всупереч вимог закону не були:

- ОСОБА_9,  яка пояснила,  що її подружки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у травні місяці 2004 року розповіли,  що мешканка м.  Корсунь - Шевченківський шукає дівчат для працевлаштування проститутками в Німеччину. Вона погодилася поїхати працювати проституткою в Німеччину,  так як роботи у м.  Черкаси не було. Вона з подругами поїхали в м.  Корсунь - Шевченківський,  де зустріли свого знайомого таксиста,  який привіз їх до домоволодіння дівчини на ім'я ОСОБА_2. Подружки були вже знайомі із нею і познайомили їх. ОСОБА_2 розповіла за умови роботи проститутки та заробітну плату,  сказала зробити фотокартки. В м.  Черкаси вона з подружками сфотографувалася. Потім подружки і вона поїхали у м.  Київ,  де їй і ОСОБА_8 за власні кошти ОСОБА_2 відкрила візи до Польщі. Через тиждень в травні 2004 року вона і ОСОБА_8 поїхали в м.  Заставна,  Чернівецької області. Гроші в сумі 150 грн. на дорогу вислала ОСОБА_2. У потягу вона і ОСОБА_8 познайомилися із жінкою,  якій розповіли,  що Їдуть в Німеччину працювати проститутками. Ця жінка розповіла їм,  що як правило обіцяні умови праці проститутки і зарплатня сутенерами не виконуються. Порадившись між собою,  при зустрічі з ОСОБА_2,  коли вона зустрічала їх на вокзалі,  повідомили їй,  що вирішили повернутися додому. У відповідь ОСОБА_2 сказала,  що вже заплачено 2000 Євро за кожну і ці гроші потрібно відпрацювати,  а також те,  що вона не може відразу їх відпустити,  не обговоривши це питання із іншими людьми. ОСОБА_2 підвела їх у автомобіль закордонного виробництва і представила їх чоловіку по імені ОСОБА_10. Він відвіз їх у м.  Заставна до свого домоволодіння,  поселивши у врем'янку,  а сам проживав у будинку,  який знаходиться на території цього ж домоволодіння. В перший же день ОСОБА_2 настояла на тому,  що вже не може бути вирішено питання про відмову у поїздці,  так як громадянином Німеччини заплачені гроші. ОСОБА_2 проживала у врем'янці поряд з ними і на протязі тижня по мобільному телефону розмовляла на німецькій мові. Поїхати додому вона і ОСОБА_8 не мали можливості,  так як грошей при собі не мали. У цей період спілкувалися із ОСОБА_10,  проте про мету своєї поїздки і дії ОСОБА_2 йому не розповідали. Коли ОСОБА_2 поїхала додому,  то сказала,  що наступного дня її і ОСОБА_8 буде перевезено в Польщу,  а потім до Германії. Говорила,  що все домовлено і вирішено. Після цього вона і ОСОБА_8 вирішили зателефонувати додому до подружки ОСОБА_14 і повідомити,  що хочуть їх без згоди передати іншим особам в Німеччину і попросили повідомити про це в міліцію. Через добу після дзвінка на адресу,  де вони проживали у м.  Заставна по вул.  Мельникова приїхали працівники міліції;

 

3

 

·   ОСОБА_8,  ОСОБА_7,  які повністю підтвердили покази ОСОБА_9.

·   ОСОБА_10,  який пояснив,  що до нього додому в квітні 2004 року зателефонувала дівчина,  яка назвалась іменем ОСОБА_2 і розповіла,  що знає його дружину ОСОБА_11,  та запитала в нього,  чи може він допомогти відкрити візи її знайомим на що він її відповів,  що спробує. Через деякий час він зателефонував до ОСОБА_2 і повідомив,  що вартість відкриття візи на одну особу буде коштувати 1150 євро на що вона погодилася. Згодом вона приїхала до нього додому,  а потім приїхали особи,  яким необхідно відкривати візи. Через декілька днів після приїзду ОСОБА_2 йому повідомила,  що вона по телефону розмовляла із своїм знайомим німцем і він передасть гроші в сумі 2800 євро для оформлення виїздних документів та інших витрат на переїзд. Коли дівчата разом із ОСОБА_2 знаходилися в його домоволодінні,  він чув як вони сварилися з останньою і говорили,  що не бажають їхати до Німеччини,  але ОСОБА_2 постійно їх переконувала погодитися на поїздку,  але в ці розмови він не втручався. Після цього ОСОБА_2 повідомила йому,  що їй необхідно повертатися додому і попросила відвезти її на вокзал в м.  Чернівці. 19 травня 2004 року близько 21.00 годин підвіз її до поїзду. 20.05.2004 року до нього додому прийшли працівники міліції і запросили в УМВС України в Чернівецькій області для з'ясування обставини проживання у нього ОСОБА_2,  ОСОБА_9 і ОСОБА_8.

