Судове рішення 1-814/10 від 20.04.2011

Судове рішення #14511060

Справа № 1-206/11

В И Р О К

І М’Я М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі :

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Шевчук О.В.

за участю прокурора: Курбатової І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Североуральськ Свердловської області, Росія, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, не працюючої, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої 30.11.1999 року Замостянським районним судом м.Вінниці за ч.2 ст.140 КК України до 4 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 19.05.2008 року Ленінським районним судом м.Вінниці за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік

в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в кінці червня 2010 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, перебувала в гостях в квартири своєї знайомої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, де в одній із кімнат помітила мобільний телефон марки «Нокіа 2700», який лежав на поличці у великій кімнаті. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення даного мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала вищевказаний мобільний телефон вартістю 900 гривень із сім-карткою мобільного оператора "Київстар" вартістю 25 гривень та із 8 гривнями на рухунку. Після чого з місця вчинення злочину зникла та розпорядилась викраденим на свій власний розсуд, чим завдала ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 933 грн.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 на початку липня 2010 року перебувала в квартирі АДРЕСА_3, за запрошенням власника і одній із кімнат на телевізорі помітила мобільний телефон марки «Самсунг С3050», який належав ОСОБА_3 В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на крадіжку даного мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння, діючи умисно з корисливих мотивів та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала мобільний телефон марки «Самсунг С3050»вартістю 600 гривень із сім-карткою мобільного оператора «Білайн», вартістю 25 гривень та із 3 гривні на рахунку і з карткою пам’яті вартістю 100 гривень. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла та розпорядилась викраденим на свій власний розсуд, чим завдала ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 728 гривень.

Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 28.07.2010 року перебувала в квартирі АДРЕСА_4, за запрошенням власника і на кухонному столі помітила мобільний телефон марки «РМ1001», який належав ОСОБА_5 В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на крадіжку даного мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю ОСОБА_5 та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала вказаний мобільний телефон марки «РМ1001»вартістю –600 грн. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла та розпорядилась викраденим на свій власний розсуд, чим завдала ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 600 грн.

Крім того, ОСОБА_1 30.07.2010 року біля 18.15 год. проходила біля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5, де помітила на четвертому та другому поверхах речі, які сушилися. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на крадіжку даних речей. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 зайшла до гуртожитку та піднялась на четвертий поверх, вийшла на балкон загального користування і, діючи умисно з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала одяг, а саме: бріджи чорного кольору зі стразами та зав’язками на низу штанин, вартістю 70 грн., а також троє трусів оранжевого кольору з салатовим канатом та труси коричневого кольору з леопардовим малюнком, вартістю по 10 грн. кожні, які належать ОСОБА_6, а також з білизняних мотузок ОСОБА_1 таємно викрала речі, а саме: два махрових рушники, вартістю по 30 грн. кожен, рушник, вартістю 50 грн., пляжне парео, вартістю 30 грн., комплект спальної білизни, вартістю 50 грн., двоє трусів, вартістю по 10 грн. кожні, сукню, вартістю 120 грн., футболку жіночу вартістю 70 грн., туніку, вартістю 50 грн., сумку темно-синього кольору з написом «Нью Йорк», вартістю 5 грн. та жіночі шльопанці, вартістю 45 грн., які належать ОСОБА_7

Продовжуючи свій реалізацію свого злочинного умислу на вчиненя крадіжки білизни з 2-го поверху, ОСОБА_1 спустилась на другий поверх, вийшла на балкон загального користування, діючи умисно з корисливих мотивів та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з білизняної мотузки, таємно викрала постільний комплект вартістю 150 грн., який належить ОСОБА_8, а також банний рушник вартістю 50 грн. та відкриту пачку прального порошку, що належить ОСОБА_9 Після чого ОСОБА_1 мала намір залишити місце вчинення злочину, однак вона свій злочинний умисел не змогла довести до кінця з незалежних від неї обставин, оскільки була затримана в приміщенні гуртожитку мешканцями гуртожитку з викраденим майном.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні крадіжок при зазначених обставинах визнала частково та суду пояснила, що по епізодам вчинення крадіжок телефону в липні 2010 року у потерпілої ОСОБА_3 та замаху на вчинення крадіжок 30.07.2010 року майна у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вину визнала та вказала, що вчинила крадіжку мобільного телефону у ОСОБА_3 в той час коли її ніхто не бачив, а майно у інших потерпілих викрала коли воно сушилось на балконах таємно, але її затримали в душі з сумкою з викраденими речами.

По епізодам вчинення крадіжок телефону в кінці червня 2010 року у ОСОБА_2, 28.07.2010 року мобільного телефону у ОСОБА_5, то підсудна вину не визнала та повідомила, що крадіжок вказаного майна вона не здійснювала, а на досудовому слідстві визнавала, бо був тиск з боку працівників міліції, але з боку слідчого не було. Просила суд її суворо не карати.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудною ОСОБА_1 її винуватість у вчиненні вказаних крадіжок чужого майна і замаху на вчинення крадіжок повністю підтверджується показаннями потерпілих та свідків, що були допитані в судовому засіданні і свідків та надані на досудовому слідстві та дослідженні та проаналізовані в судовому засіданні.

Так, по епізоду вчинення крадіжки в червні 2010 року мобільного телефону у ОСОБА_2, то винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом допиту в якості підозрюваної ОСОБА_1 від 23.08.10 року, де вона визнала вину повністю по даному епізоду та вказала на обставини вчинення вказаної крадіжки мобільного телефону шляхом вільного доступу в квартирі ОСОБА_2 (а.с. 67, 106-110);

- протоколом допиту в якості обвинуваченої ОСОБА_1 від 31.08.10 року, де остання визнала вину повністю по даному епізоду та вказала на обставини вчинення вказаної крадіжки мобільного телефону у вказаної потерпілої (а.с.133-134);

- показаннями свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що зі слів працівників міліції йому стало відомо, що підсудна вчинила крадіжку мобільного телефону у квартирі ОСОБА_2;

- протоколом усної заяви ОСОБА_2 від 23.08.2010 року, згідно якого вона вказала на особу на ім.»я «ОСОБА_1», що скоїла крадіжку її мобільного телефону (а.с.58);

- довідкою-розкриття від 23.08.2010 року, згідно якої по заяві ОСОБА_2 було встановлено, що даний злочин вчинила ОСОБА_1 (а.с. 57);

- цивільним позовом ОСОБА_2 від 06.09.10 р. на суму 933 грн. ( а.с.73);

- постановою помічника прокурора Ленінського району м.Вінниці від 03.03.11, згідно якої по заяві ОСОБА_1 щодо незаконних дій працівників міліції щодо тиску та погроз визнання нею вину по всіх епізодах було проведено перевірку та в порушенні кримінальної справі відносно працівників міліції за фактом незаконного проведення дізнання було відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст..6 п.2 КПК України (а.с.282-283).

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, суд вважає, що винуватість підсудної ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення мобільного телефону у ОСОБА_2 доведена в судовому засіданні, оскільки у своїх заявах про злочин потерпіла ОСОБА_2 вказана на підсудню, як на особу, що вчинила крадіжку її мобільного телефону, на досудовому слідстві ОСОБА_1 визнавала вину повністю по даному епізоду як під час допиту її слідчим в якості підозрюваної, так і під час допиту її в якості обвинуваченої і як вона сама пояснила суду слідчий на неї тиск не здійснювала, а тому ніхто не заважав їй відмовитись від дачі показів по даному епізоду або не визнати вину по ньому.

Крім того, відповідно до постанови прокуратури Ленінського району м.Вінниці від 03.03.11 в порушенні справи щодо працівників міліції відмовлено, тобто факт тиску на неї з боку органів дізнання встановлено не було, а тому її дії по даному епізоду необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

По епізоду вчинення крадіжки в липні 2010 року мобільного телефону у ОСОБА_3 то її винуватість підтверджується:

- зізнавальними показаннями самої підсудної ОСОБА_1 в судовому засіданні, де вона вину визнала повністю та пояснила, що вчинила крадіжку мобільного телефону в той час, коли її ніхто не бачив та здала його в ломбард за 180 грн., гроші витратила на власні потреби;

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка суду пояснила, що вона прийшла до своєї подруги та лишила там свій мобільний телефон на підзарядку і пішла в іншу кімнату. Вони разом з підсудної вживали спиртні напої. В той час коли ніхто не бачив, то підсудна викрала її мобільний телефон «Самсунг»і вийшла з квартири, закривши двері на ключ. Телефон не повернули, позов підтримує та просить задовільнити;

- протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_3 від 23.08.2010 року, де вона вказала про вчинення крадіжки ОСОБА_1 мобільного телефону (а.с. 78);

- явкою з повинною ОСОБА_1 від 23.08.2010 року, де вона вину визнає у вчиненні крадіжки мобільного телефону у дівчини на ім’я ОСОБА_3 ( а.с. 81);

- цивільним позовом ОСОБА_3 на суму 728 грн. ( а.с.85).

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, суд вважає, що винуватість підсудної ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення мобільного телефону у ОСОБА_3 доведена в судовому засіданні, оскільки в судовому засіданні вона визнала вину повністю по даному епізоду та вчинення крадіжки вказаного телефону нею доведено іншими доказами у справі, тому її дії по даному епізоду необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

По епізоду вчинення крадіжки 28.07.2010 року мобільного телефону у ОСОБА_5, то винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину підтверджується:

- протоколом допиту в якості підозрюваної ОСОБА_1 від 23.08.10 року, де вона визнала вину повністю по даному епізоду та вказала на обставини вчинення вказаної крадіжки (а.с. 109-110);

- протоколом допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_1 від 31.08.10 року, де остання визнала вину повністю по даному епізоду та вказала на обставини вчинення вказаної крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_5 (а.с. 133-134);

- протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_5 від 23.08.2010 року, згідно якої вона вказала на жінку на ім.»я ОСОБА_1, що вчинила крадіжку її мобільного телефону (а.с. 91);

- цивільним позовом ОСОБА_5 на суму 600 грн. (а.с.96);

- постановою помічника прокурора Ленінського району м.Вінниці від 03.03.11, згідно якої по заяві ОСОБА_1 щодо незаконних дій працівників міліції щодо тиску та погроз визнання нею вину по всіх епізодах було проведено перевірку та в порушенні кримінальної справі відносно працівників міліції за фактом незаконного проведення дізнання було відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст..6 п.2 КПК України (а.с.282-283).

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, суд вважає, що винуватість підсудної ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення мобільного телефону у ОСОБА_5 доведена в судовому засіданні, оскільки у своїх заявах про злочин потерпіла ОСОБА_2 вказана на підсудню, як на особу, що вчинила крадіжку її мобільного телефону, ОСОБА_5 на досудовому слідстві ОСОБА_1 визнавала вину повністю по даному епізоду як під час допиту її слідчим в якості підозрюваної, так і під час допиту її в якості обвинуваченої і як вона сама пояснила суду слідчий на неї тиск не здійснювала, а тому ніхто не заважав їй відмовитись від дачі показів по даному епізоду або не визнати вину по ньому.

Крім того, відповідно до постанови прокуратури Ленінського району м.Вінниці від 03.03.11 в порушенні справи щодо працівників міліції відмовлено, тобто факт тиску на неї з боку органів дізнання встановлено не було, а тому її дії по даному епізоду необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

По епізоду замаху на вчинення крадіжки 30.07.2010 року особистих речей у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, то винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

- зізнавальними показаннями самої підсудної ОСОБА_1 в судовому засіданні, де вона вину визнала повністю по даному епізоду, зазначивши, що вчинила крадіжку зазначених речей в той час, коли її ніхто не бачив, але з приміщенні гуртожитку не вийшла, оскільки була затримала з викраденими речами в приміщенні душової кабінки;

- показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка суду пояснила, що з балкону 4-го поверху загального користування у неї зникли речі –нижня білизна та шорти. Речі повернуто, претензій немає;

- показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка суду пояснила, що у гуртожитку у неї зникли речі;

- показаннями потерпілої ОСОБА_8 повідомила, що 30.07.10 вона повернулась додому та помітила, що відсутні речі у неї та почали із сусідкою шукати, хто міг вкрасти. В душі помітили сигаретний дим і там затримали підсудню з викраденими речами;

- показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка суду повідомила, що підсудну затримали в душі і в сумці при ній було вилучено речі викрадені у неї –пральний порошок та рушник. Викрадені речі їй повернуто;

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка суду пояснила, що вона із сусідкою пішли шукати викрадену білизку та затримали підсудню із великими сумками із викраденими речами;

- протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_8 від 30.07.2010 року щодо прийняття мір до особи, що викрала майно (а.с. 6);

- протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_9 від 30.07.2010 року щодо прийняття мір до особи, що викрала майно (а.с. 7);

- протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_7 від 30.07.2010 року щодо прийняття мір до особи, що викрала майно (а.с. 8);

- протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_6 від 30.07.2010 року щодо прийняття мір до особи, що викрала майно (а.с. 9);

- протоколом огляду місця події від 30.07.2010 року, згідно якого було оглянуто та виявлено сумки із рушниками та білизною (а.с. 10-13);

- протоколом огляду речових доказів від 09.08.2010 року та постановою про приєднання по справі речових доказів (а.с. 22-31);

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, суд вважає, що винуватість підсудної ОСОБА_1 у вчиненні замаху на таємне викрадення особистих речей у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 доведена в судовому засіданні, оскільки в судовому засіданні вона визнала вину повністю по даному епізоду, що також підтверджується і узгоджується із показаннями потерпілих і свідків по справі, тому її дії по даному епізоду необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.185 КК України, як закінчений замах на викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При обранні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує, що вона раніше судима (а.с.117-121), вчинила ряд нових та умисних злочинів, на обліку у наркологічному диспансері та психіатричні лікарні не перебуває (а.с. 124-125), за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо (а.с. 126).

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудної ОСОБА_1 суд вважає щире каяття, оскільки вона визнала вину повністю по ряду епізодів вчинення злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудної ОСОБА_1 суд вважає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп»яніння.

З урахуванням наведених обставин справи, особи підсудної ОСОБА_1 суд вважає, що виправлення підсудної можливе без ізоляції від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням вимог ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання та звільненням від покарання на підставі ст..75 КК України.

На досудовому слідстві потерпілими було заявлено до підсудних цивільні позови про стягнення матеріальної шкоди, а саме: ОСОБА_2 на суму 933 грн. (а.с. 73), ОСОБА_3 на суму 728 грн. (а.с. 85) та ОСОБА_5 на суму 600 грн. (а.с. 96).

З врахуванням думки учасників процесу та матеріалів справи суд вважає, що позовні заяви слід задовольнити повністю, оскільки розмір заподіяної шкоди підтверджується матеріалами справи, показаннями потерпілих як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, вони є хронологічно послідовними щодо кількості та вартості викраденого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України.

За ч.1 ст.185 КК України призначити їй покарання у виді –одного року позбавлення волі.

За ч.2 ст.185 КК України призначити їй покарання у виді –чотирьох років позбавлення волі.

За ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України призначити їй покарання у виді –двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим та призначити їй остаточне покарання у виді –чотирьох років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки.

Згідно ст. 76 ч.1 п. п. 2, 3, 4 КК України покласти на ОСОБА_1 обов‘язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання та роботи, а також періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд звільнивши з –під варти в залі суду.

Речові докази по справі, а саме:

- рушники у кількості 3 шт.: блакитного, зеленого та коричневого кольору, пляжне парео, комплект атласний (халат, труси, майка), жіночі труси в кількості 2 шт. –синього та блакитного кольору, сукня жіноча, футболка жіноча, туніку шифонову, шльопанці жіночі бежевого кольору, господарча сумка, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 –залишити останній.

- бриджі чорного кольору зі стразами та зав’язками на низу штанин, труси у кількості 3 штуки: оранжевого кольору, з салатовим канатом що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 –залишити останній, а труси коричневого кольору з леопардовим малюнком, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області передати власнику - ОСОБА_6

- комплект постільної білизни (простирадло, підодіяльник, наволочки 2 шт.) салатового кольору з метеликами, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_8–залишити останній.

- рушник синього кольору з чорним шнурком, відкритий пакет прального порошку, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9–залишити останній.

- бюстгальтер рожевого кольору, шльопанці жіночі чорного кольору, мельничку з милом, запальничку, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області –знищити.

Цивільний позов ОСОБА_2 –задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 933 гривень у відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Цивільний позов ОСОБА_3 –задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 728 гривень у відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Цивільний позов ОСОБА_5 –задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 600 гривень у відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Ленінський районний суд м.Вінниці протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя:

підпис

Вирок набув законної сили 07.04.2011 року.

Копія вірна: