Справа №  2-51/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року   Кіровський  районний суд м. Кіровограда

                     в складі:       головуючого судді – Бурко Р.В.

                                           при секретарі – Кац-Філімончук І.В..,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовном ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ Ві Ей Бі Банк) в особі Кіровоградської філії про  визнання дій ПАТ Ві Ей Бі Банк, що до  зміни відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року з  13% до 17% - неправомірними та зобов’язання відповідача зробити перерахунок процентної ставки із коштів які сплачуються банку  нею щомісячно із розрахунку 13 % починаючи з 20.11.2008 року,  суд -

В С Т А Н О В  И  В:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ Ві Ей Бі Банк) в особі Кіровоградської філії про визнання дії ПАТ Ві Ей Бі Банк що до зміни відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року з  13% до 17% - неправомірними та зобов’язання відповідача зробити перерахунок процентної ставки із коштів які сплачуються банку  нею щомісячно із розрахунку 13 % починаючи з 20.11.2008 року,, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що 31 жовтня 2007 року Відповідач надав Позивачу кредит в сумі 25 000 доларів США, вказавши, що ця сума складає в еквіваленті 126250 гривень по курсу НБУ на момент укладання цього Договору. Кредит видавався на споживчі потреби. Позивач не займається зовнішньоекономічною діяльністю. Оформляючи кредит в банку Позивач просив Відповідача надати йому кредит у національний валюті але банк відмовив.

Відповідно до ст.. 99 Конституції України гривня, є грошовою одиницею України і виступає єдиним законним платіжним засобом в Україні. Ст.35 Закону України «Про Національний банк» також закріплює це положення і вказує, що гривня, як національна валюта України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів.

Згідно п.1,2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції, яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Відповідач надав, а фактично продав згідно договору застави майна, Позивачу долари США за ціною 1 долар США за 5,05 гривні, вказавши в договорі суму кредиту в доларах - 25000 і в гривні -126250 грн. на момент укладання договору.

Згідно п. 1,4 договору сторони домовилися за користування грошима Відповідача Позивач повинен сплачувати 13% річних.

Відповідачем був складений графік погашення Позивачем кредиту і процентів за його користування.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання З'часників господарських відносин повинні бути виражені і підлягати оплаті у гривнях.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між особою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Відповідач до кредитного договору надав графік погашення кредиту і відсотків, в
якому була вказана щомісячна сума-373,50 долара США, що була еквівалентна1886,18
грн. на момент отримання кредиту Позивачем.

З 20 листопада 2008 року Відповідач в порушенні статей 525, 651 ЦК України ст.Л 1 Закону України «Про захист прав споживача», а також Постанова НБУ №319 від 11 жовтня 2008 року, яка забороняла комерційним банкам підвищувати ставку по кредитам в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки до 17% річних. З цього терміну Позивач повинен йому сплатити вже не 373,50 доларів США, а 430 доларів щомісячно

Змінюючи процентну ставку за користуванням кредитом Відповідач не змінив графік погашення кредиту, не запросив довідки про фінансовий стан Позивача і його Поручителів і їх спроможність виплачувати по новим ставкам і підвищеному курсу долара кредит

В нових умовах підвищення курсу долара і процентної ставки Позивач сплачує щомісячно Відповідачу 1900 грн. і 88 грн. за банківські послуги. Із вказаної суми Відповідач с урахуванням підвищеної процентної ставки і курсу долара США на момент оплати зараховує Позивачу тільки 253-256 доларів США, цієї суми не вистачає навіть для сплати процентів які встановив Відповідач. Таким чином основний борг по кредиту залишається не погашеним і це дає можливість Відповідачу нараховувати Позивачу ще штрафні санкції за несплату відсотків. При таких умовах які незаконно нав'язав Відповідач Позивач ніколи не сплатить йому кредит і ще віддасть йому заставне майно.

На 04.11.2009 року згідно довідки наданої Позивачу Відповідач із коштів які щомісячно йому сплачує Позивач зарахував собі 5765,75 доларів США відсотків по кредиту, 1399,88 доларів США основного бору та 3471,95 грн. комісійної винагороди.

Так, у розділі 3 договору зобов'язання Відповідача налічують всього 4 пункти, коли права його налічують аж 13 пунктів, у Позивача в договорі навпаки зобов'язання налічують 15 пунктів більшість з яких дискримінаційні, а права всього 3 пункти,які навіть не виконуються Відповідачем.