 

· ОСОБА_15,  який пояснив,  що його знайомий ОСОБА_10,  мешканець м.  Заставна запитував чи не має він можливості відкрити візу в яку-небудь з країн Європи на що він відповів,  що немає такої можливості і декілька разів приходив до нього додому. У нього гостювали три дівчини по іменах ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_7,  які як він зрозумів хотіли виїхати за кордон. З якою метою вони хотіли виїхати за кордон йому невідомо.

· ОСОБА_11,  яка пояснила,  що із ОСОБА_10 розірвала шлюб. В 2003 році в м.  Берлін вона познайомилася в депортаційній в'язниці із дівчиною по імені ОСОБА_2,  мешканкою Черкаської області. Весною 2004 року,  коли вона перебувала у Німеччині по телефону розмовляла із ОСОБА_2 з приводу того,  щоб вирішити питання передачі їй грошей в Україну від громадянина Німеччини. В травні місяці 2004 року на її мобільний телефон перетелефонував німець,  який назвався ОСОБА_5. Зустрівшись із ним вона отримала від нього гроші в сумі 3000 євро,  які необхідно було передати ОСОБА_2. Ці гроші вона віддала через малознайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_16,  який привіз потім їх в м.  Заставна,  Чернівецької області і віддав їх її бувшому чоловіку,  а він передав їх ОСОБА_2. Ніяких дій для відкриття віз дівчатам вона не робила. Про що між собою домовлялися її бувший чоловік і ОСОБА_2 вона не знає.

-  свідка ОСОБА_17,  яка пояснила,  що її було запрошено працівниками міліції

прийняти участь у якості понятої під час процесуальних дій із сусідкою ОСОБА_2,  яка видала працівникам

міліції із свого домоволодіння три фотокартки із зображенням трьох дівчат та повідомила,  що ці фотокартки

вона відправляла своєму знайомому в Німеччину через мережу інтернет.

Будучи допитана правоохоронними органами Німеччини у якості свідка ОСОБА_17 пояснила,  що вийшла заміж за ОСОБА_12,  з яким познайомилася в м.  К-Шевченківський через ОСОБА_2. З останньою підтримувала стосунки як із сусідкою. Знайомого ОСОБА_12 - ОСОБА_5 вона побачила на квартирі ОСОБА_2 в м.  К-Шевченківський,  який підтримував із нею стосунки.

Крім того вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  15,  ч. 2,   ст.  302 КК України в повному обсязі,  підтверджується показами свідків допитаних судом:

· ОСОБА_6,  який пояснив,  що в 2004 році він підвозив дівчат до домоволодіння,  яке розташоване АДРЕСА_2,  ОСОБА_2 сіла в його автомобіль і почала розмовляти з дівчатами з приводу працевлаштування за кордоном.  Після цього він відразу вийшов з автомобіля,  сказавши,  що ці розмови його не стосуються. Про що вони між собою розмовляли йому не відомо.

· ОСОБА_18,  який пояснив,  що в квітня 2004 року до нього звернулася незнайома йому дівчина,  яка запитала чи не зможе він відсканувати і переслати через мережу Інтернет по вказаний нею адресі фотокартки трьох дівчат. Цій дівчині він запропонував прийти через декілька днів. Наступного разу дівчина,  передала йому три фотокартки дівчат. Ці фотокартки він відсканував та відправив їх на електронну поштову скриньку за вказаною нею адресою,  яку назвала незнайома йому особа,  яка заплатила йому за цю послугу 5 грн..

-      ОСОБА_19,  яка пояснила,  що приблизно три роки тому її запросили працівники міліції в якості понятої до домоволодіння ОСОБА_2 і вона була присутньою при тому,  як ОСОБА_2 видала працівникам міліції три фотокартки із зображенням молодих дівчат,  назвавши їх імена. Ці імена були підписані на фотокартках. Потім ОСОБА_2 на запитання слідчого щось вказувала на фотокартки,  і щось розповідала,  що саме вона не пам'ятає,  оскільки минув тривалий проміжок часу. Крім показів підсудної,  свідків,  вина ОСОБА_2,  у вчиненні злочину передбаченого  ст.  15,  ч. 2  ст.  302 КК України,  незважаючи на повне визнання своєї вини підсудною,  підтверджується матеріалами кримінальної справи дослідженими в судовому засідані,  а саме: -      протоколом зводин віч - на - віч між потерпілою ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_2,  в результаті проведення якої обвинувачена визнала,  що намагалася відправити ОСОБА_9 в Німеччину для працевлаштування проституткою (том 1,  а. с.  194-195);

- протоколом зводин віч - на - віч між свідком ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_2,  в результаті проведення якої ОСОБА_2 визнала,  що пропонувала ОСОБА_7 роботу проститутки в Німеччині (том.  1 а.с. 193);

-   протоколом пред'явлення осіб для впізнання свідку ОСОБА_18,  який впізнав ОСОБА_2,  як особу,  яка зверталася до нього за послугою сканування і відправки трьох фотокарток по мережі Інтернет (том 1.а.с.  174); -            протоколом огляду як речових доказів даних,  що містилися в мобільному телефоні,  яким користувалася ОСОБА_2,  записників із записами,  належних ОСОБА_2,  проїздних документів до м.  Чернівці,  Києва,

документи на отримання грошових переказів,  грошові купюри номіналами 100 євро і грошова купюра номіналом

 

4

 

20 евро,  фотокартки ОСОБА_9,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8(том 1 ах. 60-63);

-    протоколом огляду як речових доказів і прослуховування звукозапису мікрокасет МС-60,  добровільно

виданих ОСОБА_7,  на яких містяться розмови між ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9 і

ОСОБА_2 (том 1 а.с.  97-101,  том 2 ах. 154);

·  протоколом пред'явлення осіб для впізнання свідку ОСОБА_18,  який впізнав ОСОБА_2 як особу,  що замовила відправлення троьох фотокарток жіночої статі по мережі інтернет (том 1 ах. 174);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 трьох фотокарток,  на яких сфотографовані ОСОБА_8,  ОСОБА_9, ОСОБА_7 (том 1 а.с.  36);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 купюри номіналом 20 евро,  які залишилися від суми 300 евро,  яка була її винагородою від невстановленого громадянина Німеччини за сприяння добровільному виїзду жінок за кордон з метою їх сексуальної експлуатації (том 1 а. с.  42);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 квитанції на отримання грошового переказу через систему Вестрен - Юніон із Німеччини в сумі 50 евро; квитанції на отримання грошового переказу через систему Вестерн - Юніон в сумі 115 доларів США; квитанцій на відправлення ОСОБА_2 через Аваль - Експрес грошей в сумі 300 грн. і 150 грн.; білет на поїзд Чернівці-Київ на прізвище ОСОБА_2; записники і аркуші паперу із номерами телефонів,  паспорта ОСОБА_2 (том 1 а. с.  43 - 44);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_10 двох грошових купюр номіналом по 100 евро кожна на суму 200 евро,  які залишила йому ОСОБА_2  в м.  Заставна Чернівецької області для пред'явлення грошей на українсько - польському кордоні з метою переміщення ОСОБА_9. та ОСОБА_8 до Німеччини (том 1 а. с 45);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_20 квитанції на отримання грошового переказу на суму 150 грн. від ОСОБА_2  (том 1 а. с.  33);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_8 закордонного паспорту,  належного їй,  проїздного квитка сполученням Київ - Чернівці на її ім'я (том 1 а. с.  25);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_9 закордонного паспорту на її ім'я,  проїзного квитка сполученням Черкаси - Київ (том 1 а. с.  26);

·  протоколом добровільної видачі ОСОБА_7 закордонного паспорту на її ім'я (том 1 а.с. 40)

На підставі добутих доказів,  в їх сукупності,  та в межах пред»явленого обвинувачення беручи до уваги,  що суд розглядає справу виключно в межах пред»явленого обвинувачення,  суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_2 за  ст.  15,  ч. 2  ст.  302 КК України,  як замах на звідництво для розпусти,  вчинене з метою наживи.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_2,  суд,  враховує: характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину,  який кваліфікується,  як злочин середньої тяжкості,  що вона раніше не судима,  особу підсудної,  характеризуючі дані на підсудну,  яка по місцю свого проживання характеризується позитивно. Також суд виключає пом»якшуючу обставину щире каяття,  яку слідчий зазначив у обвинувальному висновку,  оскільки в суді ОСОБА_2,  свою вину в ході судового слідства визнала частково,  лише після доведення прокурором її вини вона визнала себе винною повністю,  що на думку суду свідчить не про щире каяття,  а лише про намагання підсудної пом»якшити відповідальність за вчинений злочин.

Обставин,  яка пом'якшують покарання підсудної немає.

Обставин,  які обтяжують покарання підсудної,  немає.

З урахуванням всіх цих обставин,  суд вважає,  що виправлення і перевиховання підсудної ОСОБА_2,  можливе без ізоляції її від суспільства.

Розглядаючи клопотання підсудної про звільнення її від покарання внаслідок акту амністії,  суд вважає за можливе погодитися з думкою державного обвинувача про звільнення підсудної від призначеного судом покарання,  відповідно до п."Б",   ст. 1,  Закону України „Про амністію",  від 31.05.2005 року,  як особу у яка має на утримані двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  та дочку ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази по справі:

·  гроші в іноземній валюті в сумі 220 евро,  які квитанцією № 12 від 28.03.2005 року,  та квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 28.03.2005 року здано на депозитний рахунок ФЕВ УМВС України в Черкаській області,  - передаються в доход держави,  як нажиті злочинним шляхом;

·  мобільний телефон НОКІА 3310,  із сім картою НОМЕР_1 зданий 04.06.2004 року під розписку ОСОБА_2,  підлягає конфіскації,  як знаряддя злочину,  але враховуючи,  що він зі слів підсудної нею втрачений суд при винесенні вироку не посилається на нього і відповідно до уваги не бере;

·  портмане чорного кольору,  в якому зберігаються: записні книжки із номерами телефонів,  проїздні документи на потяги на ім'я ОСОБА_2,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  квиток на автобус; повідомлення про одержання переказу «Аваль-експрес»,  отримувач ОСОБА_20  - відправник ОСОБА_2 на суму 150 грн.; заява про переказ готівки «Аваль-експерс» на 150 грн.; заява про переказ готівки на 300 грн.,  повідомлення про відправлення ОСОБА_12 для ОСОБА_2 по системі Вестерн Юніон грошей в сумі 50 евро та 115 доларів США; аркуші паперу з записами телефонів; три фотокартки осіб жіночої статі на ім'я ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  дві мікрокасети,  які знаходяться в матеріалах кримінальної справи та зберігаються при справі,  - залишити при справі.

Судових витрат по справі немає. Керуючись  ст.  ст.  323, 324 КПК України суд,  -

 

5

 

 

ЗАСУДИВ:

 

Визнати ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  винною у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  15,  ч. 2  ст.  302 КК України.

Призначити ОСОБА_2,  покарання за вчинений злочин,  передбачений  ст.  15,  ч. 2  ст.  302 КК України,  у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,  який рахувати з часу проголошення вироку.

На підставі  ст.  76 КК України,  покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчання; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Звільнити засуджену ОСОБА_2,  від призначеного судом покарання відповідно до вимог п. "Б",   ст.  1,  Закону України „Про амністію",  від 31.05.2005 року.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу - залишити попередню,  підписку про невиїзд. Після набрання вироком законної сили,  міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд засудженій ОСОБА_2 ,  - скасувати. Цивільний позов не заявлений. Речові докази по справі:

- гроші в іноземній валюті в сумі 220 євро,  які квитанцією № 12 від 28.03.2005 року,  та квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 28.03.2005 року здано на депозитний рахунок ФЕВ УМВС України в Черкаській області,  - передати в доход держави,  як нажиті злочинним шляхом;

- портмане чорного кольору,  в якому зберігаються: записні книжки із номерами телефонів,  проїздні документи на потяги на ім'я ОСОБА_2,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  квиток на автобус; повідомлення про одержання переказу «Аваль-експрес»,  отримувач ОСОБА_20  - відправник ОСОБА_2 на суму 150 грн.; заява про переказ готівки «Аваль-експерс» на 150 грн.; заява про переказ готівки на 300 грн.,  повідомлення про відправлення ОСОБА_12для ОСОБА_2 по системі Вестерн Юніон грошей в сумі 50 євро та 115 доларів США; аркуші паперу з записами телефонів; три фотокартки осіб жіночої статі на ім'я ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  дві мікрокасети,  які знаходяться в матеріалах кримінальної справи та зберігаються при справі,  - залишити при справі.

Судових витрат по справі немає.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з  часу його проголошення.