ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №  2-а-156/11

   25.02.2011 року                                                                                                   м.Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

В особі головуючого судді -  Беламут П.  М.,

при секретарі -  Матьола В.Ю.     

                                         за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»   

ВСТАНОВИВ:

  Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду  20 січня 2011  року з  даною позовною заявою, посилаючись на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІУ (далі - Закон 2195) вона належить до соціальної категорії "дитина війни". Згідно ст. 6 Закону 2195 з січня 2006 року  дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Така допомога їй не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено норми Закону 2195, а також Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", яким було внесено зміни до ст.. 6 Закону 2195, відповідно до якого дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни, просить суд поновити строк звернення до суду, посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав,  про порушення прав їй стало відомо тільки в вересні 2010 року, коли це питання стали широко висвітлювати у засобах масової інформації, визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області щодо не нарахування їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 червня 2008 року по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі Закарпатської області здійснити їй нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 червня 2008 року і по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі Закарпатської області здійснювати їй нарахування та виплачувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2011 року і надалі, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

       Позивач ОСОБА_2 для участі в розгляді справи не з’явилася, але подала суду заяву, в якій просить суд справу розглядати в її відсутність за участю її представника ОСОБА_1,  а тому на підставі ст. 128 КАС України справу розглянуто в її відсутність.

     Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а тому на підставі  ст. 128  КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

     Представник позивача ОСОБА_1 в суді позов підтримала, з мотивів, викладених в позовній заяві, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

     Позиція відповідача викладена в  запереченні на адміністративний позов де  відповідач  позовні вимоги заперечив повністю, посилаючись на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ, у відповідності з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 "Про Державний бюджет

України на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону 2195, з урахуванням статті 111 Закону України "Про держбюджет України на 2007 рік". Стаття 7  Закону 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що Законом 2195 передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду відсутні. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, отже немає підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, таким чином в 2006 році виплата соціальної допомоги «дітям війни» не проводилась у зв»язку з відсутністю механізму їх проведення та коштів передбачених у Державному бюджеті України, а в 2007 році таке підвищення проводилось тільки тим дітям війни, які визнані інвалідами, що встановлено ст.. 111 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік», також 23 квітня 2008 року КМУ прийнято  постанову «Про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій», якою встановлено, що пільги, компенсації та гарантії зазначені в пунктах 22, 38, 40, 41, 45, 49, 52, 61, 67, 68, 72, 77, 78, 82, 84, 94 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», надаються у порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою, тобто чіткого механізму надання пільг дітям війни не встановлено, ЗУ «Про державний бюджет на 2009-2011» роки чіткого механізму надання пільг дітям війни , так і не встановлено, оскільки позивач не є інвалідом, отже згадане підвищення пенсії за період з 01 червня 2008 року по теперішній час та  з 01 січня 2011 року і надалі згідно норм чинного законодавства не може виплачуватися, крім того позивачем пропущено піврічний строк для звернення до адміністративного суду з позовом так як такий строк вважає з дня набрання чинності  Закону 2195 з 1 січня 2006 року, просить суд відмовити в поновленні строків для звернення до суду за період з 01 червня 2008 року по теперішній час та з 01 січня 2011 року і надалі та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

     Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

      Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195 –ІY. Відповідно до ст. 6 цього закону позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195 –ІY було зупинено, як було зупинено цю норму в 2006 році ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік». Пунктом 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" текст статті 6 "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, а саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

     Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадянам) визнано таким, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

       Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік".

    Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

    Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22 травня 2008 року не поширюється.

      Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 3  Закону України № 2195 –ІY, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Стосовно виплати доплати до пенсії дітям війни за період 2009-2010 років, починаючи з 1 січня 2009 року у відповідача не було підстав для невиконання вимог  ст. 6 Закону України № 2195-Y щодо підвищення пенсії дітям війни на 30 % мінімальної пенсії за віком.  Статтею 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році, а  Законом України «Про держаний бюджет України на 2010 рік»- у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

     Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-1Удалі Закон 1058\ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        При цьому, ч.3 ст. 28 цього  ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

      Однак, враховуючи той факт, що Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на пропозицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту,який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищенням дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої  Закону України № 2195 –ІY, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру місячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

       Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195 –ІY не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України» Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управлінням УПФ України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням ПФУ за місцем проживання позивачів є управління ПФУ в Іршавському районі. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що саме управління ПФУ в Іршавському районі є належним відповідачем по даній справі.

     Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач мала право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 % як дитина війни за період з 01 червня 2008 року по день постановлення рішення суду, однак в частині позовних вимог за період з 01 червня 2008 року по 20 липня 2010 року в задоволенні позову слід відмовити, у зв’язку з пропуском позивачем піврічного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України.

       Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто з моменту прийняття Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Законів України про державний бюджет на 2009 та 2010 роки та офіційного оприлюднення даних нормативно-правових актів позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, однак із даним позовом позивач звернулася до суду тільки 20 січня 2011 року. Посилання позивача ОСОБА_2 на те, що про рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року вона дізналася тільки в вересні 2010 року, коли це питання стали широко висвітлювати в засобах масової інформації, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає необгрунтованим, та приходить до висновку, про відмову в задоволенні клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відповідно про відмову в задоволенні позову за період з 01 червня  2008 року по 20 липня 2010 року.

       Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснювати  нарахування та виплачувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  в подальшому,  суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині, виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Захисту підлягає порушене право, якщо таке мало місце до ухвалення постанови. Постанова, яка грунтується на припущеннях про можливість порушення прав після її ухвалення є незаконною, як і обрання судом способу захисту порушення прав на майбутнє.

      За таких обставин, суд приходить до висновку  що управління Пенсійного фонду в Іршавському районі слід зобов’язати здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 20 липня 2010  року  по 25 лютого 2011 (день постановлення рішення суду) , з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати.

        Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 86,159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

   1.   Позов задовольнити  частково.

   2.          Визнати дії Управління Пенсійного Фонду  України у Іршавському районі по відмові у нарахуванні позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни неправомірними.

    3.          Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України          у Іршавському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20 липня 2010 року по 25 лютого 2011 року.

    4.          В решті позовних вимог відмовити.

     5.   Стягнути з Управління Пенсійного          Фонду України          у Іршавському районі в користь ОСОБА_2 3,40 грн. в повернення витрат по оплаті судового збору.

     Апеляційна скарга на постанову суду  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іршавський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                              Суддя                                                                           П.  М.  Беламут