Про збільшення процентної ставки за користування кредитом потрібно з'ясувати, чи приймалося Правлінням банку рішення про зміну умов кредитного договору. Уразі прийняття такого рішення, згідно п.4 ст.Н Закону України «Про захист прав споживачів» Відповідач повинен був у семиденний термін письмово повідомити про це Позивача.

5 листопада 2008 року за № 17/25-1338 Позивачем був отриманий лист, підписаний особою повноваження якої були незрозумілі Позивачу і в якому від імені Відповідача повідомлялося про підняття процентної ставки за користування кредитом.

Додаткова угода №2 до договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року також була підписана не уповноваженою особою.

Згідно ст..203 ЦК України особа , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В даному випадку лист і додаткову угоду№2 яку надав Позивачу Відповідач не можна визнати дійсними документами. З огляду на це потрібно з'ясувати ким і коли було прийняте Відповідачем рішення про зміну умов кредитного договору і стосувалося це тільки Позивача чи і інших споживачів.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається виключно за взаємною згодою сторін. Аналогічна норма є і в частині 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Вказані норми закону передбачають, що договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною.

Позивач в своїй позовній заяві надав суду достатні докази порушення Відповідачем )в договору, а також на скільки істотно змінилися обставини, що якби сторони могли передбачити, вони не уклали б договір, а бо уклали б його на інших умовах.

На підставі викладеного, керуючись ст..525 ЦК України, ст.ст. 188,189,198 сподарського кодексу України, ст..35. Закону України «Про Національний банк»

          Представник позивача  в судовому засіданні неодноразову уточнював позовні вимоги. Ухвалами суду позовні вимоги, що до зобов’язання відповідача змінити умови договору, перерахування боргу в іноземній ввалюті, у валюту України за офіційним курсом НБУ на момент укладення угоди; визнання дродатковоїь угоди від 31.10.2007 року нікчемною; відміни штрафних санкцій  - залишенні без розгляду.

          В послідуючому позивач виклав позовні вимоги в слідкуючій режакції та просить суд  ухвалити рішення яким  визнання дій ПАТ Ві Ей Бі Банк, що до  зміни відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року з  13% до 17% - неправомірними та зобов’язання відповідача зробити перерахунок процентної ставки із коштів які сплачуються банку  нею щомісячно із розрахунку 13 % починаючи з 20.11.2008 року, обґрунтував свої вимоги поситлаючись на обставини викладенні в позовній заяві.

          Представник відповідача позовні вимоги - визнання дій ПАТ Ві Ей Бі Банк, що до  зміни відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року з  13% до 17% - неправомірними та зобов’язання відповідача зробити перерахунок процентної ставки із коштів які сплачуються банку  нею щомісячно із розрахунку 13 % починаючи з 20.11.2008 року -  не визнав та пояснив суду, що  ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заперечує проти позову ОСОБА_1 про визнання підвищення процентної ставки за кредитним договором неправомірним, вважаємо позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Між позивачем та відповідачем 31.10.2007 року було укладено кредитний договір за № 308/2007/СІ, згідно якого позивачу було надано кредитні кошти у сумі 25 000.00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних.

20 листопада 2008 року плата за користування кредитними коштами була встановлена у розмірі 17 % річних.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначені умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписанням, зазначеного вище кредитного договору, сторони підтвердили, що вони згодні зі всіма умовами укладеного договору, окрім того, також і те, що вони погодили порядок зміни розміру відсоткової ставки (п.п. 5.1 - 5.З.).

Підставою зміни розміру процентної ставки сторони погодили в п. 5.1. кредитного договору, в якому зазначено, що в разі настання події, незалежної від волі сторін Договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, у тому числі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Дана підстава мала місце, оскільки з моменту укладення договору та до моменту ініціювання підвищення розміру процентної ставки підвищився розмір облікової ставки НБУ з 8 % до 12%, відповідно до постанови Правління НБУ від 21.04.2008 року № 107.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 42 закону України «Про Національний банк України», НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій: надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

Однією з основних процентних ставок, яка визначає вартість кредитних ресурсів будь-якого комерційного банку є ставка овернайт. Дана ставка на протязі жовтня, листопада, грудня 2008 року постійно зростала. У жовтні дана ставка складала - 15% під забезпечення державними цінними паперами та 16 % без забезпечення, з 27 листопада - вже відповідно 17 % та 18%, а з 19 грудня - 22% та 25 % за кредитами у національній валюті, в якій переважно і здійснювалося кредитування на міжб анківському кредитному ринку. Оскільки у зазначений період через ряд заходів Національного банку України, спрямованих на підтримання стабільності економіки та курсу національної валюти, кредити в іноземній валюті, як і сама іноземна валюта стала дефіцитом, тому коливання процентних ставок за кредитами в іноземній валюті не були такими різкими, але розмір змінювався від 3,3% до 11,5 %. При цьому поняття «вартість кредитних ресурсів» включає в себе залучені кошти як у національній валюті, так і в іноземних валютах, в яких здійснюється міжбанківське кредитування.

Окрім цього, середньозважені ставки на міжбанківському кредитному ринку, у жовтні-листопаді 2008 року досягли 17,7-54,4%, порівняно з 4,7 % - 14,3%. у вересні.

Тому, виключно з зазначеними вище обставинами Банком було прийнято рішення про збільшення відсоткових ставок за кредитними договорами,в тому числі і за Договором, в даному випадку до 17 % річних.

Відповідно до підпункту 5.1.1. про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом Банк зобов»язаний повідомити позичальника листом з повідомленням на адресу, що вказана в статті 8 договору, або на іншу письмово повідомлену позичальником адресу, не пізніше ніж за 10 днів до дати початку її застосування, а також надати для укладення проект відповідної додаткової угоди до договору.

Згідно п.п. 5.1.З., позичальник отримавши повідомлення Банку про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, повинен підписати додаткову угоду до договору та направити її на адресу банку. Пунктом 5.1.2. передбачений також порядок відмови позичальника від зміни розміру процентної ставки, а саме у разі незгоди, позичальник протягом 10 днів зобов»язаний повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції повному обсязі та інші платежі за договором. Після сплати позичальником зазначених сум , дія кредитного договору вважаться припиненою.

У разі, якщо позичальник не здійснив передбачених дій у десятиденний строк (повернення всіх зазначених вище сум), новий розмір процентної ставки вважається таким, що погоджений із позичальником.

Отже сторони, Договору передбачили можливість настання таких обставин, а також визначили їх наслідки та порядок дій кожної сторони у випадку настання цих обставин.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          З’ясувавши обставини спору, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України -  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.   

Як слідує з ст.. 11 ЦПК України – суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених  ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь у справі.   

          Судом встановлено, що  31 жовтня 2007 року ПАТ Ві Ей Бі Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 25 000 доларів США, вказавши, що ця сума складає в еквіваленті 126250 гривень по курсу НБУ на момент укладання цього Договору. Кредит видавався на споживчі потреби. Позивач не займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Відповідно до ст.. 99 Конституції України гривня, є грошовою одиницею України і виступає єдиним законним платіжним засобом в Україні. Ст.35 Закону України «Про Національний банк» також закріплює це положення і вказує, що гривня, як національна валюта України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Відповідач надав, а фактично продав згідно договору застави майна, Позивачу долари США за ціною 1 долар США за 5,05 гривні, вказавши в договорі суму кредиту в доларах - 25000 і в гривні -126250 грн. на момент укладання договору.

Згідно п. 1,4 договору сторони домовилися за користування грошима Відповідача Позивач повинен сплачувати 13% річних.

З 20 листопада 2008 року Відповідач в порушенні статей 525, 651 ЦК України ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», а також Постанова НБУ №319 від 11 жовтня 2008 року, яка забороняла комерційним банкам підвищувати ставку по кредитам в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки до 17% річних.

5 листопада 2008 року за № 17/25-1338 Позивачем був отриманий лист - повідомлення про підняття процентної ставки за користування кредитом, та додаткова угода №2 до договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається виключно за взаємною згодою сторін.

Відповідно до  умов вказаного договору  - у разі  зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі  настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора та яка не залежить від волі сторін, кредитор має право змінити ( збільшити  або зменшити процентну  ставку за користуванням кредитом, що визначена  цим договором. В період дії договорів поруки, зазначених в п. 2.1.1.3 цього Договору, та п.7 заяваи про отримання кредиту, збільшення розміру процентної ставки здійснюється за письмовою згодою поручителя.

Згідно   розділу 4 договору -  про намір змінити розмір процентів кредитор зобов»язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування  , а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. З договору слідує, що у разі , якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов»язаний протягом строку, зазначеного в  умовах цього договору, підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору.

Відповідно до умов договору  – у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів, або не буде отримана письмова згода поручителя на  збільшення процентної ставки, позичальник зобов»язаний повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти , комісії та можливі штрафні санкції ( штраф,пеню) в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.   

Судом встановлено, що    відповідач з 31.10. 2007 року в односторонньому порядку  збільшив процентну ставку   з 13 процентів річних до 17 процентів річних.   

Відповідно до ст.. 55 Закону України  « Про банки і банківську діяльність»  відносини банку з клієнтом регулюються  законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами( договором)  між клієнтом та банком.   

Згідно  ст.. 627 ЦК України -  відповідно до ст.. 6  ЦК України   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контр агента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд критично відноситься  до  твердження  представника відповідача  про те, що банк  на законних підставах у відповідності до  умов  договору кредиту та  п. 4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» збільшив процентну ставку  річних з 13 % до 17 % річних ,  та  належне повідомлення позивача про збільшення процентної ставки, оскільки  в порушення договору  споживчого кредиту між сторонами не було  укладено додаткової угоди.   

З   договору кредиту чітко вказано,  що  усі додатки, зміни таабо доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов»язковим посиланням  на цей договір.

Таким чином, суд вважає, є  неправомірною  зміна процентної ставки відповідачем  з 13 % річних до 17 % річних.   

Як слідує з Узагальнення  судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин Верховним Судом України  -  неправомірною є зміна  процентної ставки, навіть у разі належного повідомлення , якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди,  також необхідно враховувати поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, сплата боржником  відсотки за попередньою ставкою та не вчинення  ним інших дій щодо прийняття пропозиції, то в  такому випадку свідчить про відсутність домовленості ,  і слід виходити з умов договору.   

Суд також виходить з контексту ст.. 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженого Постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 про те, що банки мають право ініціювати  зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом в зв»язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна процентної ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, про те не кожна обставина, передбачена договором може вважатися такою, оскільки сама по істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це зробити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.   

Представник відповідача не надала жодних доказів про те, що позивач  порушувала кредитну дисципліну, погіршився фінансовий стан позичальника, здійснення поточних коливань процентних ставок по вкладам або кредитам, девальвація національної валюти до долара США, хоча відповідно до п. 2.6. вказаного договору  банк має  право у разі  зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі  настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора змінювати процентну ставку.   

Стаття 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни по укладеному  кредитному договору. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах передбачених законодавством.   

Таким чином вказані пункти в договорі не суперечать вимогам Цивільного Кодексу України, Закону України « Про банки і банківську діяльність».   У разі   збільшення чи зменшення процентної ставки  кредитором,  то  необхідно проводити вказані дії      відповідно до  вимог  чинного  законодавства та вищевказаного  договору.   

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині  зміни відповідачем процентної ставки  з 13 % річних до 17 % річних є обґрунтованими , а тому  вони підлягають до задоволення, а також підлягають до задоволення  і вимоги  про  перерахунок процентної ставки  починаючи з 20.11. 2008 року, виходячи також з вимог розумності, справедливості.   

              На підставі викладеного  та керуючись  ст.ст. 3, 10, 11,31, 36, 57, 60, 77, 88, 212-215, 218, 223,  294,296ЦПК України, суд, -   

В И Р І Ш И  В :          

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити.

Визнання дій ПАТ Ві Ей Бі Банк, що до  зміни відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року з  13% до 17% - неправомірними та зобов’язання відповідача зробити перерахунок процентної ставки із коштів які сплачуються банку  нею щомісячно із розрахунку 13 % починаючи з 20.11.2008 року

Визнати   дій ПАТ Ві Ей Бі Банк, що до  зміни відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору з  13% до 17% річних - неправомірними починаючи з 20.10. 2008 року.

Зобов»язати   здійснити перерахунок відсоткової ставки за договором  кредиту № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року з врахуванням  додаткової угоди № 1 до вказаного договору, укладених між ПАТ Ві Ей Бі Банк в особі  Кіровоградської філії із 17 процентів річних до 13 процентів річних, починаючи з 20. 10. 2008 року при цьому  скасувати застосовані штрафні санкції  та в подальшому виконувати умови кредитного догору № 308/2007/СІ від 31.10.2007 року.

Апеляційна вору скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограда суд. У разі якщо рішення було постановлено без участі осіб, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Р. В. Бурко