Справа № 1-285/11

ряд. стат. звітності –20

ряд стат. звітн. - 0707

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

08  квітня 2011 року                                                                    м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області  в особі:

головуючого-судді                                               Котубей І.І.

при секретарі                                                  Нейметі П.П.

з участю прокурора                                         Демко В.В.

підсудного                                                            ОСОБА_1

потерпілого                                                            ОСОБА_2,

законного представника потерпілого                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше  не судимого

за ч.2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2010 року приблизно о 07 год. 45 хв. в м.Мукачево по вул. Я.Каменського, 59, біля центрального входу в Мукачівський гуманітарний педагогічний коледж,  ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до неповнолітнього  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,  та під погрозою застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, яке виразилось в погрозі його побиття, що було сприйняте неповнолітнім потерпілим, як реальне та дійсне,  відкрито викрав у нього мобільний телефон марки «Samsung S - 3310», IMEI - НОМЕР_1, бувший в користуванні,  вартість якого згідно висновку експерта за № ОМ-117 від 17.01.2011 року становить 540 грн. 00 коп., в середині якого знаходилася сім картка від мобільного оператора «Київстар», вартість якої згідно довідки фахівця товарознавця становить 10 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в розмірі 30 грн.  Всього ОСОБА_1 відкрито викрав майна від неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 580 грн. 00 коп., чим самим заподіяв йому матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою в скоєному злочині визнав повністю і дав суду пояснення по суті справи. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не наказувати. Показав, що 24 грудня 2010 року ранком він проходив в м.Мукачево по вул. Каменського, напроти входу в Мукачівський коледж, і побачив там ОСОБА_2, з яким вони були знайомі. Підійшовши до нього він попросив гроші, однак ОСОБА_2 грошей йому не дав. Тоді він вирішив забрати в нього телефон, який продати і отримати за нього гроші. Він сказав потерпілому, щоб той дав йому телефон, але коли ОСОБА_2 відповів, що телефон не віддасть, почав йому погрожувати, а саме сказав, що нанесе йому удари. Тоді ОСОБА_2 віддав йому мобільний телефон, взявши його він через деякий час продав своєму знайомому за 300 грн., а гроші витратив на власні потреби. На даний час дуже жаліє про вчинене, просить надати йому можливість виправити свою поведінку і не позбавляти волі. Він зробив для себе належних висновків, раніше не скоював ніяких злочинів та правопорушень і в подальшому їх скоювати не буде. Заподіяну потерпілому шкоду відшкодував повністю, крім того відшкодував витрати законному представнику потерпілого, пов’язані з поїздками в міліцію та в суд при розгляді справи.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий   ОСОБА_2 показав, що  ранком 24 грудня 2010 року він знаходився біля мукачівського педагогічного коледжу і в цей час до нього підійшов ОСОБА_1, з яким вони були знайомі. Той попросив у нього гроші, але він сказав, що немає. Тоді ОСОБА_1 говорив, щоб він попросив гроші у когось із своїх знайомих, але він відповів, що цього робити не буде.  Після того ОСОБА_1 сказав, щоб він віддав йому свій мобільний телефон. Коли він відмовився віддавати телефон, ОСОБА_1 почав йому погрожувати, сказав, що якщо не віддасть телефон, то «схопить двійочку». Він розумів, що «схопити двійочку», це означає отримати два удари руками, сприйняв цю погрозу як реальну, боявся підсудного, тому віддав йому свій телефон. Забравши телефон ОСОБА_1 кудись пішов. На даний час до підсудного претензій не має, оскільки той попросив у нього вибачення, телефон йому повернуто, шкоду відшкодовано повністю, тому просить суворо його не наказувати і не позбавляти його волі.   

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 показала, що вона також не має ніяких претензій до підсудного, просить не позбавляти його волі. На даний час підсудний повністю відшкодував завдану її сину матеріальну шкоду, крім того він відшкодував їй витрати, пов’язані з поїздками в органи міліції та суд для розгляду даної кримінальної справи. В зв’язку з цим вона вважає, що суд повинен врахувати важкі сімейні умови у підсудного, який проживає без матері та без батька, тому йому необхідно надати шанс виправити свою поведінку без позбавлення його волі.

За згодою учасників судового розгляду, на підставі ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміє підсудний  зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснив, що в такому випадку  він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, тому суд обмежився допитом підсудного, потерпілого, законного представника та дослідженням матеріалів справи.

          Крім визнання підсудним своєї вини, його вина підтверджується  дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме:

-          довідкою про вартість стартового пакету Київстар (а.с.10);

-          протоколом огляду місця події   з фото таблицею, під час якого оглянуто викрадений мобільний телефон (а.с. 11-15);

-          протоколом виїмки від 10.01.2011 року, відповідно до якого проведено виїмку картонної коробки від мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 27);

-          протоколом очної ставки між підсудним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2, під час якої підсудний повністю погодився з показами потерпілого та підтвердив їх (а.с. 52-54);

-          протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.01.2011 року, згідно якого підсудний ОСОБА_1 показав, як саме і при яких обставинах він відкрито викрав телефон у потерпілого  (а.с.62-66);

-          протоколом огляду мобільного телефона (а.с. 67-70);

-          висновком експерта № ОМ-117 від 17.01.2011 року, згідно якого ринкова вартість телефону марки «Samsung S - 3310», бувшого у використанні, станом на 24.12.2010 року складала 540 грн.  (а.с.77-83);

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1, кваліфікована досудовим слідством за ст. 186 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя  чи здоров’я потерпілого, в судовому засіданні доведена повністю.

         Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

         Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної потерпілому шкоди.

         При обрані виду і розміру покарання суд враховує обставини, що пом’якшують покарання підсудного, відсутність обтяжуючих покарання обставин, характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, всі обставини справи, особу підсудного ОСОБА_1, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому злочині, жаліє про вчинене, повністю відшкодував заподіяну шкоду, по місцю проживання характеризується посередньо.

          З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

         Цивільний позов по справі не заявлено.

         Речові докази –мобільний телефон та картонну коробку до нього, слід повернути потерпілому ОСОБА_2, у якого вони знаходяться на зберіганні.

         Керуючись ст.ст. 81, 93, 323,324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

        ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення  волі строком на чотири роки.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки та з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи  або навчання.

          Запобіжній захід ОСОБА_1 залишити попередній –підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу.

Речові докази по справі - мобільний телефон та картонну коробку до нього, повернути потерпілому ОСОБА_2, у якого вони знаходяться на зберіганні.

          Вирок може бути оскаржено на протязі 15-ти діб з моменту його оголошення через цей суд в апеляційний суд Закарпатської області.

          Суддя Мукачівського

           міськрайонного суду                                                                         І.І.Котубей