Справа № 1 –124\11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року                              Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі : головуючого судді Ковбаси Ю.П.

при секретарі Ліщинській Я. Б.,

за участю прокурора Гайду С.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого: 28.01.2002 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст. 185 ч. 1 КК України –штраф 425 гривень;

18.03.2003 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст. 289 ч. 2 КК України –5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 21.07.2004 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст. 296 ч. 1, 309 ч. 1, 71 КК України – 6 років позбавлення волі, 14.10.2008 року умовно-достроково звільнений Літинським районним судом Вінницької області на не відбутий термін 1 рік 9 місяців 8 днів;

16.06.2010 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст. 185 ч. 2 КК України –  до 2 років позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України остаточна міра покарання –3 роки позбавлення волі,  проживаючого: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину передбаченого  ст. 186  ч. 2  КК України, -

 ВСТАНОВИВ:

16.09.2010 року приблизно о 00.30 годині ОСОБА_2 знаходячись біля під’їзду будинку №19, що по вул. Литвиненка в м. Вінниці, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого підійшов до ОСОБА_3 та наніс декілька ударів кулаком по обличчю та животу та ноги останнього та відкрито заволодів грошами в сумі 500 грн., чим ОСОБА_3  було заподіяно матеріальної шкоди на суму 500 гривень. Після цього, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд. Згідно висновку експерта № 2258 від 29.09.2010 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в навколо орбітальній ділянці лівого ока, шести саден правої та лівої щоки, в ділянці правого носового ходу, в лобній ділянці зліва, трьох саден поверхні лівого ліктьового суглобу, в ділянці ості лівої лопатки, на передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень не наносив та гроші у останнього не відбирав.

Хоча підсудний ОСОБА_2 своєї  вини у вчиненні злочину не визнав, суд вважає, що його вина повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства. Суд критично оцінює покази підсудного ОСОБА_2  і розцінює такі покази підсудного як один із засобів свого захисту і намагання уникнути від відповідальності за вчинений ним злочин.

Його винуватість повністю підтверджується показаннями потерпілого та свідка, а саме:

Потерпілий ОСОБА_3  в судовому засіданні повідомив, що ввечері він зібрався поїхати в гості до ОСОБА_4, взяв спиртне. Вони посиділи, випили. Після чого він зібрався додому, вийшовши на двір  чекав таксі після чого зустрів ОСОБА_2 з його дружиною. Вони почали розмовляти,вона сіла на лавочку, потім вони пішли в під’їзд, порозмовляли ще трішки. Дружина підсудного сказала, що іде додому, вони залишились,  після чого пішли прогулятись. Підсудний  почав його  душити, вдарив по ребрам, вони  впали, почали боротись. І він заволодів його грошима. Шкода мені не відшкодована, покарання просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що йому  зателефонував потерпілий вони домовились зустрітись. Він приїхав в стані алкогольного сп’яніння.  Попросила його піти, викликала таксі. Через декілька хвилин він зателефонував , щоб відчинила двері в під’їзд. Зайшли потерпілий, підсудний і його дружина. Що було далі їй  не відомо.

Крім того, винуватість ОСОБА_2 підтверджується і іншими матеріалами кримінальної справи дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-          протоколом усної заяви ОСОБА_3 від 16.09.2010 року про вчинення відносно  нього грабежу (а.с.2);

-          протоколом огляду місця події від 16.09.2010 року   ділянки, яка розташована в м. Вінниці по вул. Литвиненка, №19  (а.с.5);

-          протоколом очної ставки між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 від 24.09.2010 року (а.с. 28-29);

-          висновком судово-медичної експертизи № 2258 від 29.09.2010 року, згідно якої у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в навколо орбітальній ділянці лівого ока, шести саден правої та лівої щоки, в ділянці правого носового ходу, в лобній ділянці зліва, трьох саден поверхні лівого ліктьового суглобу, в ділянці ості лівої лопатки, на передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с.38);

-          ОСОБА_2 раніше судимий (а.с. 48); на обліку в кабінеті психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 56,57); за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 59).

Зокрема потерпілий  ОСОБА_3 як під час досудового слідства так і в судовому засіданні беззаперечно вказував, що саме ОСОБА_2 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я підійшов до ОСОБА_3 та наніс декілька ударів кулаком по обличчю та животу  ногам останнього та відкрито заволодів грошами в сумі 500 грн.

Суд вважає, що винуватість  підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров‘я потерпілого, вчинений повторно.

Обставиною, яка пом‘якшує покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2  судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_2  суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, те, що він позитивно характеризуються за місцем свого проживання. Разом з тим, ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, вчинив злочин під час не відбутого покарання за іншим вироком, враховуючи  його відношення до вчиненого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для його виправлення, а також   попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3  в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд приймає до уваги ст. ст. 28, 51, 328 КПК України відповідно до яких особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, якій розглядається судом разом з кримінальною справою. Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона –в даному випадку потерпілі –зобов’язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

Потерпілим  ОСОБА_3  було заявлено  цивільний позов, згідно якого останній просив  стягнути з підсудного на його користь 500 грн. матеріальної шкоди, тому суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, як такі, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,  суд, –

     ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох)  років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Староміського районного суду м. Вінниці  від 16 червня 2010 року  та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді - 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк  відбуття покарання ОСОБА_2  рахувати з 16.09.2010 року, тобто з моменту його затримання. Зарахувати в строк покарання термін перебування його під вартою з 15.03.1010 року по 18.03.2010 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3  задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500 гривень у відшкодуванні матеріальної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін –взяття під варту.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя